Ухвала суду № 56817025, 28.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 р. Справа № 876/9313/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Носа С.П.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.08.2015 року у справі за позовом Управління пенсійного фонду в м. Тернополі до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі звернулося в суд з адміністративним позовом (згодом уточненим) до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у розмірі 991637,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач як платник страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування зобов'язаний проводити відшкодовування Пенсійному фонду сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "а", "б"-"з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Органами Пенсійного фонду України було визначено розмір щомісячного відшкодування у відповідних розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах пенсіонерам, які перебували в трудових відносинах з відповідачем та вийшли на пенсію на підставі пунктів "а", "б"-"з" ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р., які своєчасно направлені відповідачу. Всупереч наведеному відповідач не проводив відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.08.2015 року адміністративний позов задоволено повністю, оскільки суд прийшов до висновку, що відповідач не надав доказів сплати спірної заборгованості.

Не погоджуючись з таким рішенням, ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" подало апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права і неправильним застосування норм матеріального права, є необґрунтованою і незаконною, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що на момент прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсії на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу. Також вважає, що стаття 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не містить приписів про те, що для платників збору об'єктом оподаткування мають бути фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, в позивача відсутнє право на стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Апелянт також вважає, що судом першої інстанції порушено приписи ст. 97 КЗпПУ та ст.ст. 15, 24 Закону України «Про оплату праці», оскільки відповідач в першу чергу забезпечує виплату заробітної плати працівникам, всі інші платежі здійснюються після виконання зобов'язань з оплати праці.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Пунктами "а", "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено перелік професій та посад, а також необхідний стаж роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи.

Відповідно до частини 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткосового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, згідно з яким відшкодуванню підлягають 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а також фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом № 1058-IV (з 01.01.2004 р.) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пунктів «а», «б» - «з» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ особам, які були зайняті на роботах за Списком № 1 та Списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним фондом України після 01.01.2004 р. витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Наведене відповідає висновку Верховного Суду України щодо правильного застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії, викладеному, зокрема, у постановах від 13.02.2012 року по справі № 21-401а11, від 17.09.2013 року № 21-246а13.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини щодо існування заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку призначених пільгових пенсій, які в суду апеляційної інстанції не виникають сумніву щодо їх достовірності, а також визнаються сторонами, в силу вимог ч. 3 ст. 72 КАС України можуть не доказуватися.

Як встановлено судом першої інстанції, ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» зареєстроване як юридична особа та взяте на облік в УПФУ в місті Тернополі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З матеріалів справи видно, що за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пунктів "а", "б" - "з" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року в розмірі 991637,13 грн, яка підтверджена письмовими доказами та розмір якої не заперечується відповідачем.

Крім того, правомірність проведення УПФУ в місті Тернополі розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ за період з січня 2014 року по червень 2014 року в тій сумі, яка заявлена до стягнення, підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, в адміністративних справах № 819/787/14-а, № 819/971/14-а, № 819/1168/14-а, № 819/1291/14-а за позовами ВАТ "Текстерно" до УПФУ в місті Тернополі про визнання розрахунків протиправними, а тому за приписами ч. 1 ст. 72 КАС України не потребує доказування у справі.

Отже, з урахуванням приписів пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач зобов'язаний сплатити 991637,13 грн в рахунок відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» і «б» - «з» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, яка у нього виникла перед УПФУ в м. Тернополі за період з 01 січня по 30 червня 2014 року.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи та прийшов до вірного висновку щодо задоволення адміністративного позову, оскільки відповідач не спростував доводи позову та не надав доказів сплати заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта в частині того, що судом першої інстанції порушено приписи ст. 97 КЗпПУ та ст.ст. 15, 24 Закону України «Про оплату праці», оскільки відповідач в першу чергу забезпечує виплату заробітної плати працівникам, всі інші платежі здійснюються після виконання зобов'язань з оплати праці, оскільки місцевий суд оскаржуваним рішенням не стягував заборгованість відповідача із заробітних плат працівників.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.08.2015 року у справі № 819/1209/14-a - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

С.П. Нос

Повний текс виготовлено 30.03.2016р.