Постанова № 56817323, 16.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 березня 2016 р. № 820/20/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Запорізької С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського міського управління юстиції про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Харківського міського управління юстиції, в якому просить суд: скасувати Рішення № 26650273 від 01.12.2015 року суб'єкта владних повноважень - державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції Шевцової Лариси Вікторівни про відмову в скасуванні запису про право власності державної реєстрації за ОСОБА_4 на домоволодіння АДРЕСА_1 та зобов'язати Харківське міське управління юстиції внести до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на домоволодіння АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2009 року за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 02 липня 2014 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2009 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та Харківської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом скасовано у частині визнання за ОСОБА_4 права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6. З метою скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 1 грудня 2015 року позивач звернулася до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції з заявою внесення до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на домоволодіння АДРЕСА_1. 01.12.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції Шевцовою Л.В. було винесено Рішення № 26650273 про відмову в скасуванні державної реєстрації. Вважаючи зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду із відповідним позовом.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала повністю та просила його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив позовні вимоги залишити без задоволення та зазначив, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв у межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні відносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що на підставі Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2009 року за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 02 липня 2014 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2009 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та Харківської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом скасовано у частині визнання за ОСОБА_4 права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6

З метою скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 1 грудня 2015 року позивач звернулася до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції з заявою внесення до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на домоволодіння АДРЕСА_1.

Рішенням № 26650273 від 01.12.2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції Шевцова Л.В. відмовила в скасуванні державної реєстрації. Підставою відмови у скасуванні державної реєстрації згідно з Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції Шевцової Л.В. від 01.12.2015 року є п. 2.14.1 «Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 № 3502/5, а саме: подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, так як у відповідності з п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника, а в реєстрі права власності на нерухоме майно наявний запис, що ОСОБА_4 померла.

Суд зазначає, що у своїй діяльності, при проведені державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції керується Конституцією України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обов'язковість процедури реєстрації речових прав встановлена ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За нормою пункту 1 частини другої статті 9 Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, відповідно до п. 15 Порядку, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно, та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, відповідно до п. 20 Порядку, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

З наведених правових норм випливає, що державна реєстрація прав здійснюється за умови подання заявником державному реєстратору прав документів посвідчують факти виникнення, припинення, переходу речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та їх відповідності чинному законодавству України.

Відповідно до п. 41 порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 р., за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, державний реєстратор, діючи в межах повноважень, визначених законом, повинен спочатку внести до Державного реєстру прав запис про державну реєстрацію прав за ОСОБА_4, що містяться в інформаційних системах, а потім внести запис про скасування державної реєстрації зазначеного права.

Таким чином, державним реєстратором прав на нерухоме майно Харківського міського управління юстиції Шевцовою Л.В. рішення про відмову у скасуванні №26650273 від 01.12.2015 року прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначає чинне законодавство України з питань державної реєстрації прав та їх обтяжень, а тому підстав для його скасування, на теперішній час, не має.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 12, 69- 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського міського управління юстиції про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 березня 2016 року.

Суддя Тітов О.М.