Рішення № 56830807, 30.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 132/2893/15-ц Провадження № 22-ц/772/1302/2016Головуючий в суді першої інстанції Аліменко Ю.О.Категорія 27 Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Марчук В.С., Шемети Т.М.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 26.06.2007 року сторони уклали кредитний договір № VIW3AN00001924. Згідно договору ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 47672,40 грн. на термін до 24.06.2012 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідач своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом Банку не повернув.

У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 26.08.2015 року має заборгованість 321765,38 грн., яка складається з наступного: 36412,29 грн. - заборгованість за кредитом; 83924,19 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 2292,36 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 199136,54 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та судові витрати.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредиту в розмірі 122628 грн. 84 коп. за кредитним договором б/н від 27.09.2013 року. В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовлено за безпідставністю заявлених вимог.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» витрати по оплаті судового збору в розмірі 1218 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк», подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення пені і ухвалити нове рішення у цій частині, яким стягнути пеню в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

У відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України та роз'яснень п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційним судом оскаржуване рішення в інших частинах не перевіряється.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в стягненні пені, суд першої інстанції виходив з того, що сума пені значно перевищує суму завданих збитків позивачеві, а тому у цій частині слід відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можливо.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 26.06.2007 року уклали кредитний договір № VIW3AN00001924.

Згідно договору ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 47672,40 грн. на термін до 24.06.2012 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідач грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором Банку не повернув, а тому станом на 26.08.2015 року має заборгованість 321765,38 грн., яка складається з наступного: 36412,29 грн. - заборгованість за кредитом; 83924,19 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 2292,36 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 199136,54 грн., - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Колегія суддів, прийшла до висновку, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в повному обсязі в частині стягненні пені з підстав, що сума пені значно перевищує суму завданих збитків позивачеві, що призвело до порушення норм матеріального права, а тому у цій частині рішення суду слід скасувати та стягнути частково пеню за несвоєчасне виконання зобов»язань за кредитним договором виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Крім того, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року, справа № 6-100цс14).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вирішуючи питання про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов»язань за кредитним договором, враховує, що позивач тривалий час не приймав жодних дій щодо стягнення заборгованості, таким чином свідомо допускав боржника до порушення строків сплати грошових коштів. Крім того, її розмір значно перевищує розмір збитків, а тому приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 121000 грн., зменшену до розміру заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст..88 ЦПК України, Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3225,83 грн. слід стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року в частині позовних вимог щодо відмови у стягненні пені - скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким:

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (КОД ЄДРПОУ 14360570 рах. № 29092829003111 МФО №305299) пеню за несвоєчасне виконання зобов»язань за кредитним договором №VIW3AN00001924 від 26.06.2007 року в розмірі 121000 (сто двадцять одної тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмір 3225 (три тисячі двісті двадцять п'ять) гривні 83 копійки.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Марчук В.С.

Шемета Т.М.

З оригіналом вірно: Сопрун В.В.