Рішення № 56825745, 30.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1082/16 Справа № 202/1038/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про стягнення суми, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - Індустріальний ВДВС Дніпропетровського МУЮ), приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі - ПП «СП «Юстиція»), Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (далі - ДКС України в Дніпропетровській області) про стягнення суми, мотивуючи тим, що 25 лютого 2011 року були проведені прилюдні торги з продажу квартири АДРЕСА_1, яка була конфіскована у ОСОБА_4 в дохід держави.

Зазначав, що він став переможцем у даних прилюдних торгах, сплативши для участі в них 21.083 грн.50 коп. ПП «СП» Юстиція» та 120.416 грн.50 коп. на рахунок Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ, які згодом були перераховані до державного бюджету України.

Посилаючись на те, що рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2013 року було визнано недійсними прилюдні торги з продажу вказаної вище квартири АДРЕСА_1, тому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути на його користь, з урахуванням 3% річних, солідарно з Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ та з ДКС України в Дніпропетровській області суму в розмірі 131.582 грн.36 коп. та стягнути з ПП «СП» Юстиція» на його користь 23.038 грн.50 коп.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2015 року рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 вересня 2014 року скасоване, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто з Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 131.582 грн.36 коп. шляхом списання коштів з рахунків ДКС України за рахунок Державного бюджету України. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2015 року скасоване, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

За положеннями ст.627 ЦК України та ч.ч.2,3 ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а також мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, а також сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 25 лютого 2011 року ПП «СП «Юстиція» були проведені прилюдні торги з продажу квартири АДРЕСА_1.

З протоколу №08/327/10/К-17н-1 проведення прилюдних торгів вбачається, що переможцем торгів став ОСОБА_2, якому протягом трьох банківських днів для затвердження протоколу потрібно було внести кошти на рахунки: Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ у розмірі 120.416 грн.50 коп. та ПП «СП «Юстиція» 21.083 грн.50 коп. (а.с.4).

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2013 року, яке набрало законної сили, було визнано недійсними прилюдні торги, проведені ПП «СП» Юстиція» 25 лютого 2011 року щодо реалізації квартири АДРЕСА_1, визнано недійсним свідоцтво від 14 квітня 2011 року про придбання ОСОБА_2 з прилюдних торгів зазначеної вище квартири та визнано недійсним акт від 10 березня 2011 року про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна - квартири АДРЕСА_1, складений державним виконавцем (а.с.14-17).

Згідно наданої квитанції позивачем ОСОБА_2 25 лютого 2011 року було перераховано 120.416 грн.50 коп. на рахунок Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ, як сплату за лот №1, а саме: двохкімнатну квартиру, згідно протоколу проведення прилюдних торгів.

Листом Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ також підтверджується, що ОСОБА_2 дійсно перерахував кошти на депозитний рахунок Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у розмірі 120.416 грн.50 коп., з яких 118.916 грн.50 коп. перераховано на користь держави (а.с.30).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що вимоги не обґрунтовані, не доведені та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

З таким висновком суду погодитись не можна.

Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, що встановлені ч.ч.1-3 та 6 ст.203 ЦК України (ч.1 ст.215 цього Кодексу). Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 24 жовтня 2012 року №6-116цс12, яка, відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковою для усіх судів України.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Умови та порядок вчинення виконавчих дій визначають Закон України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 (далі - Інструкція), а також Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року №68/5 (далі - Тимчасове положення).

Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в ч.8 ст.57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Згідно з п.3.1 Тимчасового положення орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

У разі визнання прилюдних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець. Отже, після цього майно підлягає повторному продажу з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судового рішення, оскільки задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує судового рішення, для виконання якого такі торги були проведені.

Нерухоме майно передається на реалізацію з прилюдних торгів за ціною та у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», при цьому умови, процедура підготовки та порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначено Тимчасовим положенням.

Отже, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.

Наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним є повернення сторін договору купівлі-продажу продавця і покупця - до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов'язальних відносин.

Відповідно до пункту 4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна торги закінчуються підписанням протоколу про результати торгів, який має силу договору.

Згідно Протоколу №08/327/10/К-17н-1 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна переможцем торгів став ОСОБА_2, який протягом трьох банківських днів для затвердження протоколу мав внести кошти на рахунки: Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ у розмірі 120.416 грн.50 коп., ПП "СП "Юстиція" 21.083 грн.50 коп. (а.с.4).

Отже, покупцем за укладеним за результатами торгів договором купівлі-продажу є переможець торгів ОСОБА_2

Враховуючи те, що реституція, тобто повернення у стан, який існував до укладення недійсного правочину, можлива лише між його сторонами необхідно встановити, хто саме є продавцем та покупцем за договором, який було укладено за результатами проведення прилюдних торгів та який у подальшому визнано недійсним.

Вирішуючи питання про те хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором необхідно виходити з умов договору, що укладається між ДВС та спеціалізованою організацією.

У випадку якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом ДВС договору ця організація під час укладення на торгах договору виступає представником відділу ДВС, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є ДВС. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом ДВС договору, який за своїм змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є спеціалізована організація.

Відповідно до договору №08/327/10/К-17н від 25 жовтня 2010 року, укладеного між Індустріальним ВДВС Дніпропетровського МУЮ та організатором прилюдних торгів - ПП «СП «Юстиція», спеціалізована організація лише надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а Індустріальний ВДВС Дніпропетровського МУЮ самостійно виступає від свого імені на прилюдних торгах як продавець (п.п.1.1.,1.2.,2.1.2) (а.с.172-173).

У зв'язку з наведеним сплачені ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 120.416 грн.50 коп. необхідно стягнути саме з Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ як з продавця арештованого майна, реалізованого на прилюдних торгах в порядку застосування реституції.

Аналогічний правовий висновок було здійснено Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2015 року у справі №6-1884цс15, що в силу ст.360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Що стосується позовних вимог в іншій частині, а саме в частині стягнення 3% річних від суми сплаченої за квартиру та позовних вимог в частині стягнення із ПП «СП «Юстиція» на його користь перерахованої суми в розмірі 21.083 грн. 50 коп., з урахуванням 3% річних, яка становить 23.038 грн. 50 коп., колегія суддів приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження сплати чи перерахування позивачем суми в розмірі 21.083 грн.50 коп. на розрахунковий рахунок ПП «СП «Юстиція». Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа - ПП «СП «Юстиція» припинила свою діяльність 04 липня 2014 року (а.с.158-159).

Частиною 1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання і виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Тобто, грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст.625 ЦК, передбачають насамперед договірні правовідносини.

Зважаючи на те, що між позивачем та відповідачем Індустріальним ВДВС Дніпропетровського МУЮ відсутні договірні відносини, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за користування чужими коштами задоволенню не підлягають.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ на користь ОСОБА_2 слід стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2.348 грн.74 коп.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 вересня 2014 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», Державної казначейської служби України в Дніпропетровської області про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути з Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на користь ОСОБА_2 120.416 грн.50 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у розмірі 2.348 грн.74 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

Куценко Т.Р.