Рішення № 56818272, 31.03.2016, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/129/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І.

з секретарем Олех Ю. М.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутого майна грошових коштів в сумі 20000 грн. , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із позовною заявою до відповідача, в якій просить на підставі статті 1212 ЦК України стягнути з останнього на свою користь безпідставно отримані кошти в сумі 20000 грн. та судові витрати в сумі 551,20 грн., мотивуючи тим, що у березні 2014 року сторони домовились про укладення договору позики; в підтвердження виконання договору позики позивач перерахував відповідачу на його платіжну картку у Приватбанку 08.03.2014 року 2000 грн., 10.03.2014 року 10000 грн., 18.03.2014 року 5000 грн., 09.04.2014 року 3000 грн., тобто всього 20000 грн., що стверджується копіями платіжних доручень; натомість відповідач пообіцяв позивачу написати розписку про отримання вказаної суми позики на один рік та її повернення, однак, розписки не написав та категорично відмовляється повернути кошти, хоч і не заперечує, що отримав їх від позивача та передав своїй матері ОСОБА_6 на покращення підприємницької діяльності; у звязку з наведеними обставинами, позивач вважає, що відповідач зобовязаний йому повернути 20000 грн. коштів, набутих без достатньої правової підстави, оскільки договір позики сторонами написаний не був.

В судовому засіданні представники позивачів вимоги та доводи позовної заяви підтримали, з мотивів у ній наведених.

В судовому засіданні відповідач та його представник позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити повністю, мотивуючи тим, що сторони є родичами двоюрідними братами; позивач з власної ініціативи перерахував на банківську платіжну картку відповідача спірні кошти в загальній сумі 20000 грн. для передачі їх матері відповідача для покращення її підприємницької діяльності; вказану суму коштів відповідач знімав готівкою частинами по мірі їх надходження та за вказівкою позивача передавав своїй матері ОСОБА_6; всі домовленості щодо спірних грошей існували саме між позивачем та ОСОБА_6, а платіжна картка відповідача була використана позивачем для того, щоб обминути банківські обмеження по добовому зняттю готівки з власної картки, тобто кошти через картку відповідача пішли транзитом, оскільки мати відповідача не мала своєї банківської картки; фактично спірні кошти були передані позивачем матері відповідача як дарунок; однак в подальшому мати відповідача витратила спірну суму не на свої потреби, а на утримання матері позивача та її похорон і поминки, оскільки вона доглядала останню; договірних відносин позики між сторонами ніколи не було.

Після початку розгляду справи по суті представниками позивача було заявлено усне клопотання про виклик та допит в судовому засіданні свідків для підтвердження обставини того, що похорон здійснювався позивачем та за його рахунок. Проти задоволення вказаного клопотання позивач заперечив. Це клопотання відхилено судом з мотивів заявлення його без дотримання вимог ст.136 ЦПК України, зокрема після початку розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, дослідивши та оцінивши докази у справі суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень, банківської виписки про рух коштів по платіжній картці ОСОБА_3 та визнано сторонами в судовому засіданні, протягом березня-квітня 2014 року позивач ОСОБА_5 кількома електронними платежами перерахував відповідачу ОСОБА_3 на його платіжну картку у Приватбанку суму в загальному розмірі 20000 грн., а саме 08.03.2014 року 2000 грн., 10.03.2014 року 10000 грн., 18.03.2014 року 5000 грн., 09.04.2014 року 3000 грн.

Також сторонами в судовому засіданні визнано обставину того, що ними не укладались будь-які письмові договори, в тому числі договір позики. При цьому відповідач та його представник заперечують факт існування між сторонами навіть усної домовленості про укладення договору позики, про наявність якої стверджує позивач у позовній заяві. Представники позивача в судовому засіданні наполягали, що сторони мали намір укласти договір позики і відповідач пообіцяв надати позивачу боргову розписку, але цього не зробив. З цим твердженням відповідач та його представник категорично не погодились, стверджуючи, що такого не було.

З огляду на відсутність між сторонами письмового договору, позивач просить стягнути з відповідача 20000 грн. безпідставно набутих коштів, покликаючись, як на правову підставу своїх позовних вимог, на статтю 1212 ЦК України.

У позовній заяві позивач зазначив, що спірні кошти відповідач передав своїй матері ОСОБА_6 для покращення її підприємницької діяльності.

Як пояснив відповідач та підтвердила свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні, спірні кошти готівкою відповідач дійсно передавав своїй матері ОСОБА_6 для покращення її підприємницької діяльності; однак здійснив це за прямою вказівкою самого позивача, так як гроші на платіжну картку відповідача були перераховані позивачем саме для цієї мети, хоча мати відповідача грошей у позивача в борг не просила, а ці кошти позивач передав для неї добровільно із власної ініціативи та щедрості.

Судом явка позивача в судове засідання для дачі особистих пояснень визнавалась обовязковою. Проте на виклик суду він не прибув із поважних причин, оскільки тривалий час перебуває за кордоном, про що представниками позивача подано фотокопії його закордонного паспорта з відмітками про перетин кордону.

Відповідач та представники обох сторін погодились здійснити розгляд справи без особистої участі позивача.

Обставина того, що спірні кошти дійсно були передані саме ОСОБА_6 випливає із факту звернення позивача ОСОБА_5 у правоохоронні органи із заявою щодо неповернення грошових коштів саме нею його родичкою ОСОБА_6, жителькою с.Сирниця Овруцького району Житомирської області, з приводу розгляду якої (заяви) Овруцький РВ УМВСУ в Житомирській області надав позивачу ОСОБА_5 відповідь листом за вих.№ 8146 від 30.10.2015 року та надіслав повідомлення про відмову у внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.10.2015 року за вих.№ 8145 від 30.10.2015 року щодо неповернення грошових коштів родичкою ОСОБА_6 Названі лист та повідомлення наявні у матеріалах справи.

З наведеного в сукупності випливає, що спірні кошти були надані позивачем відповідачу з метою передачі їх іншій особі, і відповідач виконав усне доручення позивача щодо передачі грошей іншій особі. Тобто між сторонами існували усні договірні відносини доручення (ст.1000 ЦК України).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 також пояснила, що спірні кошти, які їй передав син, відповідач у справі, від позивача, насправді були витрачені нею на утримання хворої матері позивача, а саме на придбання їй продуктів харчування, зокрема у власному магазині свідка, та ліків, а також на організацію її похорону та поминок, оскільки свідок постійно доглядала матір позивача на його прохання; про всі витрати грошей вона склала список, який у неї не зберігся, оскільки був переданий особисто в руки позивачу; останній, вважаючи, що вона витратила більшу суму ніж він їй передав, додав їй готівкою ще 400 грн. та 10 Євро. Вказане підтвердили в судовому засіданні також свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Згідно з відомостями, наведеним у довідці виконкому Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області від 10.02.2016 року № 341, ОСОБА_5 дійсно здійснював похорони своєї матері ОСОБА_9, яка померла 23.04.2014 року.

В судовому засіданні представниками позивача клопотання про залучення до справи як співвідповідача чи належного відповідача ОСОБА_6 не заявлялось. Хоча у виконання вимог ЦПК України, зокрема ст.10 цього Кодексу, сторонам було розяснено їх процесуальні права та обовязки, попереджено про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Обєктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України обєктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з вимогами пункту 3 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку.

З наведених норм частини першої статті 207 ЦК України випливає, що між сторонами у справі був вчинений правочин у письмовій формі, оскільки воля сторін, зокрема позивача, щодо його укладення виражена за допомогою електронного засобу звязку, так як позивач перерахував відповідачу кількома електронними платежами на його платіжну картку у Приватбанку суму в загальному розмірі 20000 грн., підтвердженням чого є платіжні доручення від 08.03.2014 року на суму 2000 грн., від на суму 10.03.2014 року на суму 10000 грн., від 18.03.2014 року на суму 5000 грн., від 09.04.2014 року на суму 3000 грн.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обовязків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобовязанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як випливає з матеріалів справи та свідчать пояснення сторін і покази свідків, відповідач набув кошти за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою передачі їх іншій особі та виконав це доручення позивача передав кошти іншій особі ОСОБА_6

За таких обставин, посилання позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України, є помилковим.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог.

Згідно з правовою позицією, сформованою судовими палатами у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у постанові від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно (кошти) позивачу.

Відтак, суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів, а тому відмову в позові з наведених у ньому підстав.

Тому керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Овруцький районний суд Житомирської області в Апеляційний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_10