Ухвала суду № 56815490, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2016 р. м. Київ К/800/52251/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними і скасування рішення і картки відмови, -в с т а н о в и л а:Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування рішення і картки відмови.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправнимита скасовано рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 30 січня 2015 року №110100000/2015/200021/1.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України від 30 січня 2015 року №110100000/2015/00032.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» судовий збір у розмірі 255, 78 грн. (двісті п'ятдесят п'ять грн. 78 коп.).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

від 13 жовтня 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 21 квітня 2015 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що 30 липня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» та фірмою ERMANO ENTERPRISE LTD (Великобританія) укладено контракт №30-07/2013 купівлі-продажу поліетилену та поліпропілену різних марок.

Зазначений товар позивачем заявлено до митного оформлення шляхом електронного декларування (митна декларація від 30 січня 2015 року №110100000/2015/201784), із зазначенням митної вартості за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивачем разом із митною декларацією подано наступні документи: картку обліку; міжнародну автомобільну накладну; рахунок-фактуру від 26 січня 2015 року №1; рахунок-фактуру №СФ-4; довідку про транспортні витрати; біржові котирування; інвойс продавця з перекладом; комерційний інвойс №230/15 виробника на продавця з перекладом; пакувальний лист виробника на продавця №230/15 з перекладом; проформу-інвойс продавця з перекладом; контракт

від 30 липня 2013 року №30-07/2013; договір на перевезення №145 від 13 січня 2015 року; договір на перевезення №148 від 21 січня 2015 року; сертифікат про походження з перекладом; специфікацію на продукт з перекладом; інформацію про товар №1043 (звіт про якість) з перекладом; експортну декларацію з перекладом.

При цьому під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом виявлено, що в наданому до митного оформлення інвойсі від 20 січня 2015 року №230/15 відсутній номер та дата контракту, на дану партію товару вказані умови розрахунку - передоплата, але документ, який підтверджує передплату, не надано.

Крім того, згідно з наданим рахунком на сплату транспортно-експедиторських послуг від експедитора №СФ-4 від 28 січня 2015 року вартість транспортних витрат складає 20000 грн. Згідно з рахунком перевізника №1 від 26 січня 2015 року вартість транспортних послуг на перевезення вантажу - 19950 грн., а також згідно з наданою довідкою на перевезення №б/н від 28 січня 2015 року відсутня інформація про розподіл вартості експедиційних витрат.

З огляду на виявлені розбіжності контролюючим органом запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; розрахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначені договором (контрактом); розрахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; розрахунок ціни (калькуляцію).

30 січня 2015 року декларантом надано прайс-лист виробника товару, виписку з бухгалтерської документації, лист продавця №29/01-15 від 29 січня 2015 року, інформацію біржових організацій про вартість товару та зазначено про неможливість надання запитаних інших додаткових документів для підтвердження митної вартості.

За результатами розгляду наданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 30 січня 2015 року №110100000/2015/200021/1, яким вартість задекларованого товару визначено із застосуванням методу щодо ідентичних товарів та розраховано за даними митного органу виходячи із показника 1, 22 євро/кг.

Крім того, відповідачем складено картку відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України №110100000/2015/00032.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості

від 30 січня 2015 року №110100000/2015/200021/1 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2015/00032, товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» звернулось до суду з позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару та складені картки відмови в прийнятті митної декларації є неправомірними та суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надано усі необхідні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості, а також додаткові документи на вимогу митного органу, що спростовують сумніви у правильності визначення митної вартості.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції посилався на ті обставини, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та, як наслідок, картка відмови в прийнятті митної декларації є правомірними

З таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових

митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема, якщо подані до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Крім того, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Так, судами встановлено, що причиною витребування додаткових документів митним органом зазначено відсутність дати і номеру контракту в інвойсі, що унеможливлює його ідентифікацію саме з наданим до митного оформлення договором, відсутність документів про оплату товару, оскільки в наданому до митного оформлення інвойсі зазначена передоплата, а також відсутність в довідках на перевезення вартості експедиційних витрат.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рахунку-фактури, наданої продавцем товару (ERMANO ENTERPRISE LTD) він виставлений на виконання умов укладеного між позивачем та зазначеною компанією договору №30-07/2013 від 30 липня 2013 року (пунктом 4.2 передбачено, що умови оплати можуть бути змінені), та передбачає умови оплати протягом 30 календарних днів від дати проформи інвойсу.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що, надаючи оцінку інвойсу

від 20 січня 2015 року №230/15, митним органом не взято до уваги, що даний інвойс надавався виробником товару HIP-Petrohemija контрагенту позивача - фірмі ERMANO ENTERPRISE LTD, а не позивачу.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до умов договору, укладеного між позивачем та перевізником (товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Лайн Сервіс») вартість виконаних послуг по експедируванню включена до загальної вартості перевезення, при цьому позивачем надавались довідки про транспортні витрати (з відповідним розмежуванням вартості перевезення до кордону України та після його перетину), а відтак - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підтвердження позивачем понесених транспортних витрат.

Отже, суд першої інстанції, встановивши, що позивачем при митному оформленні товару були надані всі необхідні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості, а також додаткові документи на вимогу митного органу, дійшов обґрунтованого висновку про протиправність прийнятих відповідачем рішенням про коригування митної вартості

від 30 січня 2015 року №110100000/2015/200021/1 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2015/00032.

А суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про правомірність дій відповідача, а відтак - безпідставно скасував рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року - скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними і скасування рішення і картки відмови - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: