Рішення № 56822775, 31.03.2016, Оболонський районний суд міста Києва

31.03.2016 Справа № 756/15485/14-ц

номер справи 756/15485/14-ц

номер провадження 2/756/96/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Оболонський районний суд м.Києва у складі:

головуючого - судді -Кричиної А.В.

при секретарях -Шевчук П.О., Єфремові А.С.,

Левіт І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватне акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», третя особа - Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» про стягнення страхової виплати,-

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся позивач із зазначеним позовом до відповідача, згідно якого, після уточнень вимог, просив суд стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на його користь страхову виплату в сумі 133346,44 грн.; 3095,02 грн. - 3% річних; 1352,80 грн. - інфляційні втрати; 19996,79 грн. - пеня за прострочення зобов'язання; 50000,00 грн. - відшкодування моральної шкоди. (а.с. 1-6, 79-86 т.1)

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.04.2013 року між ОСОБА_2 та відповідачем укладений договір добровільного страхування наземного транспорту переданого в заставу № 06/06275119/1007/13, яким застраховано автомобіль «FORD FUSION», 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, на дійсну вартість 115000,00 грн. Позивачем відповідно до п.10.3 зазначеного договору 05.04.2013 року сплачено страховий платіж в сумі 7475,00 грн. 07.01.2014 року відбувся страховий випадок з участю застрахованого автомобіля, в результаті якого автомобіль отримав механічні пошкодження. Позивачем було вчасно повідомлено відповідача про настання страхового випадку, надано відповідний пакет документів. 14.02.2014 року відповідач повідомив ОСОБА_2, що збитки завдані позивачу складають 68000,00 грн. На вимогу відповідача позивачем надано листа з ПАТ «ВТБ БАНК» про згоду перерахування страхової виплати для ремонту автомобіля на відповідне СТО. Разом з тим, пізніше позивачу страхову виплату визначили в розмірі 12203,96 грн., з якою він не згодний, оскільки вважає, що Звіт про оцінку вартості пошкодженого транспортного засобу складений ФОП ОСОБА_4 не відповідає дійсній вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, оскільки в ньому його вартість завищена. Вважає, що такими діями відповідача йому завдано і моральну шкоду, оскільки у зв'язку з невиплатою страхового відшкодування у належному розмірі він тривалий час перебуває у тяжкому матеріальному становищі, не може відремонтувати та використовувати автомобіль, вимушений звертатись до відповідних органів та суду за захистом своїх прав. Крім того, у зв'язку з зазначеним порушені нормальні життєві стосунки, що призвело до змін в особистих відносинах, породило відчуття незахищеності та невпевненості у майбутньому, завдає душевних страждань. Крім того, відповідно до п. 9.4.5. Договору страхування та ст. ст. 611 ,624, 625 ЦК України просив стягнути з відповідача на його користь 3095,02 грн. - 3% річних, 1352,80 грн. - інфляційні втрати; 19996,79 грн. - пені за прострочення зобов'язання за період з 22.03.14 року по 22.01.2015 року. ( а.с. 1-6, 79-86 т.1)

В судовому засіданні позивач та його представник уточнені вимоги підтримали просили їх задовольнити з підстав зазначених у позові. При цьому позивач зазначив, що пошкоджений автомобіль і на теперішній час перебуває на СТО, яке йому рекомендували працівники страхової компанії. Оскільки він не довіряв висновкам Звіту оцінки вартості пошкодженого транспортного засобу, що проведений за ініціативою відповідача, він замовив оцінку у іншого оцінювача, який фактично підтвердив невірність висновків ПрАТ «СК «Провідна». Крім того, вказав, що відповідач письмово пропонував йому допомогу в реалізації пошкодженого автомобіля, однак при його зверненні до відповідача будь-яких реальних дій не здійснив.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, у його задоволенні просили відмовити з підстав зазначених у письмових запереченнях, згідно яких 08.01.2014 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку, надано ряд документів. Страховиком було вжито заходів щодо оформлення всіх необхідних документів, в тому числі проведено огляд автомобіля. З метою встановлення вартості матеріального збитку позивач звернувся до ТОВ «Сальватор» , яке визначило вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача в розмірі 120329,84 грн., що перевищує його ринкову вартість. 05.04.2014 року ФОП ОСОБА_4 складено Звіт про оцінку вартості пошкодженого транспортного засобу, згідно якого ринкова вартість автомобіля позивача в після аварійному стані становить 95000,00 грн. 08.08.2014 року відповідачем прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 12203,96 грн., яке виплатило 11.08.2014 року , що підтверджується відповідним платіжним дорученням. 02.09.2014 року відповідачем відповідно до свого рішення сплачено позивачу пеню в розмірі 120,58 грн. за прострочення виплати страхового відшкодування. Страховик письмово пропонував позивачу допомогу в реалізації пошкодженого автомобіля, але відповіді від ОСОБА_2 не отримав. Відповідач вважає свої дії законними та обґрунтованими, оскільки здійсненні за результатами ретельного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин події у відповідності до умов Договору та чинного законодавства України. ( а.с. 106-111 т.1)

Ухвалою суду від 05.05.2015 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, до участі у справі в якості третьої особи було залучено Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» (а.с. 157 т.1)

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, будь-яких заяв клопотань суду не надав, у зв'язку з зазначеним суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача його представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі прийшов до висновку, про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

04.04.2013 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Провідна» укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту переданого в заставу № 06/0627519/1007/13. За даним договором позивач застрахував майнові інтереси пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем «FORD FUSION», 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. ( а.с. 168-176 т.1) Як зазначено у п. 4.1 Договору страхування страхова сума визначена в розмірі 115000,00 грн., яка дорівнює дійсній ринковій вартості.

Позивачем на виконання умов договору був сплачений страховий платіж в розмірі 7475,00 грн. ( а.с. 17).

07.01.2015 року по вул. Леніна, 25 в с. Комунарівка Вінницької області сталося ДТП за участю застрахованого транспортного засобу, внаслідок якої автомобіль отримав механічні пошкодження. Про настання страхового випадку позивач повідомив відповідача письмовою заявою від 08.01.2014 року, до якої додав пояснення, довідку ДАЇ з місця ДТП, ідентифікаційні документи ОСОБА_2, тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами, свідоцтво про реєстрацію застрахованого транспортного засобу та його сервісну книжку, зазначене підтверджується копіями вказаних документів та інформаційним листком про дії страхувальника. ( а.с.178-191 т.1).

Відповідно до заяви ПрАТ «СК «Провідна від 27.03.2013 року ТОВ «Сальватор» проведено товарознавче дослідження та згідно Звіту про визначення матеріального збитку № 234 від 07.04.2014 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «FORD FUSION», д.н.з. НОМЕР_1 станом на 07.04.2014 року склала 120329,84 грн. та перевищує його ринкову вартість, яка складає 117866,00 грн.( а.с. 121-135 т. 1)

Згідно звіту № 522/14 про оцінку вартості пошкодженого транспортного засобу від 05.08.2014 року ФОП ОСОБА_4 сума залишків колісного транспортного засобу «FORD FUSION», д.н.з. НОМЕР_1 складає 95000,00 грн. (а.с. 136-138 т.1)

11.08.2014 року відповідач здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 відповідно до прийнятого 08.08.2014 рішення в розмірі 12203,96 грн., з яких: 2450,00 витрати на евакуацію пошкодженого автомобіля; 9753,96 грн. виплата по транспортному засобу. ( а.с. 248, 249 т.1)

Як пояснив представник відповідача страховиком було визначено розмір страхового відшкодування на підставі п. 23.18 Договору страхування, згідно якого у разі конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу розмір страхового відшкодування здійснюється у разі згоди страхувальником залишити у себе знищений застрахований засіб шляхом вирахування зі страхової суми, встановленої у договорі ступеня зносу транспортного засобу ( з урахуванням зносу застрахованого транспортного засобу за фактичну кількість днів дії цього договору, що визначається із розрахунку 12% зносу за рік; рік приймається рівним 365 дням), загальної суми страхових відшкодувань, виплачених раніше, франшизи, вартості пошкодженого застрахованого транспортного засобу після настання страхового випадку, без вирахування ПДВ.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем були порушені положення п. 19.1.1, п.20.1.8 Договору страхування, згідно яких страхувальник не починає ремонтно-відновлювальні роботи до погодження зі Страховиком їхнього обсягу, вартості та місця проведення. При цьому строк погодження Страховиком не повинен перевищувати 7 робочих днів з моменту надання Страхувальником повного комплекту відповідних документів. У разі недосягнення згод між сторонами щодо порядку та вартості проведення ремонтних робіт, розмір страхового відшкодування Страховик розраховує виходячи з висновку експерта незалежної експертної організації.

Так, з інформаційного листка ( а.с.184 т.1), листа відповідача до ПАТ «ВТБ БАНК» від 27.01.2014 року № 10-11/0180 та відповіді на нього за № 985/1-2 від 14.02.2014 року (а.с.245, 246 т.1) вбачається, що станом на 03.03.2014 року між сторонами був погоджений розмір страхового відшкодування в сумі 68000,00 грн. Зазначене підтвердив в судовому засіданні і позивач, що він не заперечував вказаного розміру страхового відшкодування, просив направити його на СТО, яке було порекомендовано йому працівниками відповідача і на якому перебував пошкоджений автомобіль.

Разом з тим, відповідач не зважаючи на погодження суми страхового відшкодування, протягом семи днів вказаний розмір не перерахував на СТО, та не ставлячи до відома позивача, про що свідчать його претензії до Страховика, замовив в ТОВ «Сальватор» визначення вартості матеріального збитку на підставі висновків якого склало страховий акт, відповідно до якого сплатило позивачу страхове відшкодування в значно меншому розмірі ніж було узгоджено попередньо, а саме в розмірі 9753,96 грн.

Суд вважає, що Звітом ТОВ «Сальватор» від 07.04.2014 року помилково визначено про конструктивну загибель транспортного засобу у зв'язку з перевищенням вартості відновлювального ремонту його ринковій вартості, оскільки висновки вказаного звіту спростовуються, як попередньо узгодженою сумою страхового відшкодування між сторонами в сумі 68000,00 грн., так і Звітом № 3014 від 05.09.2014 року СПД «ОСОБА_3», ( а.с.36-52 т.1) з яких вбачається, що розмір відновлювального ремонту автомобіля позивача не перевищує 80% його вартості.

Враховуючи, що згідно Звіту № 3014 від 05.09.2014 року СПД «ОСОБА_3» сума збитків складає 112546,44 грн., на користь позивача слід стягнути з відповідача підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь страхове відшкодування в розмірі 100342,48 грн., то б то за вирахуванням розміру страхового відшкодування, що вже був виплачений позивачу. (112546,44 -12203,96= 100342,48).

Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути 800,00 грн. в рахунок відшкодування витрат за проведення звіту № 3014 від 05.09.2014 року СПД «ОСОБА_3» (а.с. 54)

Одночасно законодавством, що регулює правовідносини у сфері страхування, визначено, що в разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ст.992 ЦК).

А згідно з ч.4 ст.16 Закону України «Про страхування» однією з істотних ознак договору страхування є визначення в ньому відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що положення стосовно відповідальності страховика, закріплені в законі «Про страхування» та гл. 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в законі «Про захист прав споживачів» - загальними.

Розмір неустойки як відповідальність страховика за договором страхування має бути визначено в такому договорі. Якщо ж такий розмір не було визначено сторонами в договорі страхування, то до спірних правовідносин застосовується ч.5 ст.10 закону «Про захист прав споживачів», якщо укладений договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої особи.

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Вказана правова позиція закріплена в Постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року № 6-126цс14.

Відповідальність відповідача щодо несвоєчасного здійснення виплати страхового відшкодування передбачена п. 19.4.5 Договору добровільного страхування укладеного між сторонами, згідно якого страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє під час прострочення сплати, від суми страхового відшкодування за кожний день прострочення.

Отже, з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» підлягає стягненню на користь ОСОБА_2, відповідно до розрахунків позивача, які суд вважає правильними, пеня за прострочення зобов'язання в розмірі 19996,79 грн., 3 % річних в розмірі 3095,02 грн. та 1352,80 грн. інфляційних втрат за період з 22.03.2014 року по 22.01.2015 року. Період визначений відповідно до положень п. п. 22.2, 22.2.1 Договору добровільного страхування, згідно яких страховик протягом 10 робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів для підтвердження факту причин, обставин та наслідків настання страхового випадку та визначення розміру збитків складає страховий акт із визначенням розміру страхового відшкодування і протягом 10 робочих днів з дня складання страхового акта здійснює виплату страхового відшкодування, та часу отримання відповідачем від позивача останнього документу, а саме листа ПАТ «ВТБ БАНК» від 14.02.2014 року ( а.с. 24 т.1).

Згідно ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що відповідачем були порушені права позивача як споживача, внаслідок чого йому було завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях ОСОБА_2 та у порушенні його способу життя, разом з тим вважає, що розмір шкоди визначений позивачем в 50000,00 грн. є завищеним і становить 10000,00 грн., які і підлягають стягненню на його користь. При цьому суд враховує, глибину душевних страждань позивача, ступінь порушення способу його життя та при визначенні розміру моральної шкоди керується вимогами розумності і справедливості.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в розмірі пропорційному до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1807,07 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 61, 74, 88, 169, 208, 209, 212-215, 224 - 226 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про страхування», ст.ст. 22, 23, 979, 988, 992, 1167 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137) на користь ОСОБА_2 (ПІН НОМЕР_3): 100342,48 грн. (сто тисяч триста сорок дві грн. 48 коп.)- страхового відшкодування; 800,00 грн.( вісімсот грн.00 коп.) - в рахунок відшкодування витрат за проведення звіту; (три тисячі дев'яносто п'ять грн. 02 коп.) - 3% річних; 1352,80 грн. ( одна тисяча триста п'ятдесят дві грн. 80 коп.) - інфляційні втрати; 19996,79 грн. ( дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість грн. 79 коп.) - пеня за прострочення зобов'язання; 10000,00 грн. ( десять тисяч грн. 00 коп.) - відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137) на користь держави 1807,07 грн. ( одна тисяча вісімсот сім грн. 07 коп.) судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом м. Києва.

Суддя