Ухвала суду № 56828992, 30.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/2729/16 Головуючий 1 інст. - Масло С.П.

Справа № 612/797/15-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Івах А.П., Кокоші В.В.,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, який вчинено під впливом обману за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 23 лютого 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, який вчинено під впливом обману.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1 яке розташоване на земельній ділянці площею 0,1541 га. У 2012 році вона разом із своїми дітьми домовилася про те, що належний їй житловий будинок буде використовувати донька ОСОБА_3, а інші два сина: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовилися від своїх часток домоволодіння за винагороду. Після домовленостей онук ОСОБА_2 переїхав зі своєю дружиною до її будинку. Пояснила, що у грудні 2012 року донька та онук відвезли її до нотаріуса для нотаріального закріплення вищевказаних домовленостей. Після підписання документу її життя стало нестерпним, у листопаді 2015 року вона дізналася лише про те, що підписаний у нотаріуса документ був договором купівлі-продажу належного їй домоволодіння, однак ніяких коштів вона не отримувала, а будинок АДРЕСА_1 області є єдиним її житлом, згоди на відчуження якого вона не давала.

Тому, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 області від 11 грудня 2012 року, як такий, що вчинено під впливом обману.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти позову, пояснив, що ОСОБА_1 восени 2012 року сама запропонувала продати йому належний їй житловий будинок, а після укладення договору купівлі-продажу будинку він не наполягав на звільненні бабусею будинку, проте, через сварки з дружиною в травні 2015 року вона стала проживати в літній кухні, тоді як він з дружиною живуть у будинку.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 23 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що договір купівлі продажу її домоволодіння АДРЕСА_1 області вчинений саме під впливом обману, тому є недійсним, оскільки підписуючи спірний договір, вона вважала, що це не договір купівлі-продажу, а нотаріальне посвідчення угоди, якої її діти досягли щодо права користування її будинку. Крім того, ніяких коштів за договором вона не отримувала, а вказаний будинок є єдиним її житлом; вищевикладене підтверджували і свідки у судовому засіданні, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності того, що договір купівлі-продажу домоволодіння вчинено під впливом обману та оскаржуваний правочин не відповідав волевиявленню ОСОБА_1

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 була власником домоволодіння АДРЕСА_1 області на підставі свідоцтва про право власності, виданого 13.10.1994 року Близнюківською ДНК Харківської області, та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13.10.1994 року Близнюківською ДНК Харківської області.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

11 грудня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 за яким останній набув право власності на будинок. Договір нотаріально посвідчений (а.с.8-10).

Згідно ст. ст. 655, 657 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. ст. 215 ч. 1, 203 ч. 3 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Наведені норми матеріального законодавства дають підстави для висновку, що правочин, який вчинений під впливом застосування умисного обману однією із його сторін щодо суттєвих обставин такого правочину, може бути визнаний недійсним лише за умовами доведеності наявності такого обману особою, яка діяла під його впливом.

У преамбулі оспорюваного договору вказано про те, що сторони - позивач та відповідач, при укладенні договору попередньо ознайомленні з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів і, усвідомлюючи значення своїх дій, діючи добровільно, відповідно до власного вільного волевиявлення, що відповідає їх внутрішній волі.

Вищевказане повністю спростовує доводи позивачки про те, що правочин було вчинено ним під впливом обману, та прямо вказує на те, що при підписанні спірного правочину, позивачка повністю усвідомлювала ті дії, які нею вчиняються та те, що її волевиявлення було вільним.

Матеріалами справи підтверджено, що до підписання договору купівлі-продажу 11 грудня 2015 року, висновок про вартість майна належного на праві власності позивачці від 27.11.2015 року було надано на замовлення самої позивачки, який і був використаний при укладанні договору купівлі - продажу спірного будинку.

Крім того, зі змісту оспорюваного договору купівлі-продажу житлового будинку вбачається, що цей договір повністю відповідає вимогам ст. ст. 655,657 ЦК України, а його посвідчення державним нотаріусом Яременко Г.В., допитаної судом в якості свідка, було здійснено з додержанням вимог ч. 2 ст. 207 та ст. 209 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Згідно ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Посилання позивачки на неотримання від відповідача грошових коштів за домоволодіння по спірному договору купівлі - продажу спростовуються договором купівлі - продажу від 11 грудня 2012 року, оскільки у п. 3 Договору прямо зазначено, що підписання позивачем цього договору свідчить про проведення з ним розрахунку у повному обсязі та про відсутність з його боку будь-яких претензій фінансового характеру відносно Покупця- Відповідача по справі.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 23 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: А.П. Івах

В.В. Кокоша