Ухвала суду № 56822742, 30.03.2016, Оболонський районний суд міста Києва

30.03.2016 Справа № 756/4276/16-к

Унікальний номер № 756/4276/16-к

Провадження № 1-кс/756/555/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м.Київ

Оболонський районним суд м. Києва у складі:

слідчого судді: Родіонова С.О.

при секретарі : Ніжегородцевій О.О.

за участю прокурора: Шишман Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Оболонського районного суду м. Києва клопотання заступника начальника Головного управління Національної поліції в автономній Республіці Крим та в м. Севастополі - начальника слідчого відділу ОСОБА_1 про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2016 року до суду надійшло клопотання заступника начальника Головного управління Національної поліції в автономній Республіці Крим та м.Севастополі - начальника слідчого відділу ОСОБА_1 про арешт майна.

В обґрунтування клопотання заявник вказує, що в провадженні Головного управління Національної поліції в автономній Республіці Крим перебуває кримінальне провадження № 42015010000000075 від 01.04.2015 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах за наступних обставин.

27.02.2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим прийняла рішення «О выражении недоверия Совету министров АРК и прекращении его деятельности», після чого уряд відправлено у відставку, а Головою призначено ОСОБА_2

31.03.2015 на засіданні незаконно утворенного органу - «Ради міністрів Республіки Крим» ухвалено рішення про передачу з державної власності Республіки Крим у власність Російської Федерації закріпленого за державним підприємством України «Міжнародний дитячий центр «Артек» на праві господарського відання рухомого та нерухомого майна. Вказане рішення того ж дня підписано ОСОБА_2

З метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втарти, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчужання зазначеного рухомого та нерухомого державного майна на нього просить накласти арешт.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього документи, вважаю, що клопотання слід повернути прокурору для усунення недоліків з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Виходячи з цього, для арешту на майно особи необхідно встановити правову підставу для накладення такого арешту, достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення (обґрунтована підозра), розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до вимог цього кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що арешт може бути накладений лише на майно підозрюваного, обвинуваченого на осіб, які несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Разом з цим, в клопотанні не вказується і до нього не долучено належних та допустимих доказів того, що майно на яке слід накласти арешт належало чи належить підозрюваному по кримінальному провадженню або особам, які в силу Закону повинні нести за нього цивільну відповідальність. Відповідні документи, що підтверджують право власності на майно не долучені. Конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним цим майном не долучені.

Метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди).

Разом з цим, у клопотанні не зазначені конкретні підстави та мета застосування арешту, лише перелічено можливі ризики від його використання, не зазначена правова кваліфікація злочину, а лише вказана відповідна стаття кримінального закону, не вказано хто по справі є потерпілим від злочину, кого визнано цивільним позивачем чи відповідачем, чи заявлено цивільний позов, чи є це майно предметом злочинного посягання, чи вилучено воно, чи визнано речовим доказом.

Враховуючи зазначену мету арешту майна, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа.

Разом з цим, у клопотанні вказується лише балансова(залишкова) вартість майна на яке слід накласти арешт, а його реальна ринкова вартість не зазначена, відповідних доказів щодо цього не долучено.

Відповідно до п.12 ст.170 КПК України заборона на використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь які особи, не допускається.

Разом з цим, у клопотанні не вказано і до нього не долучено відповідних доказів стосовно того чи проживає будь хто у нерухомому майні(житлових приміщеннях) на яке слід накласти арешт та чи на Законних підставах.

Згідно ч.3 ст.171 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог цієї статті, повертає його прокурору та встановлює строк у 72 години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, клопотання слід повернути прокурору, для усунення недоліків.

Керуючись ст. 132, 167, 168, 170, 172, 173, 175 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Повернути прокурору Автономної Республіки Крим клопотання про накладення арешту на майно, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42015010000000075 від 01.04.2015 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили після її оголошення.

Слідчий суддя : С.О. Родіонов