Рішення № 56819326, 24.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/5142/15-ц Головуючий у І інстанції Селезньова Т. В.Провадження № 22-ц/780/982/16 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 18 24.03.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

24 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Кулішенка Ю.М.,

суддів: Поліщука М.А., Сушко Л.П.,

за участю секретаря: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_5 про звернення стягнення на заставне майно,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 31 жовтня 2011р. між ним та ОСОБА_4 укладено договір позики за яким відповідачка отримала в борг 65000,00 грн. строком до 31.10.2013р. Для забезпечення зобов'язань за договором позики сторони уклали договір застави, за яким відповідачка передала позикодавцю у заставу належне їй майно - предмети домашнього вжитку, перелічені у розписці, відповідачка повертала борг частинами.

27 жовтня 2013 р. між ними укладено додатковий договір, відповідачка склала розписку про пролонгацію терміну повернення боргу, в розписці зазначила, що станом на день складення розписки має борг перед позивачем 32000 грн.. Сторони домовились про повернення ОСОБА_4 залишку суми боргу зі сплатою відсотків у розмірі 11% щомісячно до 15 грудня 2014р. при цьому, заходи забезпечення позики у вигляді застави вищевказаного майна залишись незмінними. У визначений строк, відповідачка суму позики та відсотки за користування позикою не сплатила та має перед позивачем заборгованість у розмір 84979грн. Враховуючи фінансовий стан відповідачки, наявність у неї інших боргів, позивач просив задовольнити свої вимоги за рахунок заставного майна на яке накладено арешт за іншими борговими зобов'язаннями відповідачки.

Просив в рахунок погашення заборгованості за договором позики в розмірі 84979,00грн. звернути стягнення на заставне майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київськї області від 11 грудня 2015 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості позичальника за договором позики від 31 жовтня 2011 року в сумі 84 979 грн. на користь заставодержателя ОСОБА_3 - звернуто стягнення на майно, що належить ОСОБА_4, (заставодержатель ОСОБА_3), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно переліку: кухонний гарнітур - 17 предметів (стіл обідній - 1 шт., стільці - 4 шт., тумби навісні - 6 шт., тумби приставні - 6 шт.); пральну машину «Зануссі» - 1 шт.; газову поверхню «Арістон» - 1 шт., духову шафу «Арістон» - 1 шт., холодильник «Шарп» - 1 шт., телевізор «Витязь» - 1 шт.; мікрохвильова піч «Панасонік» - 1 шт.; спальний гарнітур 11 предметів (ліжко - 1 шт., тумба при ліжкова - 2 шт., комод - 1 шт., тумба - 3 шт., шафа для білизни - 1 шт., тумба навісна - 1 шт., полиці - 2 шт.); телевізор «LG» - 1 шт., стіл комп'ютерний - 1 шт., комод - 1 шт., шафа - 3 шт., диван кутовий - 2 шт.; набір меблів у вітальню - 4 предмети (тумба під телевізор - 1 шт., шафа під посуд - 2 шт., полиця навісна - 1 шт.); телевізор «Філіпс» - 1шт., комод під взуття - 1 шт., визначеною сторонами загальною вартістю 65000грн., шляхом продажу вказаного майна в порядку, визначеному Законом України «Про заставу».

Не погоджуючись з вказаним рішенням третя особа ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення яким в задоволені позову відмовити. Зазначає, що суд в порушення до вимог ст. 12 ЗУ «Про заставу» не врахував, що при укладені договору застави між сторонами не досягнуто згоди, щодо істотних умов договору, а саме: суть, розмір строк виконання зобов'язання забезпеченого заставою, опис предмета застави. Зазначає, що на спірне майно було накладено арешт, тому ОСОБА_4 не мала права на повторну передачу спірного майна в заставу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики за яким відповідачка отримала в борг 65000 грн., які зобов'язувалась повернути до 31 жовтня 2013 року. Для забезпечення виконання зобов'язання передала ОСОБА_3 в заставу належне їй майно: предмети домашнього вжитку, перелічені у розписці(а.с. 12)

З 17 серпня 2012 року по 27 жовтня 2013 року ОСОБА_4 частково повернула борг в сумі 33000 грн., що підтверджується розписками ОСОБА_3 ( а.с. 14-17).

27 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір про пролонгацію терміну повернення боргу по розписці від 31 жовтня 2010 року за яким на підставі домовленості з ОСОБА_3, відповідачка взяла наступні зобов'язання: повернути борг в залишковій сумі 32 000грн. до 15.12.2014р. під 11% щомісячних, заставне майно, яке перераховане в розписці від 31.10.2011р., залишається як застава на забезпечення виконання нею зобов'язань.

Заочним рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.11.2012р., стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_2 борг в розмірі 603219,00 грн.

22.01.2013 р. постановою ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 36070454, на підставі виконавчого листа № 2/1007/2460/2012, виданого 16.01.2013 р. Броварським міськрайонний судом Київської області за рішенням про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 603219,00 грн..

Постановами ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції від 22 січня 2013 року накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Постановою державного виконавця у даному виконавчому провадженні від 31.07.2015р. призначено проведення виконавчих дій по вилученню описаного майна за адресою АДРЕСА_1

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд мотивував свій висновок тим, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.1046 ЦК України. Між сторонами укладено договір позики і договір застави, при цьому сторони досягли згоди за всіма основними його умовами: щодо сторін договору, предмету договору і його правової природи, суми позики, строку повернення, і надали договору необхідну письмову форму, в розписці чітко зазначено зобов'язання, яке забезпечене заставою, розмір забезпеченого зобов'язання, зазначено вид забезпечення (застава), міститься перелік майна, переданого в заставу, зазначено, хто є власником заставного майна, в розписці зазначено адресу знаходження майна- за місцем проживання заставодавця - позичальника.

Разом тим, згідно ст.638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.628 ЦК України - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ , який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Згідно ч.2 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1, ч.2 ст. 218 ЦК України - заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами.

Згідно ч.1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того , що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно ст.1 Закону України «Про заставу», та ст..572 ЦК України - застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ст.4 Закону - предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Згідно ст.11 - заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Згідно ст.12 Закону та ст. 584 ЦК України- щодо змісту договору застави - У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Згідно ст.13 Закону та ст.547 ЦКУ - Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

Задовольняючи позовні вимоги суд залишив поза увагою, що укладаючи договір застави сторони не визначили обов'язкові характеристики та ідентифікуючі ознаки, які б дали змогу встановити, що речі які зазначені в розписці є речами на які накладено арешт у рамках виконавчого провадження.

Чинне законодавство вимагає обов'язковість опису предмета обтяження, в тому числі і застави, що дозволяло б ідентифікувати рухоме майно як предмет застави.

В порушення ст.12 Закону "Про заставу", ст. 584 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" в договорі застави відсутні обов'язкові характеристики, які дозволяють ідентифікувати це майно серед інших подібних об'єктів. В договорі також не зазначено адреса за якою знаходиться заставлене майно.

Суд першої інстанції залишив поза увагою, що договір про пролонгацію терміну повернення боргу, яким сторонами було змінено умови позики укладено 27 жовтня 2013 після накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_4.

Договір застави майна не містить усіх необхідних даних стосовно заставленого майна -рухомого майна, яке містить конкретне найменування, місця знаходження заставленого майна, що позбавляє суд можливості ідентифікувати, що в застві перебуває саме те майно на яке накладено арешт.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_5 про звернення стягнення на заставне майно - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: