Ухвала суду № 56817292, 30.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Нечипуренко О.М.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2016 рокусправа № 808/8265/15 приміщення суду за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект імені Газети «Правда», 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 р. у справі №808/8265/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСОР" до Запорізької митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОСОР" (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Запорізька митниця ДФС), в якому просило: визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000240/1 від 03.09.2015 року Запорізької митниці ДФС, визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00471 від 03.09.2015 року Запорізької митниці ДФС.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларантом при митному оформленні товару надано контролюючому органу всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей у документах є безпідставними.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000240/1 від 03.09.2015 року Запорізької митниці ДФС.

Визнано протиправною та скасувано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00471 від 03.09.2015 року Запорізької митниці ДФС.

Судовий збір у розмірі 1378,00 грн. присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСОР" за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниця ДФС.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в наданих позивачем документах були виявлені розбіжності, що давало право митниці на витребування додаткових документів. З огляду на це, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Підприємство не надало додаткових документів, а з наявних у митниці документів не підтверджувалась заявлена декларантом митна вартість.

Запорізька митниця ДФС вважає, що при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів встановила обґрунтовані розбіжності та неповні відомості в документах, наданих декларантом самостійно відповідно до ч.2 ст.53 МК України, які надавали підстави органу доходів і зборів витребувати додаткові документи відповідно до норм ст.53 Митного кодексу України, оскільки ці розбіжності впливали на вартість товару.

Оскільки документи не були подані в повному обсязі, митну вартість товару, що імпортуються, визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у органу доходів і зборів інформації щодо подібних товарів.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27.05.2015 року між ТОВ "ВОСОР", Україна (далі - Позивач) та DUTCH PLANTIN COIR INDIA PRIVATE LIMITED, Індія було укладено контракт № 1 (далі - Контракт) про купівлю-продажу кокосового субстрату. Згідно Специфікації №2 до зазначеного контракту ціна за товар складає 7680 доларів США за 24 метричні тони (0,32 доларів США за 1 кг).

На виконання своїх зобов'язань по Контракту Позивач здійснив оплату товару у розмірі 15 360 доларів США за 48 метричних тонн, що відповідає вимогам Контракту (п. 9 Контракту) та Специфікації № 2 від 25.06.2015 року.

03.09.2015 року підприємством ТОВ "ВОСОР" до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв'язку згідно ст. 257 Митного кодексу України (далі - МК України) митну декларацію (далі - МД) з довідковим номером 1289, режим ІМ 40, якій було присвоєно №112050000/2015/014842 на товар: «Кокосовий субстрат (кокосове волокно)» - 48 метричні тони, Кокосовий субстрат складається з 100% кокосового волокна.

Митна вартість товару була визначена декларантом відповідно до статті 58 МК України у митній декларації №112050000/2015/014842 від 03.09.2015 року в розмірі відповідно до ціни контракту (метод визначення митної вартості № 1), а саме: кокосовий субстрат за ціною 7680 доларів США за 24 метричні тони (0,32 доларів США за 1 кг) виходячи з ціни, встановленої сторонами у Контракті на умовах поставки СІF Одеса, Україна та визначеної у інвойсі, виставленому продавцем.

Разом з ВМД позивачем був наданий наступні документи (згідно ч. 2 ст. 53 МКУ):

- зовнішньоекономічний контракт № 1 від 27.05.2015 року зі специфікацією № 2;

- рахунок (інвойс) № DPI/15-16/346 від 20.07.2015 року;

- платіжне доручення від 17.07.2015 року № 6;

- коносамент № 954278632 від 29.07.2015 року;

- опис товару від 20.07.2015 року;

- пакувальний лист № 1 від 20.07.2015 року;

- сертифікат про походження товару Q7645 від 29.07.2015 року;

- міжнародні автомобільні накладні №№ 0000075, 0007404 від 01.09.2015 року;

- фіто санітарний сертифікат, який видається країною-експортером № 52РС826233 від 23.07.2015 року.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця ДФС дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

- документами, які підтверджують митну вартість товарів є, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що мітять відомості про вартість страхування, але до митного оформлення дані документи на надано, що не дає можливості перевірити та оцінити фактурну (дійсну) вартість товару та установити фактичний розмір витрат на страхування з урахуванням яких було сформовано митну вартість;

- інвойс від 20.07.2015 року №DPI/15-16/346 не містить посилань на специфікацію №2 від 25.06.2015 року (до контракту), яка визначає ціну на товар, що не дає змоги одночасно ідентифікувати дану поставку;

- в графі «Призначення платежу» платіжного доручення від 17.07.2015 року №006 відсутнє посилання на інвойс від 20.07.2015 року №DPI/15-16/346, при цьому безпосередньо в інвойсі зазначено « 100% предоплата производится покупателем в доларах США банковским переводом на основании счета (копия по электронной почте)», що не дає змоги впевнитись у виконанні умов оплати за товар відповідно до контракту від 27.05.2015 року №1;

- пунктом 11 контракту від 27.05.2015 року №1 передбачено наявність таких документів, як: копія експертної декларації, прайс-лист, калькуляція собівартості продукції, страховка, які до митного оформлення надані не були, що може свідчити про заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів.

З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2015 року декларанту була пред'явлена письмова вимога у вигляді електронного повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Дана вимога передбачала подання декларантом наступних додаткових документів: виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Також було зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно ч.6 ст. 53 МК України.

03.09.2015 року декларантом ТОВ "ВОСОР" на адресу органу доходів і зборів надіслано електронне повідомлення, в якому він відмовився від надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість згідно ч.3 ст.53 МК України (в повідомленні декларантом власноручно зазначено - "додаткові документи надаватися не будуть" та проставлено підпис та печатку.

03.09.2015 року в оформлені МД 112050000/2015/014842 було відмовлено за карткою відмови №112050000/2015/00471 від 03.09.2015 року, прийнято рішення про визначення митної вартості за резервним методом згідно вимог ст. 59 МК України №112050000/2015/000240/1 від 03.09.2015 року.

Товар випущено у вільний обіг за МД № 112050000/2015/014886 від 03.09.2015 року під гарантію відповідно до розділу Х МК України, з коригуванням ціни товару до 0,38 долара США за за 1 кг.

Протягом дії гарантійних зобов'язань за МД №112050000/2015/014842 декларантом були надані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: копію виписки з бухгалтерської документації від 14.09.2015 року №35/09, каталоги виробника, копію договору страхування зі страховим полісом від 25.07.2015 року №0901022115Р104776349, за результатами розгляду яких Запорізька митниця ДФС відмовила у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів від 03.09.2015 року №112050000/2015/000240/1.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації №112050000/2015/014842 від 03.09.2015 року митної вартості товару були подані всі документи, які дають змогу перевірити митну вартість товару.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Щодо посилань відповідача на відсутність страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, що не дає можливості перевірити та оцінити фактурну (дійсну) вартість товару та установити фактичний розмір витрат на страхування з урахуванням яких було сформовано митну вартість колегія суддів зазначає наступне.

З наявного в матеріалах справи контракту від 27.05.2015 року №1 вбачається, що постачання товару здійснювалось на умовах CIF порт Одесса, Україна. Згідно умов CIF поставки (Інкотермс 2000) на продавця покладається обов'язок щодо укладання договору страхування та оплати страхових внесків на користь покупця проти втрати та пошкодження товару під час перевезення вантажу. Отже позивачем не укладався договір страхування, а тому під час митного оформлення товару у підприємства не було можливості його надати.

З матеріалів справи вбачається, що в електронному повідомлені про надання додаткових документів митним органом не було зазначено про необхідність надання страхових документів, проте 14.09.2015 року позивачем в порядку адміністративного оскарження був наданий відповідачу договір страхування №0901022115Р104776349 від 25.07.2015 року.

Контролюючий орган не взяв до уваги наданий договір страхування, зазначаючи про відсутністю його перекладу на українську мову, проте відповідно до ст.254 МК України органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів,членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Переклад наданого договору страхування відповідачем від позивача не вимагався, як і надання будь-яких інших страхових документів, а тому посилання митного органу на відсутність таких документів чи їх неналежність є необґрунтованими.

Посилання відповідача на те, що інвойс від 20.07.2015 року №DPI/15-16/346 не містить посилань на специфікацію №2 від 25.06.2015 року (до контракту), яка визначає ціну на товар, що не дає змоги одночасно ідентифікувати дану поставку колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи документів, інвойс від 20.07.2015 року №DPI/15-16/346 містить посилання на контракт №1 від 27.05.2015 року. Пунктом 9 контракту передбачено, що ціна товару визначена за згодою сторін і відповідає цінам, вказаним у Специфікації. Найменування товару, кількість та ціна товару вказані у Специфікації №2 до контракту №1 від 27.05.2015 року та у інвойсі 20.07.2015 року №DPI/15-16/346 є ідентичними, що в повній мірі дає змогу ідентифікувати дану поставку.

Твердження митного органу про те, що в графі «Призначення платежу» платіжного доручення від 17.07.2015 року №006 відсутнє посилання на інвойс від 20.07.2015 року №DPI/15-16/346, при цьому безпосередньо в інвойсі зазначено « 100% предоплата производится покупателем в доларах США банковским переводом на основании счета (копия по єлектронной почте)», що не дає змоги впевнитись у виконанні умов оплати за товар відповідно до контракту від 27.05.2015 року №1 спростовується з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платіж було здійснено на підставі контракту №1 від 27.05.2015 року, а отже платіжне доручення давало можливість відповідачу впевнитись у виникненні умов оплати за товар відповідно до контракту.

Щодо посилання контролюючого органу на те, що пунктом 11 контракту №1 від 27.05.2015 року передбачено наявність таких документів, як: копія експертної декларації, прайс-листа, калькуляція собівартості продукції, які до митного оформлення надані не були, що може свідчити про заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів колегія суддів зазначає наступне.

Частина 2 ст. 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, серед якого відсутні такі документи, як експертна декларація, прайс-лист, калькуляція собівартості продукції, а тому надання цих документів під час митного оформлення товару не є обов'язковим та їх відсутність не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

З матеріалів справи вбачається, що 14.09.2015 року декларантом були надані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: копію виписки з бухгалтерської документації від 14.09.2015 року №35/09, каталоги виробника, копію договору страхування зі страховим полісом від 25.07.2015 року №0901022115Р104776349, проте за результатами їх розгляду Запорізька митниця ДФС все одно відмовила у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів від 03.09.2015 року №112050000/2015/000240/1.

З огляду на вищевикладені обставини та норми права, подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст. 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Отже, витребування Запорізькою митницею додаткових документів здійснено за відсутності визначених законом правових підстав.

За наведених обставин, не подання, або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює наразі для позивача негативних наслідків, оскільки разом із деклараціями митної вартості були подані всі необхідні документи, які давали змогу Запорізької митниці достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна позиція також викладена Верховним Судом України у постанові від 11 вересня 2012 року (справа №21-262а12).

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено із застосуванням резервного методу, з використанням наявної в митниці інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 0,38 дол.США на 1 кг товару (МД №112050000/2015/011490 від 17.07.2015 року).

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митної декларації, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладені обставини справи та норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у митниці правових підстав для надсилання декларанту письмових вимог щодо подання додаткових документів та достатність поданих позивачем документів для митного оформлення товару, а тому суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про необхідність визнання оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів протиправними та їх скасування.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 року було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, а тому судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою на оскаржувану постанову у розмірі 2679,60 грн. (110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви за дві вимоги немайнового характеру) підлягає присудженню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 р. у справі №808/8265/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСОР" до Запорізької митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації - залишити без змін.

Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39477764) судовий збір у розмірі 2679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 60 коп.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

В.А.Шальєва