Ухвала суду № 56829098, 31.03.2016, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/287/15-ц

Провадження №4-с/713/3/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Кибич І.А.

за участю секретаря Козубовська-Кузик О.Д.

за участю представника заявника ОСОБА_1

за участю головного державного виконавця ВДВС Вижницького РУЮ

Чернівецької області ОСОБА_2

за участю заінтересованої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вижниця цивільну справу за скаргою Вижницької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок до головного державного виконавця органу державної виконавчої служби Вижницького районного управління юстиції ОСОБА_2, де заінтересованою особою є ОСОБА_3, про визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 21.12.2015 року та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2016 року заявник Вижницька РО УТМР звернулись в суд із скаргою про визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 21.12.2015 року та зобовязання вчинити певні дії.

Заявник вказував, що Вижницьким районним судом було видано виконавчий лист на виконання рішення суду по справі 713/287/15-ц по стягненню ОСОБА_3 на їх користь 40000,00 грн., який був поданий до державної виконавчої служби Вижницького районного управління юстиції, де було відкрито виконавче провадження ВП №47450780. Однак стягнення з боржника не проводилось. Вони неодноразово звертались до державної виконавчої служби, однак жодних повідомлень не надходило. 24.02.2016 року отримали постанову про повернення виконавчого листа стягувачу від 21.12.2015 року, де зазначено, що в звязку з тим, що боржника відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення, вжиті заходи щодо розшуку майна виявилось безрезультатним, а тому виконавчий документ на підставі п.2 ч.1 ст.47 та ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження» слід повернути.

Вважають ухвалену постанову протиправною, оскільки в порушення п.1,2,3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем не виконані вимоги даної статті, зокрема не зясовано чи має боржник майно, на яке можливо накласти арешт, не було звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, до виконання зобовязань за рішенням тощо. Державним виконавцем в порушення ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження», не здійснено запити до банківських установ щодо отримання коштів, тобто з-за кордону по системах Вестерн Юніон, інших платіжних систем, даних рахунків карткових та розрахункових. В порушення ст.32 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем не перевірено майновий стан дружини боржника та інші доходи подружжя, а також питання знаходження майна боржника у інших осіб. Не реалізовано права стягувача, зокрема у можливостях ознайомитись із виконавчим провадженням і на підставі цього на подання відповідних клопотань.

Просить визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця органу державної виконавчої служби Вижницького районного управління юстиції ОСОБА_2 від 21.12.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, виконавчий лист повернути у відділ ДВС Вижницького РУЮ, для подальшого виконання.

В засіданні представник заявника ОСОБА_1 скаргу підтримав, посилався на обставини викладені в скарзі, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відділу державної виконавчої служби Вижницького РУЮ Чернівецької області ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні скарги, зазначив, що всі дії по виконанні рішення Вижницького районного суду від 06.03.2015 року, державним виконавцем здійснено відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» та вимог закону.

В судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_3 просив відмовити задоволенні скарги, оскільки не має коштів для відшкодування шкоди, всі дії державного виконавця здійснені в межах чинного законодавства.

Суд, заслухавши представника заявника, представника ВДВС, заінтересовану особу, вивчивши та дослідивши матеріали скарги, оглянувши матеріали виконавчого провадження ВП47450780, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 06.03.2015 року по справі за №713/287/15-ц, провадження 2/713/154/15, позов Вижницької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, задоволено, стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Вижницької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, у відшкодування завданих збитків, в наслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, в розмірі 40000,00 грн., що підтверджується копією рішення. 21.04.2015 року Вижницьким районним судом Чернівецької області видано виконавчий лист №713/287/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь Вижницької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, у відшкодування завданих збитків, в наслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, в розмірі 40000,00 грн., що підтверджується копією виконавчого листа.

08.05.2015 року головним державним виконавцем відділу ДВС Вижницького РУЮ ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження згідно виконавчого листа №713/287/15-ц виданого 21.04.2015 року про стягнення з боржника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Вижницької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, у відшкодування завданих збитків, в наслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, в розмірі 40000,00 грн., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження.

З копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21.12.2015 року вбачається, що виконавчий лист№713/287/15-ц виданий 21.04.2015 року на підставі ст.47 ч.1 п.2, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу. Встановлено, що вжитими заходами майна боржника на яке можливо звернути стягнення не виявлено, що підтверджується відповідними довідками та актом державного виконавця.

Вказані постанови державного виконавця не були вручені чи надіслані стягувачу до відома та оскарження, з повідомленням про їх вручення.

З копії паспорта громадянина України серія КР494703 виданого 22.02.2000 року Вижницьким РВ вбачається, що ОСОБА_3 народився 08 червня 1982 року в с.Мигове.

Судом встановлено, що всі запити державного виконавця та отримані відповіді про наявність рухомого та нерухомого майна здійснено на боржника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто дата народження не відповідає особі боржника.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Згідно ст.14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачені гарантії виконання судового рішення.

Принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у ст.14 ЦПК України визначені ознаки обов'язковості судових рішень. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав та, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

За приписами ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобовязаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з вимогами ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі, конфіденційну.

Відповідно до ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, Закону України «Про державну виконавчу службу», Закону України «Про виконавче провадження», іншого законодавства, яким врегульовано ці питання.

Відповідно до ст.51 ЗУ «Про виконавче провадження», У разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником

відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 79 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у

триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд

або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Відновити виконавчі дії у виконавчому провадженні після скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві вправі лише державний виконавець.

Оцінюючи надані заявником та державним виконавцем докази та приведені вище норми законодавства, суд вважає, що вимоги за скаргою знайшли підтвердження та ґрунтуються на нормах закону, виконавець не вжив всіх передбачених законом заходів по примусовому виконанню рішення суду, а тому скарга підлягає задоволенню частково та визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця органу державної виконавчої служби Вижницького районного управління юстиції ОСОБА_2 від 21.12.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

При цьому невиконання органом примусового виконання рішень судового рішення від 06.03.2015 року по справі №713/287/15-ц, що набрало чинності, є грубим порушенням ч.2 ст.30 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.388 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Суд вважає, що Відділу державної виконавчої служби Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області необхідно стягнути судовий збір в сумі 551,20 гривень в дохід держави

На підставі ст.ст.19, 124 Конституції України, ст.ст.2, 5, 6, 11, 18, 25 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст.10, 14, 60, 383-389 ЦПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Вижницької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на дії головного державного виконавця органу державної виконавчої служби Вижницького районного управління юстиції ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця органу державної виконавчої служби Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області ОСОБА_2 від 21.12.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

В решті вимог заяви - відмовити.

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Вижницького районного управління юстиції чернівецької області судовий збір в сумі 551,20 гривень в дохід держави.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд Чернівецької області.

Суддя: І. А. Кибич