Ухвала суду № 56816507, 29.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

29 березня 2016 року м. Київ №826/4734/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянський К.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1доФедерації баскетболу Українипро визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Федерації баскетболу України, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення по шостому пункту протоколу №3 засідання президії Федерації баскетболу України від 24.09.2015.

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 6 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогою про скасування рішення Федерації баскетболу України.

Залежно від напряму, завдань, характеру і виду діяльності, яка має чи може здійснюватися, орган державної влади, органи місцевого самоврядування, органи управління на законодавчому рівні наділяються відповідними повноваженнями, компетенцією, правами і обов'язками та функціями. Обсяг і зміст повноважень, завдання, правові можливості можуть бути різними. При цьому має значення, що не кожна дія суб'єкта владних повноважень є чи може бути тією, що вчиняється (здійснюється) з використанням владних управлінських правоможностей. Владною управлінською дією (діяльністю) має чи може визнаватися щонайменше та, яка встановлена законодавством, входить до кола повноважень (компетенції, функціональних обов'язків) суб'єкта владних повноважень, містить в собі ознаки веління, обов'язковості, ззовні проявляється (виражається) у встановлених законом формах, забезпечується виконанням із застосуванням державного примусу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.01.2016 №21-633а15.

Суд ознайомившись зі змістом статуту Всеукраїнської громадської організації «Федерація баскетболу України», який розміщений на офіційній сторінці Федерації баскетболу України: http://fbu.kiev.ua/dokumenty/, прийшов до висновку, що Федерація баскетболу України не є суб'єктом владних повноважень у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно пункту 1 статуту Всеукраїнської громадської організації «Федерація баскетболу України» Всеукраїнська громадська організація «Федерація баскетболу України» є всеукраїнською громадською організацією фізкультурно-спортивного спрямування, яка сприяє розвитку баскетболу в Україні, організовує та бере безпосередню участь у проведенні широкого кола заходів з цього виду спорту в Україні.

З огляду на те, що відповідач не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, відповідач не здійснює владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень, отже не є суб'єктом владних повноважень в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому дана справа не є справою адміністративної юрисдикції, та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У спірних правовідносинах Федерація баскетболу України не виступає в статусі суб'єкта владних повноважень, оскільки не виконує владних управлінських функцій.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що даний позов повинен розглядатися судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі 826/235/16.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка її подала.

3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.М. Кобилянський