Рішення № 56823402, 30.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

760/10533/15-ц

2-1570/16

Солом'янський районний суд м. києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Піддубняк І.О.,

позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

представника позивачів ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, Київської міської ради про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року позивачі звернулися до суду із вищезазначеним позовом, в якому просили суд визнати за ними в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в рівних частках на 1/3 частину земельної ділянки АДРЕСА_1 загальною площею 200 кв.м в межах, які визначені в мировій угоді, яка затверджена ухвалою суду в 2001 році, мотивуючи свої вимоги з урахуванням пояснень їх представника в судовому засіданні наступним.

16.11.2001 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва затверджено мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визнання права власності на ? частину спадкового майна і розділу житлового будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до позивачів про виділення належної йому частки із спадкового майна в даному будинку за адресою АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, відповідне свідоцтво було отримано його сином - відповідачем у справі ОСОБА_4 з урахуванням рішень судів на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 та 2/3 частини відповідної земельної ділянки площею 399 кв.м.

Позивачі стверджують, що решта частина земельної ділянки по цій адресі площею 200 кв.м була успадкована ними в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який був чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в рівних частинах.

Також представник позивачів додавав, що звернувшись до нотаріальної контори, вони отримали відмову на ті підставі, що видати відповідне свідоцтво можливості немає, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на вищезазначену земельну ділянку, відтак виключно в судовому порядку можна отримати визнання свого права, окремо наполягаючи на задоволенні позову в редакції визнання права власності на земельну ділянку в межах, визначених саме в мировій угоді, що затверджена ухвалою суду в 2001 році (а.с.3-7, 135-136)

Відповідач та його представник категорично заперечували проти задоволення позову, пояснюючи, що підстав для визнання права власності в порядку спадкування за законом саме в межах, визначених в мировій угоді в 2001 році взагалі немає, оскільки наявна вже дуже велика кількість рішень між сторонами стосовно цієї земельної ділянки, в яких суди чітко зазначили про відсутність правових підстав враховувати дану ухвалу суду про затвердження мирової угоди (а.с.71-75)

Київська міська рада жодного разу свого представника в суд не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином відповідно до положень ст.74 ЦПК України (а.с.34, 47, 129, 141, 145, 156)

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст.214 ЦПК України)

При цьому саме сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень (ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України)

З представлених суду документів вбачається, що 16 листопада 2001 року між ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 досягнуто домовленість щодо вирішення спору між останніми про визнання права власності на спадкове майно і поділ житлового будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8 про поділ житлового будинку та земельної ділянки на певних умовах. Так, сторони визнали за собою право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в наступних частках: за ОСОБА_8 - ?, за ОСОБА_10 - ?, за ОСОБА_4 - ?. Також сторони домовилися зробити розділ даного житлового будинку із зазначенням конкретних приміщень, які переходять в особисту власність сторін (а.с.8-12)

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.11.2001 року вищезазначену мирову угоду затверджено (а.с.13-14)

Згідно реєстраційного посвідчення №003998 станом на 2002 рік ? частина жилого будинку АДРЕСА_1 була зареєстрована на праві власності за відповідачем ОСОБА_4 на підставі вищезазначеної ухвали суду від 16.11.2011 (а.с.85)

Згідно довідки-характеристики КМБТІ від 20.08.2002 року за ОСОБА_8 зареєстровано ? частину жилого будинку АДРЕСА_1 на підставі вищезазначеної ухвали суду від 16.11.2011, а ? частина домовладіння, яка належить ОСОБА_11 залишилася незареєстрованою (а.с.86)

З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2001 ОСОБА_8 склав заповіт, за яким заповів все своє майно ОСОБА_4 - відповідачу у справі (а.с.83)

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.84)

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києві від 20.10.2003 року в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, третя особа Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно, в задоволенні позову було відмовлено. При цьому відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України суд достовірно встановив, що після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, яка складається з ? частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 399 кв.м земельної ділянки. За наслідками проведеної експертизи у справі була спростована позиція ОСОБА_7 у справі щодо неналежності підпису під текстом заповіту ОСОБА_8 та відповідно на цій підставі відмовлено в позові (а.с.87-88)

18.03.2004 відповідач ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.89)

Згідно відповіді Головного управління земельних ресурсів від 24.06.2004 на адресу Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори земельна ділянка по АДРЕСА_1 відповідно до рішення Київської міської ради від 07.07.1998 №65 кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,0599 га, передана у власність ОСОБА_8, зареєстрований державний акт на право приватної власності на землю (реєстраційний номер №72-2-00247 від 12.08.1999), який був отриманий власником земельної ділянки 17.08.1999 (а.с.91)

Зважаючи на те, що між синами та батьком - ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_12, на той час не були визначені ідеальні долі на право володіння даною земельною ділянкою, так як земельна ділянка мала розмір 0,0599 га, то відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із відповідним позовом.

Так, заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування задоволені, визнано за відповідачем ОСОБА_4 право власності на 2/3 частини, тобто 399 кв.м земельної ділянки по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 (а.с.92-93)

Ухвалою Апеляційного суду м. Києві від 04.12.2012 вищезазначене заочне рішення суду від 19.05.2006 року залишено без змін (а.с.95-96)

01.09.2006 відповідачу ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку - 2/3 від 0,0599 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, до державного акту додано опис меж із конкретним їх зазначенням (а.с.100)

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про виділ земельної ділянки в натурі, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення гаража, задоволені, виділено відповідачу ОСОБА_4 в натурі 2/3 частини ділянки площею 399 кв.м за адресою АДРЕСА_1 відповідно до додатку №4 висновку №07/07 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 08.02.2007. Також суд вирішив, що 1/3 частина земельної ділянки площею 200 кв.м за адресою АДРЕСА_1 залишена в спільному користуванні позивачів у справі ОСОБА_1, ОСОБА_13 та ОСОБА_2, зобов`язано останніх знести гараж під літерою «Е», розташований на земельній ділянці площею 399 кв.м по АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4, а в разі відмови - знести в примусовому порядку (а.с.104-105)

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2009 року вищезазначене рішення районного суду від 16.04.2008 року залишено без змін. При цьому, апеляційний суд надав оцінку доводам ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 щодо необхідності керуватися ухвалою суду від 16.11.2001, якою була затверджена мирова угода в частині прийняття тих умов, які на той час погодили сторони, в тому числі і щодо меж і розмірів ділянки, зазначивши, що районний суд 16.04.2008 правильно врахував висновок судової будівельно-технічної експертизи, оскільки резолютивна частина ухвали суду від 16.11.2001 року про затвердження мирової угоди не містить умов, за якими сторонами укладено мирову угоду, а тому ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13.11.2007 року правильно відмовлено у видачі виконавчого листа щодо примусового її виконання. Крім цього, колегія суддів звернула увагу на те, що предмет і підстави справи, яка розглянута судом 16.11.2001 року та справи, яка розглянута 16.04.2008 року, а також сторони є різними, а також те, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 добровільно не виконали умови мирової угоди та категорично заперечували проти її виконання (а.с.107-108)

Ухвалою Верховного Суду України від 06 квітня 2010 року вищезазначене рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16.04.2008 залишено без змін, а касаційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 залишена без задоволення (а.с.115)

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.10.2012 в задоволенні заяви ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо визначення та встановлення меж земельної ділянки по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1, третя особа - Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування, - відмовлено (а.с.97)

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2013 року вищенаведена ухвала суду від 05.10.2012 залишена без змін, при цьому, суд зазначив, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про виділ земельної ділянки в натурі, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення гаража, вимоги задоволені та такий виділ зроблено. Суд знову акцентує увагу сторін на тому, що рішенням районного суду відповідачу ОСОБА_4 було виділено в натурі 2/3 частини земельної ділянки (399 кв.м), яка згідно заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19.05.2006 року визнана за позивачем в порядку спадкування за заповітом після смерті батька, та визначено відповідні її межі. Рішення набуло чинності. Також апеляційний суд вказав, що з матеріалів справи вбачалося, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 відновлено в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки, що підтверджується актом від 08.09.2010 року та Абрисом прив`язок межових знаків поділу земельної ділянки (а.с.98-99)

Згідно акту здачі - прийомки відновлених в натурі (на місцевості) меж поділу земельної ділянки на АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 (що відповідає належній на підставі державного акту від 01.09.2006 відповідачу ОСОБА_4 земельній ділянці) поділ земельної ділянки на місцевості здійснено (а.с.109)

Таким чином, право спільної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 припинено. Окремо відповідач ОСОБА_14 є власником земельною ділянки на АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 площею 399 кв.м та окремо власниками іншої земельної ділянки за цією адресою є вже співвласники ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 площею 200 кв.м. Долі останніх не визначені.

Згідно Абрису прив`язок межових знаків - «І» земельна ділянка, яка залишається у власності ОСОБА_4, квартира №1 - 2/3 - 399 кв.м., і «ІІ» - земельна ділянка для квартири №2 - 1/3 - 200 кв.м (а.с.109 на звороті)

Таким чином, посилання позивачів на необхідність врахування під час ухвалення рішення у цій справі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 16.11.2001 року про затвердження мирової угоди в частині меж суд вважає неспроможними.

Щодо вимог про визнання за позивачами права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 200 кв.м в рівних частинах в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, то слід зазначити наступне.

Сторони визнають, що померлий ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_4 були рідними братами та синами ОСОБА_15

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 (а.с.15)

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6 батьками останнього є позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.16)

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 батьками останньої також є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.17)

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.53)

01.04.2005 Дев`ятою Київською нотаріальною конторою заведена спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_7 (а.с.50)

Як вбачається з матеріалів останньої із відповідними заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с.55 на звороті)

Згідно реєстраційного посвідчення КМБТІ ? частина жилого будинку АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_7 (а.с.56 на звороті)

Згідно довідки - характеристики КМБТІ станом на 16 березня 2005 року право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.11.2001 (а.с.63 на звороті)

19.04.2005 позивачі отримали свідоцтва про право на спадщину на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 в рівних частках кожний (а.с.66-68)

Згідно довідки про передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 Головного управління земельних ресурсів від 16.10.2004 власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 є ОСОБА_8 на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.1998 №65 та державного акта на право приватної власності на землю від 12.08.1999 року №72-2-00247. Одночасно зазначено, що розпорядчий документ про передачу даної земельної ділянки у власність ОСОБА_7 не приймався, державний акт не видавався (а.с.65 на звороті)

Ухвалою ж Солом`янського районного суду м. Києва від 16.11.2001 року про затвердження мирової угоди між сторонами, зокрема, ОСОБА_7 було виділено земельну ділянку за вищезазначеної адресою площею 200 кв.м, що дорівнює 1/3 частині від всієї земельної ділянки (а.с.81). Зазначені обставини також знайшли своє підтвердження у всіх вищенаведених рішеннях між сторонами (а.с.92-93)

26.01.2016 нотаріусом винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої видати свідоцтво про право на спадщину за законом щодо майна померлого ОСОБА_7 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 позивачам у справі є неможливим, оскільки останніми не подано нотаріусу правовстановлюючих документів на неї (а.с.157)

Також судовим розглядом встановлено, що за аналогічними підставами до суду для визнання права власності в порядку спадкування після смерті батька тільки на підставі заповіту звертався і відповідач ОСОБА_4

Відтак в цій частині, вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно ст.1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, діти спадкодавця та той з подружжя, який його пережив.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно, що і було зроблено позивачами, проте отримати останнє вони не змогли через незалежні від них причини.

Таким чином, оцінюючи зібрані докази по справі в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, але частково, без визначення меж згідно мирової угоди, затвердженої ухвалою суду, що не позбавляє позивачів можливості звернутися до відповідних компетентних органів для вирішення цього питання безпосередньо на місцевості в натурі з урахуванням загальної площі належної їм на прві спільної часткової власності земельної ділянки площею 200 кв.м.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1218, 1258, 1261 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10-11, 57-59, 60-61, 212-215, 218 ЦПК України, листом ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, Київської міської ради про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування, - задовольнити частково.

Визнати право власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 в рівних частках на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 200 кв.м (що відповідає 1/3 частині від земельної ділянки площею 599 кв.м)

В іншій частині - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя - В.С. Кицюк