Рішення № 56822470, 31.03.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1458/16

Справа №754/16907/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

31 березня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі :

головуючого - судді Грегуль О.В.

при секретарі - Сивенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

07.12.2015 року до суду надійшов вищевказаний позов, в якому позивачка, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, просить стягнути з відповідача: 670361 грн. 44 коп. - неповернутої позики, процентів на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 12.08.2010 року по 22.02.2016 року, втрати від інфляції за період з 12.08.2010 року по 22.02.2016 року та трьох процентів річних від простроченої суми за період з 20.01.2015 року по 22.02.2016 року. Також позивачка просить стягнути з відповідача: 5000 грн. - у відшкодування витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав і просив про його задоволення.

Відповідач у судове засідання не з'явився і доказів про поважність причин своєї неявки, суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи, неодноразово повідомлявся належним чином за місцем своєї реєстрації, що підтверджується наявними в матеріалах справи, зворотними поштовими повідомленнями, на яких органи поштового зв'язку повідомляють, що відповідач за місцем своєї реєстрації, не отримує направленої йому судом кореспонденції.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

З урахуванням положень ст. ст. 74-77, 169, 224 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи, суд вважає, що у матеріалах справи є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі для її розгляду по суті заочно за відсутності відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Відповідно до наявного в матеріалах справи, оригіналу розписки від 12.08.2010 року, відповідач позичив у позивачки: 250428 грн..

Як вказує в своєму позові позивачка, а її представник у своїх поясненнях, наданих у судовому засіданні, що в розписці відповідача про позику грошових коштів, не вказано строк повернення позичених грошових коштів, тому, цінним листом, позивачка направила відповідачу вимогу про повернення позичених грошових коштів, однак, відповідач своїх зобов'язань, щодо повернення позичених грошових коштів, не виконує.

Укладеним між сторонами договором позики, не встановлений розмір процентів.

Визначений позивачкою та її представником і перевірений судом, розмір процентів на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 12.08.2010 року по 22.02.2016 року, становить: 160415 грн. 59 коп..

Визначений позивачкою та її представником і перевірений судом, розмір втрати від інфляції за період з 12.08.2010 року по 22.02.2016 року, становить: 251308 грн. 16 коп..

Визначений позивачкою та її представником і перевірений судом, розмір трьох процентів річних від простроченої суми за період з 20.01.2015 року по 22.02.2016 року, становить: 8209 грн. 69 коп..

Загальний розмір грошової суми, про стягнення якої просить позивачка, становить: 250428 грн. + 160415 грн. 59 коп. + 251308 грн. 16 коп. + 8209 грн. 69 коп. = 670361 грн. 44 коп..

Відповідно до положень ст. ст. 611 ч. 1 п. 1, 625, 1046, 1047, 1048 ч. 1, 1049 ч. 1, 1050, 1051 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним у момент передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Будь-яких конкретних правових доказів про повне або часткове повернення позивачці позичених грошових коштів, про стягнення яких у позові просить позивачка, або доказів того, що договір позики був укладений ним під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості його представника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини, відповідач суду не надав і судом таких доказів не здобуто.

Зазначене дає правові підстави для висновку, що відповідачем по відношенню до позивачки, порушені вищевказані норми права.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача: 670361 грн. 44 коп., суд вважає обґрунтованими.

Що ж стосується вимог про стягнення з відповідача: 5000 грн. - у відшкодування витрат за надання правової допомоги, то правові підстави для їх задоволення, відсутні.

Зокрема, в суду не наданого оригіналів документів про понесення позивачкою витрат на правову допомогу саме в сумі: 5000 грн. при розгляді даної справи.

Крім того, інтереси позивачки в судовому засіданні представляв представник: ОСОБА_3, яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності, а не на підставі договору про надання правової допомоги.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов частково задовольняється, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені останньою, витрати по оплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст. ст. 4-11, 209, 213-215, 224-228 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2): 670361 грн. 44 коп. - неповернутої позики, процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, втрати від інфляції, трьох процентів річних від простроченої суми та 6703 грн. 61 коп. - судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: