Ухвала суду № 56826371, 30.03.2016, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/303/16-ц

Провадження № 2/353/195/16

У Х В А Л А

30 березня 2016 року м.Тлумач

Суддя Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіна У.Ю., ознайомившись з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними договорів дарування, купівлі-продажу, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту перебування в родинних відносинах,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними договорів дарування, купівлі-продажу, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту перебування в родинних відносинах.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. У відповідності до ст.121 ЦПК України, позовна заява повинна відповідати вимогам передбаченим у ст.ст.119, 120 ЦПК України, проте, в порушення вищевказаних норм позовна заява, цим вимогам не відповідає.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.

Так, у вступній частині позовної заяві зазначено в якості третьої особи, на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог, Першу Івано-Франківську державну нотаріальну контору. Проте, ні в мотивувальній, ні в прохальній частині позовної заяви в порушення ст. 35 ЦПК України відсутні будь-які посилання щодо того, як рішення в даній справі може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін.

В свою чергу, в позовній заяві сформульовану вимоги щодо визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,1661 га, яка знаходиться в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області від 22.12.2015 року, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,3388 га, яка знаходиться в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області від 22.12.2015 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25 га. яка знаходиться в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області від 22.12.2015 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області від 22.12.2015 року, які були посвідчені приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про те вона не зазначена ні як відповідач, ні як третя особа по справі.

Крім цього, позивачем у позовній заяві заявлено вимогу визнання права власності на спадкове майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1661 га, яка знаходиться в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, земельну ділянку площею 0,3388 га, яка знаходиться в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, земельну ділянку площею 0,25 га. яка знаходиться в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, однак позовна заява не містить посилань на докази, які підтверджують право власності ОСОБА_5 на вказана майно (н-д, Свідоцтво про право власності, Державний акт про право власності на землю, Свідоцтво про право на спадщину, тощо).

Що стосується вимоги про встановлення факту родинних відносин, слід зазначити, що позовна заява в цій частині не відповідає вимогам ст. 258 ЦПК України. Так, ч. 1 ст. 258 ЦПК України, передбачено, що у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Як вбачається із змісту заяви, до матеріалів справи не додано довідки про неможливість одержати, відновити необхідний документ, що посвідчує факт родинних відносин позивача та його батька або внести у нього необхідні виправлення

У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року зі змінами та доповненнями, розяснено, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст.121 ЦПК України постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Відповідно до ч.5 ст.119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру. Згідно ст. 80 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду, на яке позивач просить визнати право власності та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).

Проте, позивачем не визначено ціну позову за вимогами майнового характеру, будь-яких розрахунків з цього приводу та документів на підтвердження реальної ринкової вартості майна на час звернення до суду, на яке просить визнати право власності позивач, суду не подано.

Крім того, позивачем в прохальній частині позовної заяви одночасно заявлено чотири вимоги майнового (визнання права власності на 3 земельні ділянки та домоволодіння) та 5 вимог немайнового характеру (2 вимоги про визнання недісними договорів дарування, 2 вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та одна вимога про встановлення факту, що має юридичне значення).

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що містить одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно пп.12, 13 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року у випадках обєднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору із позовних заяв немайнового характеру, які подаються до суду фізичною особою, становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551 грн. 20 коп., а із позовних заяв майнового характеру, які подаються до суду фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551 грн. 20 коп.) та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (6890 коп. 00 коп.).

Позивачем додано до справи чотири квитанції від 28.03.2016 р. по 551,20 грн. кожна, тобто позивачем сплачений судовий збір за 4 вимогами немайнового характеру, але не сплачений судовий збір за 4 вимогами майнового ( визнання права власності на 3 земельні ділянки та домоволодіння) та за вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту родинних відносин).

В порушення вищевказаних норм до позовної заяви не додано документу, що підтверджує повну сплату судового збору за всім вимогами на р/р Тлумацького районного суду Івано-Франківської області 31218206700451, одержувач коштів УДК в Тлумацькому районі, ЄДРПОУ одержувача 37831044, МФО- 836014.

Таким чином, позивачу, крім сплаченого судового збору за 4 вимогами немайнового характеру (4 х 551,20 грн.), також слід сплатити судовий збір за кожною з 4-х вимог майнового характеру, при чому розмір судового збору слід обчислити з врахуванням ринкової вартості майна, а також судовий збір в сумі 275,60 грн. за позовною вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, надавши оригінали квитанцій на підтвердження оплати вказаних сум судового збору.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, частиною пятою статті 119 ЦПК передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обовязковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина пята статті 119 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 207 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам передбаченим цивільно процесуальним законодавством, а тому підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку необхідного для усунення вищенаведених недоліків.

Керуючись ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», ст. ст. 119, 121 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними договорів дарування, купівлі-продажу, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту перебування в родинних відносинах - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 та його представнику ОСОБА_3 пятиденний строк, з часу отримання копії ухвали, для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Розяснити ОСОБА_1 та його представнику ОСОБА_3, що у випадку невиконання вимог даної ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя У.Ю. Луковкіна