Постанова № 56817094, 24.03.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 р. Справа № 233/6505/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття: 12:05

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., суддів - Кравченко Т.О., Куденкова К.О., при секретарі судового засідання Піскурєвій Ю.А., за участю позивача - особисто, представника відповідача - Сущенка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області по факту не направлення (бездіяльності) документів ОСОБА_2 щодо його отруєння в липні 2014 року начальнику Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області Величко С.О., стягнення з прокуратури Донецької області та Державної казначейської служби України завданої з вини Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області матеріальної шкоди в грошовій сумі в розмірі 368,21 грн. та стягнення з прокуратури Донецької області та Державної казначейської служби України завданої з вини Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області моральної шкоди в грошовій сумі в розмірі 4500 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.07.2014 ОСОБА_2 отруївся питною водою, яку купив в магазині «Олимп» в м. Костянтинівці Донецької області. По факту отруєння позивачем подано заяву до Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області. В серпні 2014 року Костянтинівська міжрайонна прокуратура Донецької області повідомила позивача про направлення матеріалів по факту його отруєння до Костянтинівського районного управління Держсанепідслужби в Донецькій області для відповідної перевірки по його заяві. Протягом певного проміжку часу позивача та прокуратуру про результати перевірки по його заяві не повідомляли. Позивач вважає, що Костянтинівська міжрайонна прокуратура Донецької області не направила документи по факту його отруєння до Костянтинівського районного управління Держсанепідслужби в Донецькій області, оскільки зазначені обставини підтверджені листом останнього від 27.05.2015. Позивач вважає, що відповідачем порушені вимоги ст.ст. 6, 12, 20 Закону України «Про прокуратуру», в результаті чого незаконні дії Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області заподіяли позивачу матеріальну та моральну шкоду.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлений позов та надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Разом із тим, позивач надав до суду доповнення до адміністративного позову, згідно з якими просив доповнити резолютивну частину, а саме стягнути з прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України заподіяну позивачу з вини Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області матеріальну шкоду в грошовій сумі в розмірі 1191 грн., однак просив розцінювати ці вимоги як судові витрати, пов'язані із прибуттям до суду.

Представник прокуратури Донецької області у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, в обґрунтування чого зазначив, що ч. 4 ст. 14 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» нагляд за дотриманням вимог санітарних норм у стандартах та інших нормативно-технічних документах, відповідністю продукції вимогам безпеки для здоров'я і життя населення здійснюють виключно органи державної санітарно-епідеміологічної служби. Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входять до його повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. З огляду на це, Костянтинівською міжрайонною прокуратурою 04.08.2014 звернення ОСОБА_2 від 04.08.2014 спрямовано за належністю до Костянтинівського РУ ГУ Держсанепідслужби в Донецькій області для розгляду та вирішення по суті. Одночасно ОСОБА_2 було повідомлено про спрямування його звернення за належністю. Зазначені обставини підтверджуються супровідним листом прокуратури від 04.08.2014 та реєстром поштової кореспонденції за штампом поштового відділення від 05.08.2014. Подальша втрата звернення органами поштового зв'язку або Держсанепідслужби не може ставитись у вину Костянтинівській міжрайонній прокуратурі або свідчити про протиправність її дій. Тому представник прокуратури Донецької області вважає, що бездіяльність Костянтинівської міжрайонної прокуратури щодо не спрямування звернення ОСОБА_2 місця не мала.

Щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди пояснив, що чеки, які надані позивачем до суду не можуть вважатися належними доказами оскільки ними не підтверджено вчинення витрат саме позивачем та у зв'язку з діяльністю відповідачів. Також позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких негативних наслідків (моральної шкоди) визначених ч. 2 ст. 23 ЦК України. Також вважає, що шкода, яку ОСОБА_2 просить відшкодувати, не перебуває у причинному зв'язку з діями відповідачів. З вказаних підстав, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник Державної казначейської служби України у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Заслухавши позивача та представника прокуратури Донецької області, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як зазначав позивач та підтверджено показаннями свідка ОСОБА_4, 16.07.2014 ОСОБА_2 отруївся питною водою, яку він купив в магазині «Олимп» в м. Костянтинівні Донецької області.

Як вбачається з позовної заяви, 04.08.2014 ОСОБА_2 звернувся до Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області з заявою по факту його отруєння питної водою, купленої в магазині «Олимп», що підтверджується роздруківкою з книги обліку звернень громадян з відміткою № 191 про одержання звернення ОСОБА_2 04.08.2014 за вхідним №[05-56]2982вх-14.

04.08.2014 Костятинівською міжрайонною прокуратурою листом № 56-2154 вих-14 направлено начальнику Костянтинівського районного управління ГУ Держсанепідслужби в Донецькій області Велічко С.Л. звернення та копію лікарняного ОСОБА_2 для розгляду по суті, та просили повідомити заявника про результати розгляду у встановлений законом термін.

Зазначене підтверджується переліком простої почтової кореспонденції в почтове відділення № 14 Костянтинівської міжрайонної прокуратури від 05.08.2014 (а.с.108).

Відповідно до листа Костянтинівського районного управління Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області від 27.05.2015 за вих. № 311-3, у літку 2014 року яких-небудь документів по факту харчового отруєння від Костянтинівської міжрайонної прокуратури на адресу Костянтинівського районного управління Головного управління Держсанепідемслужби у Донецькій області не надходило. 21.11.2014 від Костянтинівської міжрайонної прокуратури надійшла заява ОСОБА_2 по вказаному питанню та повідомлено позивача про недоцільність проведення позапланової перевірки.

Разом із тим, відповідно до листа Костянтинівського районного управління Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області від 21.03.2016 за вих.№186.1 повідомлено, що у період з 25.07.2014 по 31.07.2014, з 01.08.2014 по 31.08.2014 та з 01.09.2013 по 30.09.2014 з Костянтинівської міжрайонної прокуратури поступали інші вимоги.

Згідно листа Костянтинівської місцевої прокуратури від 22.03.2016 за № 90-3258 вих-16, з приводу надання копії спрямованого до іншого органу звернення ОСОБА_2 повідомлено, що Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією з діловодства в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України №3 від 15.01.2013, а також Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України № 9гн від 21.06.2011, зберігання копій звернень, спрямованих до інших органів, не передбачено.

Зазначене узгоджується зі ст. 10 Закону України «Про звернення громадян» та ст. 24 Закону України «Про захист персональних даних». За вказаними нормативними актами обов'язковому збереженню підлягають лише звернення, які розглянуто органами прокуратури по суті, та документи, які утворились у процесі такої діяльності. З огляду на викладене, копія звернення ОСОБА_2 від 04.08.2014, яке спрямовано до Костянтинівського РУ ГУ Держсанепідслужби в Донецькій області, у Костянтинівській міжрайонній та місцевій прокуратурах не зберігалась.

Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 цього Закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Згідно з п. 1.6 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України (далі за текстом - Інструкція), затвердженої наказом Генерального прокурора України від 21 червня 2011 року № 9гн (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), заява - звернення громадян та юридичних осіб з проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, органів місцевого самоврядування, службових осіб.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції, перевірки за заявами та скаргами фізичних і юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, державного нагляду (контролю), органами місцевого самоврядування, посадовими чи службовими особами відповідного рівня або неприйняття ними рішень з цих питань у встановлені строки.

Заяви та скарги, звернення і запити депутатів усіх рівнів, які надійшли до органів прокуратури без долучення до них копій відповідей органів державного нагляду (контролю), уповноважених на їх розгляд, надсилаються за належністю підрозділами з розгляду звернень та прийому громадян.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції звернення громадян, службових та інших осіб у 5-денний строк направляються за належністю з одночасним повідомленням про це заявників оперативними працівниками управління розгляду звернень та прийому громадян Генеральної прокуратури України, галузевих відділів обласних і прирівняних до них прокуратур, міськими, районними, міжрайонними прокурорами та їх заступниками.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд визнати бездіяльність Костянтинівської міжрайонній прокуратури Донецької області по факту не направлення (бездіяльності) документів його отруєння в липні 2014 року начальнику Костянтинівського районного управління Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області Величко С.Л.

Однак, зазначене спростовується наявними у матеріалах доказами, а саме листом Костятинівської міжрайонної прокуратури № 56-2154 вих-14 від 04.08.2014 та переліком простої почтової кореспонденції в почтове відділення № 14 Костянтинівської міжрайонної прокуратури від 05.08.2014 про направлення звернення та копії лікарняного ОСОБА_2 для розгляду по суті.

Відтак, суд вважає, що Костянтинівською міжрайонною прокуратурою Донецької області не було допущено бездіяльності щодо не направлення заяви (звернення) ОСОБА_2 стосовно його отруєння в липні 2014 року начальнику Костянтинівського районного управління Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області Величко С.Л., а діяло на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно позовних вимог про стягнення з прокуратури Донецької області та Державної казначейської служби України завданої з вини Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області матеріальної шкоди в грошовій сумі в розмірі 368,21 грн. та стягнення з прокуратури Донецької області та Державної казначейської служби України завданої з вини Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області моральної шкоди в грошовій сумі в розмірі 4500 грн. суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Стверджуючи про те, що Костянтинівською міжрайонною прокуратурою Донецької області завдано позивачеві матеріальну та моральну шкоду, останнім не обґрунтовано в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат майнового та немайнового характеру, що настали у зв'язку з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, та не визначено, якими доказами це підтверджується.

Крім того, зважаючи, що позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди є похідними від позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Костянтинівської міжрайонної прокуратури Донецької області по факту не направлення (бездіяльності) документів ОСОБА_2 щодо його отруєння в липні 2014 року начальнику Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області Величко С.О., підстав для задоволення якої судом не вбачається, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення матеріальної та моральної шкоди є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Повний текст постанови виготовлено 29 березня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 99, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 24 березня 2016 року за участю позивача та представника відповідача 1. Повний текст постанови буде виготовлений у відповідності до ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Крилова М.М.

Судді Кравченко Т.О. Куденков К.О.