Рішення № 56817480, 15.03.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17620/15-ц

Провадження № 2/161/446/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі Педич Ю.С,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання недійсними кредитних договорів та припинення договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання недійсними кредитних договорів та припинення договору іпотеки.

Свій позов обґрунтовує тим, що 27.03.2008 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту №11320595000, згідно з умовами якого банк надав йому кредит на споживчі цілі в сумі 100000 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ станом на день укладення договору 50500,00 грн. на строк до 27.03.2028 року, а він зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредитні кошти, сплатити плату за кредит, сплативши за його користування 12,40 % річних.

Крім того, 27.03.2008 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту №11320805000, згідно з умовами якого банк зобовязався надав йому кредит у формі кредитної лінії, що надається траншами, ліміт якої є рівним 295,38 грн., а він зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, зазначених у договорі, і надання траншу здійснюється за умови виконання вимог п. 1.3. договору.

З метою забезпечення виконання зобовязання за вищевказаними договорами, 27.03.2008 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір іпотеки, згідно якого в іпотеку банку було передано житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: с.Баківці Луцького району Волинської області по вул. Перемоги, 37 та є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_4

Позивач вказує, що на момент укладення договору він не набув права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, а банк передчасно прийняв дане майно. Крім того, іпотека поширюється на земельну ділянку, площею 0,1221 га, яка буде передана в майбутньому, оформлена додатково, договором про внесення змін і доповнень до договору іпотеки. Зазначає, що земельна ділянка не могла бути передана в іпотеку, оскільки їй не був присвоєний кадастровий номер та був відсутній документ, який посвідчує право власності.

Позивач, вказує вищевказані кредитні договори суперечать нормамЗакону України «Про захист прав споживачів»,Закону України «Про банки і банківську діяльність», Правилам наданням банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, ч. 1 ст.203 ЦК України.

Вказує, що банком його не було повідомлено про орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості усіх послуг, повязаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту, не отримано письмове підтвердження споживача про ознайомлення з даною інформацією; кредитний договір не містить детального розпису сукупної вартості кредиту; не містить вартості кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; йому не було повідомлено про те, що валютні ризики під час виконання зобовязань будуть покладені виключно на споживача; їй не було надано інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, повязаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобовязання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Крім того, вважає, що умови кредитних договорів є несправедливими, а тому підлягають визнанню недійсними.

Враховуючи вищевикладене, просить суд визнати недійсними договори про надання споживчого кредиту № 11320595000 та № 11320805000 від 27.03.2008 року та припиненим договір іпотеки житлового будинку від 27.03.2008 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали з підстав в ньому зазначених. Просили суд його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях. Крім того, просив суд застосувати строки позовної давності.

Заслухавши пояснення позивачаа, представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1 - 3, 5 та 6ст. 203 ЦК України.

Стаття 203 ЦК Українимістить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: зміст правочину не може суперечити нормамЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина першастатті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1ст. 1055 ЦК Україникредитний договір укладається в письмовій формі.

Судом встановлено, що 27.03.2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту №11320595000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 100000 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ станом на день укладення договору 50500,00 грн. на строк до 27.03.2028 року, а останній зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредитні кошти, сплатити плату за кредит, сплативши за його користування 12,40 % річних (а.с. 69-72).

Крім того, 27.03.2008 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту №11320805000, згідно з умовами якого банк зобовязався надав йому кредит у формі кредитної лінії, що надається траншами, ліміт якої є рівним 295,38 грн., а він зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, зазначених у договорі, і надання траншу здійснюється за умови виконання вимог п. 1.3. договору, згідно якого банк не здійснює надання позичальнику траншу, у випадку, якщо останній самостійно сплатив страховий платіж страховій компанії (а.с. 7-10).

Відповідно до частини 1статті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти),визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 632 ЦК Україниціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін та зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Положеннямистатті 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Дані договори містять усі істотні в розумінні ч. 1ст. 638 ЦК Україниумови для таких видів договорів і підписані обома сторонами.

Відповідно до п. 7.13. кредитного договору №11320595000 сторони домовились вважати, що уклавши цей договір, позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього договору, підстверджує свої права та обовязки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також, що перед укладенням договору отримав від банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 72).

Крім того, з п. 7.2. кредитного договору №11320805000 вбачається, що підписання договору позичальник підтверджує, що повністю розуміє та вважає справедливими всі умови даного договору, свої права та обовязки за договором і погоджується з ними; перед укладенням договору отримав від банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 13-зворот).

Отже, підписавши дані договори, позивач тим самим виразив свою безумовну згоду з усіма його істотними умовами, що стосуються умов надання та повернення кредиту, а також сукупної вартості кредитного ресурсу.

Відповідно до п.п. 3, 5ст. 3 ЦК України, до загальних засад цивільного законодавства належать свобода договору, а також судовий захист цивільного права та інтересу.

Відповідно до ч.1ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, наведені вище факти повністю спростовують твердження позивача про ненадання йому банком повної інформації щодо умов кредитування і тим самим - введення його, як споживача, в оману щодо істотних умов кредитного договору.

Відповідно до положень ч. 5 ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Таких умов оспорювані позивачем кредитні договори не містять.

Всуперечст. 60 ЦПК Українипозивач не представив суду доказів та не довів наявності інших порушень при видачі відповідачем кредитних коштів та укладенні договорів з порушенням вимог чинного законодавства.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи кредитний договір укладено між сторонами у 2008 році. З позовом про визнання цього договору недійсним ОСОБА_1 звернувся у 2015 році, що свідчить про те, що на протязі 7 років позивач не сумнівався в справедливості умов оспорюваного кредитного договору.

Разом з тим, суд вважає безпідставни посилання позивача на ту обставину, що банк передчасно прийняв в іпотеку майно, право власності на яке ОСОБА_1 не набув, виходячи з наступного.

З метою забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором, 27.03.2008 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір іпотеки, згідно якого в іпотеку банку було передано житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: с.Баківці Луцького району Волинської області по вул. Перемоги, 37 та є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с. 11-13).

18.02.2009 року між сторонами було укладено додатковий договір до вищевказаного договору іпотеки, за яким в іпотеку банку передано житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: с.Баківці Луцького району Волинської області по вул. Перемоги, 37 та є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_4 та земельну ділянку, площею 0,1221 га, кадастровий номер 0722880500:01:001:0069, що розташована в с.Баківці, Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту нап право власності на земельну ділянку серія ЯД № 316018. Виданого 29.05.2008 року управлінням земельних ресурсів у Луцькому районі, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_4 за Р№ 352 (а.с. 54).

Відповідно до частини пятоїстатті 18 Закону України «Про іпотеку», у разі, якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Згідно ізстаттею 3 Закону України «Про іпотеку»іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, договір іпотеки є похідним договором від договору кредиту, який в свою чергу є похідним від договору купівлі-продажу частини будинку, посвідченого нотаріально, питання дійсності якого не оспорювалось.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача заявив про застосування позовної давності до вирішення даного спору.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Що стосується пропуску строку позовної давності, то суд вважає, що позивачем не пропущено строки позовної давності, оскільки порушення його прав носить триваючий характер.

Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають за безпідставністю.

Керуючись ст.ст.10,11,58,60,209,213,214,215 ЦПК України, на підставі ст.203,215,526,598,599,610,632,638 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання недійсними кредитних договорів та припинення договору іпотеки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Олексюк А.В.