Вирок № 56825835, 29.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2628/15-к Суддя 1 інстанції Приміч Г. І.

Номер провадження 11-кп/774/206/К/16 Суддя-доповідач Пістун А. О.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Пістун А.О. суддів - Яценко Т.Л., Мажара С.Б.

секретар - Кузьміна Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі 29 березня 2016 року апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2016 року у кримінальному провадженні № 12015040450000041, відносно,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, освіта базова вища, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, який працює торговим представником ТОВ «Форт-Плюс», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 проживаючого за адресою АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Учасники судового провадження:

Прокурор - Троцик С.В.

Обвинувачений - ОСОБА_3

Захисник - ОСОБА_4

Потерпілий - ОСОБА_2

Представник потерпілого - ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А :

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду у відношенні ОСОБА_3 скасувати у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого додаткового покарання. Ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст.75, п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 роки.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, у зв'язку з м'якістю призначеного обвинуваченому покарання.

Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2016 року ОСОБА_3визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортири засобами строком на 1 рік.На підставі ст.ст. 75, 76 КК України обвинуваченого звільнено від відбуття призначеного судом основного покарання з випробуванням строком на три роки та покладенням обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію і повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи. В силу ст. 77 КК України додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік, підлягає реальному виконанню.

Вироком суду позовні вимоги прокурора Криворізького району Дніпропетровської області інтересах Комунального закладу «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР до ОСОБА_3 про стягнення коштів витрачених на лікування - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, на користь Комунального закладу «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР, код ОКПО 01986397, 4353 (чотири тисячі триста п'ятдесят три) грн. 80 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування ОСОБА_2, який потерпілого від злочину.

Питання з речовими доказами та судовими витратами вирішені.

Згідно обставин кримінального правопорушення, встановлених судом першої інстанції, 15.01.2015 року близько 18 год. 00 хв., водій ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи автомобілем ДЕУ ЛАНОС реєстраційний номер НОМЕР_4, по автодорозі Н-11, Дніпропетровськ - Миколаїв, через Кривий Ріг, на території Новопільської сільської ради, Криворізького району, в районі кафе "КЕМЕЛ", рухаючись в напрямку м. Дніпропетровська, в порушення п. п. 11.4, 11.9 Правил дорожнього руху України, при наявності двох смуг для руху в одному напрямку та відокремленої від проїзної частини розділювальної смуги, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем ФІАТ 233L, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, що рухався в зустрічному напрямку прямо, у напрямку м. Кривого Рогу.

В наслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ФІАТ 233L, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, отримав тілесні ушкодження, у вигляді: закрита травма груді, чисельні переломи ребер з обох сторін, розрив правої легені, синець грудної клітини праворуч, перелом поперечних відростків тіл L3-L5 хребців праворуч без зміщення, гемопневмоторакс праворуч, виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, або при ударі об такі ж предмети, що могло бути в обстановці дорожньо-транспортної пригоди в середині салону автомобіля.

Давність виявлених ушкоджень у потерпілого ОСОБА_2, може відповідати 15.01.2015 року, і за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, з ознакою небезпеки для життя. П. 2.1.3 «Правил судово - медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року.

Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи сектору № 10 ВТК ОВС НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області № 58\28-60 від 14.04.2015 року, перед даною дорожньо-транспортною пригодою рульове керування і підвіска автомобіля ДЕУ ЛАНОС, знаходились в працездатному стані.

Виявлені пошкодження системи рульового керування та передньої підвіски автомобіля ДЕУ ЛАНОС, є результатом даної дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи сектору № 10 ВТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області № 58\29-53 від 16.04.2015 року, при первинному контакті подовжні вісі автомобіля ДЕУ ЛАНОС та автомобіля ФІАТ 233L, знаходилися під кутом близько 105 (±7) градусів, відносно автомобіля ДЕУ ЛАНОС.

Відповідно до висновку комісійної судової авто-технічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 2586-15 від 05.10.2015 року, дії водія автомобіля ДЕУ ЛАНОС, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не відповідали вимогам п. п. 11.4, 11.9 Правил дорожнього руху України, та знаходились у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

В діях водія ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, по керуванню автомобілем ДЕУ ЛАНОС, вбачається невідповідність вимогам п. п. 1.5, 2.3(6), 11.4, 11.9 Правил дорожнього руху України (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001року).

Невідповідність вимогам п. п. 11.4, 11.9 Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення та кваліфікацію дій обвинуваченого, посилається на те, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому додаткове покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі. Так, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких, суспільна небезпечність якого полягає в тому, що недотримання елементарних правил дорожнього руху найчастіше стає причиною трагедій. При призначенні додаткового покарання обвинуваченому у мінімальному розмірі, судом належним чином не дано оцінку тому, що ОСОБА_3 раніше двічі притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, а саме за ст.124 КУпАП. Таким чином, в поведінці обвинуваченого вбачається систематичність скоєння протиправних дій, проте належних висновків обвинувачений не робить, знову вчинює порушення правил безпеки дорожнього руху, наслідком яких є заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2

В обґрунтування вимог апеляційної скарги потерпілий ОСОБА_2 зазначає про те, що вирок суду є занадто м'яким, ухваленим без урахування настання тяжких наслідків як морального так і майнового характеру для нього, нещирої позиції поведінки обвинуваченого у суді. Так, в результаті грубого порушення ОСОБА_3 ПДР України, потерпілому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, у вигляді політравм за ознакою небезпеки для життя. У зв'язку з цими обставинами потерпілий безповоротно втратив стан свого здоров'я. Крім того, потерпілий вказує на те, що обвинувачений, в судовому засіданні посилаючись на «слизьку ділянку дороги», намагався повернути обставини ДТП на простий випадок, чим намагався уникнути відповідальності, спотворюючи дійсні обставини ДТП. Таким чином, пояснення обвинуваченого в суді не є щирими, а його розкаяння не є дієвим, бо завдану матеріальну шкоду у повному обсязі він не відшкодував. Ні суд, ні орган досудового розслідування не роз'яснили право потерпілого на відшкодування завданих матеріальних та моральних збитків, не було застосовано заходи по забезпеченню завданих збитків шляхом накладення арешту на майно винного. На думку потерпілого, суд належним чином не дослідив особу винного і його відношення до скоєного. У зв'язку з наведеним, обвинувачений заслуговує більш суворого покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, з відбуванням покарання у відповідних виправних закладах, з призначенням додаткового покарання у виді максимального строку позбавлення права управління транспортними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, апеляційну скаргу потерпілого підтримав частково; потерпілого ОСОБА_2, його представника ОСОБА_5, котрі наполягали на задоволенні апеляційних скарг та призначенні обвинуваченому більш суворого покарання; обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційних скарг та просили вирок суду залишити без змін, як законний та обґрунтований, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції та потерпілого ОСОБА_2 підлягають задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про скоєння ОСОБА_3 кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України в апеляційних скаргах не оскаржуються, а тому, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 409 КПК України, при вирішенні питання про наявність підстав для скасування або зміни судового рішення суд апеляційної інстанції в даному провадженні має керуватися статтями 412 - 414 КПК України. Відповідно до змісту вказаної норми закону, підставами для скасування або зміни зазначеного вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних вимог, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи в апеляційних скаргах прокурора та потерпілого про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_3 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції, при обранні міри кримінального покарання обвинуваченому із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України, не були виконані вимоги ст. 65 КК України, відповідно до якої суд, з урахуванням тяжкості скоєного та особи засудженого, призначає покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Так, суд першої інстанції, мотивуючи свій висновок про наявність підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, послався на дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину, працює.

Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченого у вчиненному та часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

При цьому, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8, скоїв злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, в результаті якого потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження з ознакою небезпеки для життя.

Так,, ОСОБА_3 грубо порушив Правила дорожнього руху України, виїхавши на смугу зустрічного руху, дії останнього могли спричинити ще більш тяжкі нслідки, при цьому обвинувачений раніше двічі притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, а саме за ст.124 КУпАП.

Крім того, при призначенны ОСОБА_8 покарання судом не враховано позицію потерпілого та його представника, які в суді першої інстанції просили призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, наводили з цього приводу свої доводи, що за своїм змістом є аналогічними їх апеляційним скаргам, тим самим вони вважали вирок місцевого суду незаконним і необгрунтованим. Потерпілим в суді було зазначено і про те, що під час проходження ним лікування, обвинувачений не пропонував йому ніякої допомоги, не цікавився станом його здоров'я.

Колегія суддів приймає до уваги і те, що з часу скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення - 15.01.2015 року, до моменту ухвалення вироку судом першої інстанції - 28.01.2016 року, протягом більше одного року, ОСОБА_8 належних заходів до відшкодування спричиненої потерпілому матеріальної та моральної шкоди не вжив, добровільно відшкодував потерпілому ОСОБА_2 лише 4 000 гривень. Що з урахуванням тяжкості наслідків ДТП та розміру завданої потерпілому шкоди свідчить про безпідставність визнання судом у якості пом'якшуючої покарання обставини, передбаченої ст.66 КК України, часткового відшкодування заподіяної шкоди.

Втім, ці обставини, які у сукупності свідчать про відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК України, суд першої інстанції фактично при призначенні покарання обвинуваченому не врахував та не вмотивовував яким чином обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення та свідчать про можливість виправлення ОСОБА_3, без реального відбування покарання - з випробуванням.

Колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням є явно несправедливим внаслідок м'якості, про що мотивовано зазначено в апеляційній скарзі потерпілого. З огляду на наведене, доводи апеляції прокурора про застосування ст. 75 КК України є необґрунтованими.

За таких обставин, обґрунтованими є і доводи в апеляційних скаргах прокурора та потерпілого про невідповідність призначеного ОСОБА_3 додаткового покарання, на мінімальний строк, тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м?якості.

В свою чергу, посилання суду на визнання вини та щире каяття обвинуваченого, його позитивні характеристики висновків колегії суддів щодо м'якості обраного ОСОБА_3 покарання не спростовують.

За таких обставин, вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2016 року відносно ОСОБА_3 підлягає скасуванню, в частині призначеного обвинуваченому покарання, у зв'язку з його невідповідністю тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та неправильним застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, на підставі ст.ст.413 - 414 КПК України, з ухваленням нового вироку, згідно п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України.

Обговорюючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 має бути призначене покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.2 ст.286 КК України, з позбавленням права керувати транспортними засобами на максимальний строк, передбачений зазначеною нормою закону України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404 - 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити.

Вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2016 року, відносно ОСОБА_3, в частині призначеного йому покарання - скасувати.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

В решті вирок суду залишити без змін.

Запобіжний захід ОСОБА_3не обирався.

Строк покарання ОСОБА_3обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

На судові рішення першої та апеляційної інстанцій може бути подана касаційна скарга до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

Пістун А.О. Яценко Т.Л. Мажара С.Б.