Рішення № 56820350, 31.03.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/9759/15-ц Номер провадження 22-ц/786/595/16Головуючий у 1-й інстанції Шевська О.І. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Дряниці Ю.В.,

суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

з участю: позивача ОСОБА_2,

представників відповідача - Усатого С.М., Стасівої Л.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, визнання неправомірним рішення, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

В липні 2015 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця, визнання неправомірним рішення, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 жовтня 2012 року головним державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27.06.2012 року про стягнення на його користь з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» матеріальної шкоди у розмірі 2324 грн.

17 грудня 2012 року державний виконавець Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ зупинив виконавче провадження на підставі заяви боржника.

Починаючи з грудня 2012 року стягувач (позивач у справі) будь-яких повідомлень, копій постанов державного виконавця, тощо не отримував. Лише після неодноразових письмових звернень 08 липня 2015 року стягувач отримав копії матеріалів виконавчого провадження, з яких йому стало відомо, що 01 лютого 2013 року боржник перерахував Октябрському ВДВС Полтавського МУЮ кошти в сумі 2324 грн. на виконання рішення суду. 06 лютого 2013 року державний виконавець відновив виконавче провадження. Згідно листа, датованого 23 серпня 2013 року, який позивачем не було отримано, державний виконавець повідомив його про поновлення виконавчого провадження. 27 лютого 2014 року згідно розпорядження державного виконавця грошові кошти в сумі 2324 грн. було перераховано на користь держави як не витребувані стягувачем.

Такі дії державного виконавця та прийняті ним рішення позивач вважає неправомірними та такими що завдали йому як матеріальної, так і моральної шкоди, оскільки належним чином він не був повідомлений про відновлення виконавчого провадження та перерахування боржником коштів, стягнутих рішенням суду.

Просив визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Октябрського відділу ДВС Полтавського міського управління юстиції Карпенка Р.В., який належним чином не повідомив про поновлення виконавчого провадження, перерахування коштів на користь стягувача, про закінчення виконавчого провадження; визнати протиправними розпорядження державного виконавця Карпенко Р.В. за № 34828855 В-7 від 27.02.2014 року про перерахування грошових коштів в сумі 2324,00 грн. на користь держави як не витребувані понад рік; стягнути з Октябрського ВДВС Полтавського міського управління юстиції на його користь грошові кошти в сумі 2324, 00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та грошові кошти в сумі 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2015 року позовну заяву задоволено частково.

Стягнуто з Октябрського відділу ДВС Полтавського міського управління юстиції на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2324 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2016 року вирішено питання стягнення судових витрат. Стягнуто з Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ просить рішення місцевого суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що державний виконавець не був зобов'язаний направляти стягувачу рекомендованим листом постанову про відновлення виконавчого провадження, яка була йому направлена простою кореспонденцією, що відповідає нормам ЗУ «Про виконавче провадження». Також вважає, що стягував пропустив строк на оскарження дій державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з підстав, визначених п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущено та відповідачем не надано доказів, що позивач був належним чином повідомлений про поновлення виконавчого провадження, а тому кошти в сумі 2324 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ. Відмовляючи в завдоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди місцевий суд виходив з того, що позивачем не доведено її заподіяння. Відмовляючи в завдоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності державного виконавця та прийнятих державним виконавцем рішення про перерахування грошових коштів на користь держави як не витребуваних стягувачем, суд першої інстанції виходив з того, що вони не підлягають завдоволенню так як позивачем були пред'явлені в порядку цивільного судочинства.

Однак, з такими висновками суду колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 02.10.2012 року подав до Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ заяву про примусове виконання рішення Октябрського районного суду від 27.06.2012 року про стягнення з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на його користь матеріальної шкоди у розмірі 2324 грн., пред'явивши виконавчий лист № 26632/11 від 02.08.2012 року. У даній заяві було вказано адресу та номери контактних телефонів стягувача та його представника, а також реквізити розрахункового рахунку для перерахування стягнутих коштів. Головним державним виконавцем Трембою О.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.10.2012 року.

17.12.2012 року згідно листа № 46034 Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ повідомив стягувача ОСОБА_2 про зупинення виконавчого провадження згідно постанови державного виконавця Карпенко Р.В. від 30.11.2012 року, винесеної на підставі заяви боржника.

Починаючи з грудня 2012 року стягувач (позивач у справі) будь-яких повідомлень, копій постанов державного виконавця, тощо не отримував

18.03.2014 року стягувач звернувся із заявою до Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ про можливість ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження. Заяву зареєстровано за № 4199/0301.31/7 від 18.03.2014 року.

20.03.2014 року стягувач звернувся із заявою до Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ, в якій повідомив про зміну реквізитів рахунку для перерахування стягнутих коштів. Дану заяву зареєстровано за № 4225/0301.31/7 від 20.03.2014 року.

08.07.2015 року стягувачем отримано копії матеріалів виконавчого провадження з яких: 01.02.2013 року згідно платіжного доручення № 23083 Октябрський відділ ДВС Полтавського міського управління юстиції отримав від боржника ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго грошові кошти на користь ОСОБА_2 у сумі 2324 грн.

Згідно розпорядження державного виконавця Карпенко Р.В. за № 34828855 В-7 від 06.02.2013 року грошові кошти у сумі 2324 грн. були перераховані на рахунок стягувача, зазначений у заяві про примусове виконання рішення.

27.02.2014 року згідно розпорядження державного виконавця Карпенко Р.В. за № 34828855 В-7 грошові кошти в сумі 2324 грн. було перераховано на користь держави як не витребувані понад рік.

Відповідачем, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач був повідомлений про відновлення виконавчого провадження, в зв'язку з перерахуванням боржником коштів на рахунок ДВС на виконання рішення суду. Так само, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження отримання відповідачем повідомлення державного виконавця про вчинення дій по виконанню рішення суду після відновлення виконавчого провадження (перерахування коштів на рахунок стягувача, прийняття рішення про перерахування коштів до дарежвного бюджету в зв'язку з їх не витребуванням стягувачем).

Посилання відповідача на те, що державний виконавець не повинен вчиняти дії по додатковому повідомленню стягувача про хід примусового виконання, окрім направлення кореспонденції простою поштою, колегією суддів не береться до уваги, оскільки кожна сторона виконавчого провадження має право бути обізнаною належним чином про виконання рішення суду. Неналежне повідомлення про вчинення дій по примусовому виконанню рішення суду грубо порушує законні права стягувача на захист його інтересів державним органом на стадії виконання рішення, яка є складовою частиною доступу до суду та гарантованого справедливого і ефективного способу захисту порушених прав.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність оцінки встановлених по справі обставин.

Вірно надавши оцінку встановленим обставинам по справі, суд першої інстанції допустив невідповідність своїх висновків фактичним обставинам по справі та відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання дій державного виконавця неправомірними, помилково вважаючи, що такі позовні вимоги не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства. При цьому не врахував, що в даному випадку позивачем вірно вибрано спосіб захисту своїх інтересів, що відповідає нормам ст. 16 ЦК України, а також те, що вирішення вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої діями державного виконавця можливе за наявності визнання дій або бездіяльності державного виконавця неправомірними.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що задовольняючи позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди суд першої інстанції взагалі не навів своїх висновків щодо норм матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні цієї вимоги.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про недоведеність позивачем завдання йому моральної шкоди.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

У зв'язку із цим відповідачами у таких справах є відповідний орган ДВС, до складу якого входить державний виконавець (статті 3, 4, 11 Закону України «Про державну виконавчу службу») та відповідний територіальний орган Державної казначейської служби України (пункт 21 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).

З матеріалів справи вбачається, до Державна казначейська служба України не була залучена позивачем при пред'явленні позову до участі у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Однак, суд першої інстанції не роз'яснив позивачу про необхідність вчинення процесуальних дій щодо залучення до участі у розгляді справи розпорядника державних бюджетних коштів, за рахунок яких в даній категорії спорів може бути проведено стягнення та не попередив про наслідки не вчинення таких дій.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі визначені у ст. 27 ЦПК України.

В свою чергу, статтею 31 ЦПК України серед іншого задекларовано, що сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати заперечення щодо позову, заявляти клопотання, тощо. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов. Крім цього, у ст. 33 ЦПК України визначено порядок заміни первісного відповідача належним відповідачем, або залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача.

Враховуючи положення процесуального закону слід розглядати таким чином, що суд, керуючись засадами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, не вправі перебирати на себе додаткові повноваження. Аналіз норм процесуального законодавства свідчить про те, що апеляційний суд на стадії апеляційного розгляду позбавлений можливості здійснення залучення сторін у справі.

Оскільки апеляційний суд не може виправити допущені судом першої інстанції порушення в силу положень ст. 303 ЦПК України щодо меж розгляду справи та відсутності повноважень наданих йому цим Кодексом, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, так як апеляційний суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення по суті позовних вимог за такого суб'єктного складу учасників процесу.

Враховуючи вищевикладене також підлягає скасуванню додаткове рішення суду від 18 лютого 2016 року, яким було вирішено питання стягнення судових витрат пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.3,4, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2015 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, визнання неправомірним рішення, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) Ю.В.Дряниця

Судді: (підпис) Т.О.Кривчун

(підпис) О.В.Чумак

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Ю.В.Дряниця