Ухвала суду № 56817284, 16.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2016 рокусправа № 804/6338/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Суховарова А.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі № 804/6338/15 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Дуднік О.С., Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Дуднік О.С. (далі - відповідач-1); Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції (далі - відповідач-2), в якому просила:

- скасувати рішення від 23.04.15р. №20870499 про відмову в реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована в смт. Ювілейне Дніпропетровської області, вул. Звьоздна, 12, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 та на житловий будинок, розташований за цією ж адресою;

- зобов'язати відповідача-2 зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Судом скасовано оскаржене позивачкою рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язано Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву позивачки, зареєстровану у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.04.2015 року 11:25:18 за реєстраційним номером 11048500, відповідно до вимог чинного законодавства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу. Посилаючись у скарзі на порушення судом норм процесуального та матеріального права, скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав відмовити.

Позивачка подала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначила, що на її думку суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, і підстави для його скасування відсутні.

В судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з'явились, про дату час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.04.2015 року ОСОБА_1 подала до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області заяву для проведення державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою : АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 та на житловий будинок, що розташований за цією ж адресою.

За результатами розгляду заяви державний реєстратор прийняв рішення № 20870499 від 23.04.2015 року, яким відмовив у державній реєстрації права приватної власності на домоволодіння за гр. ОСОБА_1, з посиланням на те, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім того, з технічного паспорту житлового будинку за заявником визнано право власності на нерухоме майно, яке є самочинно реконструйованим і не прийнято в експлуатацію, як цього потребує чинне законодавство (а.с. 15).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, позивачка звернулась до суду з позовом про його скасування та зобов'язання вчинити дії щодо реєстрації об'єктів нерухомості.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з наступного.

26 липня 2011 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області за ОСОБА_1 визнано право власності на: 1/2 частину будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, власником якого в цілому був ОСОБА_3; на ? частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, власником якої в цілому (площею 0,1284) був ОСОБА_3 згідно Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданого 23 грудня 2002 Ювілейною селищною радою Дніпропетровського району і області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5991.( Рішення набрало законної сили 26.07.2011р.)

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Вказаний перелік є вичерпним, відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно п.4 ч. 1 зазначеної вище норми Закону, у випадку, коли подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, реєстратор не наділений повноваженнями здійснювати реєстрацію права або його припинення.

Пунктом 20 Порядку реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року передбачено, що за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації. У разі проведення державної реєстрації прав на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, державний реєстратор приймає одне рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації щодо таких об'єктів.

Під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації. Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом № 1952.

У оскарженому рішенні реєстратор вказав на підстави для відмови у реєстрації права власності, зокрема: - заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна; - з технічного паспорту житлового будинку за заявником визнано право власності на нерухоме майно, яке є самочинно реконструйованим і не прийнято в експлуатацію, як цього потребує чинне законодавство.

Як встановив суд першої інстанції, твердження державного реєстратора, що документи подані позивачкою після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, безпідставні, оскільки доказів на підтвердження зазначеної обставини матеріали справи не містять.

Натомість, з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що відомості щодо обтяжень по спірному об'єкту відсутні.

Щодо іншої підстави для відмови, колегія суддів зазначає наступне. Документи, що вивчалися відповідачем, не містять доказів на підтвердження факту здійснення прибудов, забудов, переобладнань, що потребують вводу в експлуатацію відповідно до норм діючого законодавства. Навіс, огорожа, вольєр та оглядовий колодязь, відносяться до малих архітектурних форм та не потребують вводу в експлуатацію.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підставами для державної реєстрації є: договори укладені у порядку, встановленому законом; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані відповідно до вимог цього Закону; свідоцтва про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Отже, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, у тому числі є: рішення суду, що набрало законної сили.

Судом першої інстанції обґрунтовано вказано, що у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови позивачці у задоволенні заяви про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.

Оскільки державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації (ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (виключна компетенція, визначена законом), судом першої інстанції вірно обрано спосіб захисту порушеного права, а саме шляхом скасування оскарженого рішення державного реєстратора та зобов'язання відповідача у справі повторно розглянути заяву позивачки, зареєстровану 17.04.2015року відповідно до вимог чинного законодавства.

Мотивація та доводи, наведені у апеляційній скарзі, не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі № 804/6338/15 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: А.А. Щербак