Ухвала суду № 56815463, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м. Київ К/800/49045/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, - в с т а н о в и л а:ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 14 жовтня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_4.

Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08 липня 2014 року № 431/П-15 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_4.

Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську

від 23 травня 2014 року № 961/03 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_4.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську зарахувати ОСОБА_4 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» період роботи на посаді консультанта Долинського районного суду Івано-Франківської області з 01 грудня 1992 року по 13 жовтня 1997 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 14 жовтня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 в березні 2014 року звернувся до управління Пенсійного фонду України м. Івано-Франківську із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську 23 травня 2014 року прийнято рішення № 961/03, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю у нього необхідного стажу роботи.

Зазначене рішення управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську оскаржено позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за результатами чого Головним управлінням 08 липня 2014 року прийнято рішення № 431/П-15 про залишення скарги ОСОБА_4 без задоволення.

При цьому відповідачі, відмовляючи ОСОБА_4 у призначенні пенсії за вислугу років, не зарахували позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», період його роботи на посаді консультанта Долинського районного суду Івано-Франківської області з 01 грудня 1992 року по 13 жовтня 1997 року, посилаючись на те, що у зазначений період він не мав вищої юридичної освіти.

Вважаючи такі рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Положеннями статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема: з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року -

21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців.

До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент роботи позивача на посаді консультанта) регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Так, судами встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача, він з

01 грудня 1992 року по 13 жовтня 1997 року працював на посаді консультанта Долинського районного суду Івано-Франківської області, яка відповідно до Типової посадової інструкції консультанта місцевого загального суду, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 липня 2005 року №86 є посадою державного службовця, яку займають особи з вищою юридичною освітою.

Отже, позивач з 01 грудня 1992 року по 13 жовтня 1997 року займав посаду державного службовця, яку займають особи з вищою юридичною освітою, що дає право на зарахування зазначеного періоду роботи до стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відмовляючи позивачу призначенні пенсії за вислугу років та не зараховуючи до стажу роботи, що дає право на таку пенсію періоду роботи ОСОБА_4 на посаді консультанта Долинського районного суду Івано-Франківської області з 01 грудня 1992 року по

13 жовтня 1997 року, відповідачі діяли протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства.

З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки він ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Постановлені у справі рішення судів є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 14 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду

від 03 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та скасування рішення - залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: