Рішення № 56828076, 21.03.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/2436/16-ц

н/п 2/640/1172/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2016 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого -судді - Сенаторова В . М .,

при секретарі - Явнюк К. Р .,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист прав споживача, у якому просив зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 надати позивачу медичну карту стоматологічного хворого ОСОБА_1 та надати документи, що підтверджують отримання від нього грошових коштів за сплату стоматологічних послуг.

В обгрунтування своїх вимог позивач вказав, що протягом 2013-2014 років отримував медичну допомогу у вигляді стоматологічних послуг від відповідача. Після завершення протезування, вже через декілька днів, в нього з'явилися постійні болі у лівій стороні щелепи, вивертання та відсутність нормального контакту зубів.Позивач неодноразово звертався за допомогою в клініку відповідача з приводу погіршення його мого стану здоров'я і неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань. Під час одного із чергових звернень, позивачу було знято три коронки з цирконію, що привело до злому одного із зубів, та запропоновано видалити ще один зуб, установити черговий імплант. На зауваження ОСОБА_1, що це не може впливати на покращення його стану і що потрібно виправити допущені помилки, останній отримав заяву ОСОБА_2 про те, що позивач не зможе цього довести. ОСОБА_1 вважає, що дані дії являються шантажем з метою отримання додаткових коштів та відмовою від виконання своїх зобов'язань.

У зв'язку із неналежним виконанням лікарем - фізичною особою підприємцем

ОСОБА_2 своїх професійних обов'язків та необхідністю проведення подальшого нового лікування, що пов'язане з виправленням його

професійних помилок, він неодноразово звертався до ФОП ОСОБА_2 з проханням надати витяг з історії хвороби та медичну карту стоматологічного хворого та надати документи, що підтверджують сплату позивачем коштів за своє лікування. Проте всі його усні звернення залишилися без уваги з боку відповідача. У зв'язку з цим ОСОБА_1, маючи постійний зубний біль, що виник у зв'язку з неналежним проведення стоматологічних робіт відповідачем, був вимушений письмово звертатися до ОСОБА_2 із заявою від 11.06.2015 року з вимогою надати витяг з історії хвороби та медичну карту стоматологічного хворого, а також пояснення з приводу стоматологічних послуг, що були надані під час відвідування, під час якого відповідачем без жодних на те причин, маючи умисел на спричинення останньому болі задля помсти за вимагання виправлення неналежно виконаної роботи зі стоматологічних послуг, відповідач під приводом проведення діагностики, навмисне глибоко поранив позивачу ясна - порвав його, що спричинилоло йому ще більшу шкоду та новий біль. Після спричинення такої рани ОСОБА_1 був вимушений вимагати негайно надати йому всі необхідні документи. У відповідь на що відповідач надав витяг з історії хвороби за 04.06.2015 року, який по суті не містить жодної необхідної інформації й до того ж не відповідає даті звернення, але при цьому, вимога щодо надання медичної карти стоматологічного хворого знову залишилась без розгляду. До теперішнього часу позивачем особисто, засобами поштового зв'язку чи якимось іншим шляхом його медична карта стоматологічного хворого та документи, що підтверджують сплату коштів не отримано, а відповідач від особистої зустрічі та виконання свої зобов'язань ухиляється.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі договору, заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та прохала суд задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 8 Європейської хартії прав пацієнтів кожен має право на доступність якісного медичного обслуговування на основі специфікації і в точній відповідності до стандартів.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Конституцій України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги (ч. 1 ст. 284 ЦК України).

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції від 02.12.2012 року) споживач має право, зокрема, на належну якість продукції та обслуговування (п. 2 ч. 1 ст. 4). У ст. 6 цього Закону закріплено право споживачів на належну якість продукції (будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб). Виконавець зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Виконавець на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Згідно з п. «д» ч. 1 ст. 6, ч. 2 ст. 34, п. «а» ч. 1 ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров'я кожний громадянин України має право на кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я. Обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта. Медичні працівники зобов'язані сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, подавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу.

За змістом абз. 2 ч. 1 Указу Президента України від 15.06.1992 року «Про Клятву лікаря» клятва лікаря передбачає, зокрема, щоб усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров'я людини, лікуванню і запобіганню захворюванням, подавати медичну допомогу всім, хто її потребує.

Згідно п.22 Постанови КМУ №833 від 15.06.06 року «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» - розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги. Згідно п. 27 Постанови - вимоги споживача до якості, безпеки та обміну товарів задовольняються суб'єктом господарювання відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" .

Відповідно до вимог, передбачених статтею 8 Закону «Про захист прав споживачів» - факт покупки товару підтверджується платіжним документом. Разом з тим дана норма закону передбачає необхідну наявність платіжного документу для звернення споживача з претензією до виробника та/ або продавця щодо продажу неякісного товару.

У пункті «є» частини 1 статті 6 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» встановлено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: «достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь».

Згідно з ч.1 ст. 39 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я" пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров'я.

Положеннями ч.3 ст.39 ЗУ "Основи законодавства України про охорону здоров'я» закріплено, що медичний працівник зобов'язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я.

Положеннями статті 5 Закону України «Про інформацію» встановлено право на інформацію. Зазначена норма права передбачає, що «кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів».

У статті 11 ЗУ «Про інформацію» передбачено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована та кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Приписами ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов'язку в натурі;

Відповідно до ст. 60 ЦПК України (далі - ЦПК) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків. письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Обставини справи, які за законом мають підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК).

В силу ст. 16 Закону Ураїни «Про захист прав споживачів» шкода, завдана життю, здоров»ю або майну споживача дефектною продукцією або продукцією неналежної якості, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Право вимагати відшкодування завданої шкоди визнається за кожним потерпілим споживачем незалежно від того, чи перебував він у договірних відносинах з виробником, виконавцем, продавцем.

При цьому, на споживача покладається обов'язок довести: наявність шкоди, наявність дефекту в продукції, наявність причинно-наслідкового зв»язку між шкодою та дефектом.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що надання інформації про стан здоров'я, а також інформації, яка стосується лікування та надання можливості ознайомлення з медичними документами, що стосуються здоров'я ОСОБА_1.є обов'язком відповідача. В свою чергу, не надання важливої інформації про отримане лікування та здійснені медичні послуги перешкоджають проведенню подальшого лікування стоматологічного хворого, виправлення медичних помилок відповідача та позбавляють позивача можливості відновлення свого порушеного права та подальшого обгрунтування своїх вимог належними доказами з метою його захисту, а тому вимоги позивача - підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1статті 88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі вищевикладеного, і керуючись ст. 49 Конституції України, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 88, 212-218, 224 ЦПК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про інформацію», ЗУ "Основи законодавства України про охорону здоров'я", суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача - задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 надати позивачу медичну карту стоматологічного хворого ОСОБА_1 та надати документи, що підтверджують отримання від нього грошових коштів за сплату стоматологічних послуг.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 551 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто за заявою відповідача, яку може бути подано до суду, який його ухвалив, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя -