Рішення № 56827959, 29.03.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/8111/15-ц

2/639/708/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 р. Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого- судді Єрмоленко В.Б.

при секретарі- Слюсаревій О.В.

за участю позивача-Веретельнікова Є.С.

відповідача-Веретельнікова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради, 3 особа- Веретельніков ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до брата ОСОБА_2, в якому просить, з урахуванням уточнень, визнати за ним право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями по вул.Некрасова , 53 в м. Харкові в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 07.04.1967 р. і матері ОСОБА_6, яка померла 12.07.2004 р. В обгрунтування позовних вимог позивач посилаються на те, що житловий будинок належить батькові на підставі дозволу на його будівництво, виданого виконкомом Червонобаварської районної ради депутатів трудящих від 26.07.1955 р. та акту приймальною комісією Червонобаварського району м.Харкова від 06.06.1958 р. про прийняття в експлуатацію. Після того, як будинок повністю добудований, 20.01.1965 р. складено поверховий план. У зв'язку зі смертю батька, повна документація на будинок не зроблена і він не пройшов реєстрацію в Харківському міське БТІ. Оскільки на час смерті батька сторони та їх матір були зареєстровані в житловому будинку і прийняли спадщину, кожний мав право на 1/3 частину домоволодіння, однак спадкові права не оформлені. У 2004 р. померла мати ОСОБА_6, після смерті якої спадок прийняв ОСОБА_1, будучи зареєстрованим в будинку, а ОСОБА_2 на той час проживав в іншому місці і в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини не звернувся. За час проживання в будинку , позивач здійснив прибудову до житлового будинку, його частка збільшилася, тому він просить визнати за ним право власності на 2/3 частину житлового будинку, брату залишити 1/3 частину житлового будинку після смерті батьків. Одержати свідоцтво про право на спадщину позивач позбавлений можливості через відсутність правовстановлюючих документів на будинок.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову не заперечував та звернувся із зустрічною позовною заявою до Харківської міської ради. 3 особа-Веретельніков Є.С. про визнання за ним права власності на 1/3 частину житлового будинку. ОСОБА_1 зустрічний позов визнав.

У відповідності зі ст. 60,61 ЦПК України обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Представник відповідача- Харківської міської ради в судове засідання не зявився, про день і час розгляду справи повідомлявся своєчасно, належним чином, про причини неявки не сповістив, заперечень не надав.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі свідоцтва, виданого 21.11.1948 р. державним нотаріусом Першої Харківської міської нотаріальної контори ОСОБА_5 належить домоволодіння по Некрасовській вулиці 53 ( нині вул.Некрасова, 53) в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7

Рішенням виконкому Червонобаварської районної ради від 26.07.1955 р., ураховуючи великий знос флігеля, який під час паводку затопляється, дозволено ОСОБА_5 на вільному місці його половини садиби , з боку вул.Некрасова, побудувати новий будинок з виділенням його в самостійне будинковолодіння. Згідно акту прийому індивідуального домоволодіння, затвердженого Червонобаварським виконкомом м.Харкова від 06.06.1958 р., новий будинок був зданий в експлуатацію, замовлений поверховий план.

Як вбачається з будинкової книги подружжя ОСОБА_5 та їх діти-Веретельніков А.С. і ОСОБА_1 були зареєстровані в будинку в 1960-1965 р.р.

Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. За правилами ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 5.

Зазначений нормативний акт передбачав державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до роз'яснень викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» , громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер 07.04.1967 р., діяв Цивільний кодекс Української РСР, тому до відносин спадкування необхідно застосувати це законодавство.

Згідно ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

За правилами ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 відповідно до ст. 529 ЦК УРСР 1963 року є його дружина ОСОБА_6 та діти-Веретельніков Є.С., ОСОБА_2, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, оскільки фактично вступили в управління і володіння спадковим майном, постійно проживали та були зареєстровані в спірному будинку на час смерті спадкодавця.

Згідно законодавства майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Розмір часток кожного з подружжя визнаються рівними . Отже, частка дружини спадкодавця-Веретельнікової Т.В. в спільному сумісному майні подружжя складає 1/2 частину житлового будинку . Оскільки спадщина відкрилась на 1/2 частину житлового будинку, кожен із спадкоємців має право власності на 1/6 частину житлового будинку, а доля ОСОБА_6 буде складати 2/3 ч. (1/2 +1/6).

Судом встановлено, що у 70-х роках ОСОБА_2 виїхав на інше постійне місце проживання, а ОСОБА_1 самостійно підтримував будинок у належному стані, у 1990 р. здійснив прибудову до житлового будинку. З цих підстав позивач просить визнати за ним право власності на 2/3 частину будинку, проти чого відповідач не заперечує.

12.07.2004 р. померла ОСОБА_6 На час її смерті її доля в жилому будинку складала 2/3 частини. Спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_6 є її діти-сторони по справі. Спадщину прийняв ОСОБА_1, який постійно проживав разом із спадкодавцем, що підтверджується домовою книгою, і на підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.

За інформацією 5-ї Харківської державної нотаріальної контори від 12.11.2015 р. , після смерті ОСОБА_6 заведена спадкова справа № 971/2004 р. Із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1, інших заяв про прийняття або відмову від прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 в матеріалах спадкової справи немає, свідоцтво про право на спадщину не видавалось. 25.03.2014 р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, тому як право власності за спадкодавцем не зареєстроване.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. За правилами ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідач визнав факт неприйняття ним спадщини після смерті матері, але за згодою брата ОСОБА_1, який вважав за необхідне змінити розмір частки у спадщині, суд визнає позовні вимоги сторін обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. З урахуванням частини спадщини після смерті батька, доля ОСОБА_2 буде складати 1/3 частину (1/6+1/6).

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 15, 60, 61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 1217, 1261, 1268 ЦК України , ст.ст.529, 549 ЦК України ( в ред. 1963 р.) суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 07.04.1967 р. та матері ОСОБА_6, яка померла 12.07.2004 р., - на 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями по вул. Некрасова, 53 в м. Харкові.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 07.04.1967 р. та матері ОСОБА_6, яка померла 12.07.2004 р., - на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями № 53 по вул. Некрасова в м. Харкові.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ -