Рішення № 56820818, 31.03.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16276/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року Рівненський міський суд

в особі головуючого

судді Кухарця В.М.

при секретарях судового засідання

ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участі позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне обєднану цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до житлово-комунального підприємства Західне про поновлення на роботі та виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, звернувшись в грудні 2015 року до суду з позовними заявами, а в січні 2016 року - із заявами про збільшення розміру позовних вимог, просить:

визнати незаконним наказ №157-к від 24.11.2015 р. житлово-комунального підприємства Західне про звільнення ОСОБА_3 з посади юрист з 24.11.2015 р.;

зобовязати житлово-комунальне підприємство Західне скасувати наказ №157-к від 24.11.2015 р. про звільнення ОСОБА_3 з посади юрист з 24.11.2015 р.;

зобовязати житлово-комунальне підприємство Західне поновити ОСОБА_3 на посаді юрист з 25.11.2015 р.;

зобовязати житлово-комунальне підприємство Західне виплатити ОСОБА_3 кошти за час вимушеного прогулу 25 та 26 листопада 2015 року;

зобовязати житлово-комунальне підприємство Західне виплатити ОСОБА_3 кошти по оплаті праці за 25 та 26 листопада 2015 року;

зобовязати житлово-комунальне підприємство Західне виплатити ОСОБА_3 відшкодування за несвоєчасно виплачені кошти в розмірі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи з 27 листопада 2015 року по 12 січня 2016 року.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та з мотивів, наведених у позовних заявах (т.1, а.с.6, 7, т.2, а.с.1, 2), а також у заявах про збільшення розміру позовних вимог (т.1, а.с.14, т.2, а.с.62), просить задовольнити позов у повному обсязі. В подальшому ОСОБА_3 подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності (т.1, а.с.73).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, навівши обставини, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень, у письмовому запереченні вих. №164 від 16.02.2016 р. на позовну заяву (т.1, а.с.29 - 31).

Зясувавши обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Як вбачається з поданих позивачем, представником відповідача копій документів: витягу з трудової книжки ОСОБА_3 (т.1, а.с.8), наказів про прийняття на роботу та про звільнення ОСОБА_3 з роботи на посаді юриста в житлово-комунальному підприємстві Західне управління житлово-комунального господарства Рівненського міськвиконкому (т.1, а.с.9, 32, 42), в період з 03 по 24 листопада 2015 року включно сторони перебували в трудових відносинах, які були припинені з ініціативи працівника. Так, за заявою позивача від 30.10.2015 р. (т.1, а.с.37), наказом по підприємству №141-15 від 02.11.2015 р. Про прийняття на роботу ОСОБА_3 був прийнятий на посаду юриста ЖКП Західне на 0,5 ставки з 03.11.2015 р. із оплатою праці згідно штатного розпису та з укладенням договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (т.1, а.с.40, 41). За заявою позивача від 24.11.2015 р. про звільнення з роботи за власним бажанням, поданою ним на імя начальника ЖКП Західне ОСОБА_5 (т.1, а.с.43), наказом по підприємству №157-к від 24.11.2015 р. Про звільнення ОСОБА_3 з роботи, позивач був звільнений з посади юриста ЖКП Західне за статтею 38 Кодексу Законів про працю України з виплатою йому компенсації за невикористану щорічну відпустку за робочий рік з 03.11.2015 р. по 24.11.2015 р. - за 1 календарний день.

При цьому, як слідує з розрахункового листка по заробітній платі за листопад 2015 року (т.1, а.с.46) та з відомості на виплату грошей за листопад 2015 року (т.2, а.с.16), розрахункові кошти в сумі 964 грн. 90 коп., належні йому від підприємства, позивач отримав 26 листопада 2016 року, оскільки 25 листопада 2015 року на роботу вже не вийшов, що вбачається з Акту від 25.11.2015 р., складеного в.о.інспектора відділу кадрів, головним бухгалтером й секретарем житлово-комунального підприємства Західне та затвердженого начальником вказаного підприємства, а також з Табеля обліку робочого часу за листопад 2015 року (т.1, а.с.45, 53). Згідно Книги руху трудових книжок по ЖКП Західне від 01.02.2008 р. (т.1, а.с.50 - 52), свою трудову книжку ОСОБА_3 отримав на підприємстві також 26 листопада 2015 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.38 Кодексу Законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Отже, встановлений законодавцем двотижневий строк для попередження працівником роботодавця про розірвання укладеного на невизначений строк трудового договору є строком, встановленим для захисту інтересів передусім роботодавця, щоб протягом вказаного строку він міг запросити на роботу іншого працівника, тому видання ЖКП Західне наказу про звільнення ОСОБА_3 з роботи того ж дня, коли позивачем була подана відповідна письмова заява, не є порушенням трудових прав працівника.

Виходячи з наведених норм трудового законодавства, встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, оскільки відповідач не порушив права, свободи чи інтереси позивача, що виникли з трудових відносин, за захистом яких ОСОБА_3 звернувся до суду.

Керуючись вищенаведеними мотивами щодо відмови у позові в частині поновлення на роботі, суд також відмовляє у задоволенні позовних вимог, що є похідними від первинної вимоги, а саме: стягнення з підприємства на користь працівника коштів з оплати праці, коштів за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскільки під час судового розгляду не встановлено наявності фактів, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги.

Судові витрати слід прийняти на рахунок держави, з огляду на ту обставину, що відповідач таких витрат не поніс, принаймні документально це суду не підтвердив, а відповідно до ч.4 ст.88 ЦПК України, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI Про судовий збір, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Керуючись ст.ст.232, 233 КЗпП України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити, за безпідставністю позовних вимог, у задоволенні позову ОСОБА_3 до житлово-комунального підприємства Західне про поновлення на роботі та виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про стягнення коштів.

Судові витрати прийняти на рахунок держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.

Головуючий: