Ухвала суду № 56815461, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2016 р. м. Київ К/800/1023/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О., при секретарі:Слободян О.М., за участю позивача ОСОБА_5,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Євгенії Юріївни на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_7 до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Євгенії Юріївни про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - в с т а н о в и л а:ОСОБА_5 та ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Євгенії Юріївни про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Євгенії Юріївни щодо внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку №7935172 та запису про заборону на нерухоме майно №7935231 на житловий будинок, який знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1.

Скасовано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про іпотеку №7935172 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Скасовано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про заборону на нерухоме майно №7935231 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції, державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Львівського міського управління юстиції Корнєєва Євгенія Юріївна звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що відповідно до наказу управління житлово-комунального господарства Львівської міської ради від 23 листопада 2005 року№65-Д житловий будинок по

АДРЕСА_1, знято з балансу міської ради.

18 вересня 2008 року між ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, яким накладено заборону відчуження зазначеної в договорі квартири шляхом внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на об'єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1.

Розпорядженням Залізничної районної державної адміністрації Львівської міської ради

від 18 листопада 2008 року №1174 визначено ідеальні частки між співвласниками будинку АДРЕСА_1: ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 належить 17/100 ідеальних часток від усього будинку; ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 - 34/100; ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - 26/100; ОСОБА_14 та ОСОБА_15 - 23/100.

Співвласниками зазначеного будинку отримано свідоцтва про право власності на частки житлового будинку.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_15 успадкувала 9/100 житлового будинку по АДРЕСА_1, що належали її батьку ОСОБА_14

З метою здійснення державної реєстрації права на спадщину ОСОБА_15

08 лютого 2013 року звернулась з відповідною заявою до реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції.

За результатами розгляду зазначеної заяви ОСОБА_15 державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Корнєєвою Є.Ю. прийнято рішення від 13 лютого 2013 року №371933 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, а саме: проведено реєстрацію права власності 23/100 частки жилого будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1, та перенесено наявні відомості про обтяження щодо будинку АДРЕСА_1 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (№7935231, об'єкт обтяження: квартира АДРЕСА_1) та Державного реєстру іпотек (№7935172, об'єкт обтяження: квартира АДРЕСА_1) до відкритого новоствореного розділу об'єкта нерухомого майна (житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо перенесення інформації про обтяження на вищезазначений будинок у новостворений розділ інформації про нерухоме майно, позивачі звернулись до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача при вчиненні реєстраційних дій є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції посилався на ті обставини, що при внесенні запису про обтяження на будинок по

АДРЕСА_1 у новостворений розділ Державного реєстру прав, відповідач діяв протиправно та з порушенням вимог чинного законодавства.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» Державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.

Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.

Статтею 355 Цивільного кодексу України визначено, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до частини 1 статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з частиною 1 статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно зі статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Положеннями частини 2 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Як встановлено судами та вбачається з витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, будинок АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності громадян ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_15

Разом з тим, при розгляді справи судами не враховано, що дії по внесенню записів до Державного реєстру прав про обтяження зазначеного будинку впливають на права та обов'язки усіх співвласників, при цьому, їх до участі у справі не залучено.

Крім того, судами встановлено, що 18 вересня 2008 року між ОСОБА_10 як іпотекодавцем, ОСОБА_8, ОСОБА_9 як іпотекодавцями-майновими поручителями та відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» як іпотекодержателем укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Також умовами зазначеного договору встановлено, що іпотекодавець зобов'язується повернути суму кредиту, який забезпечений іпотекою, до 18 вересня 2020 року.

З огляду на те, що судами доказів на припинення даного іпотечного договору не здобуто, а відтак - обтяження на предмет договору іпотеки є чинним, то вчинення реєстраційних дій щодо предмета іпотеки або його частини впливає на права та обов'язки відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» як іпотекодержателя, однак, судами при розгляді справи дану обставину не враховано, та не залучено його до участі у справі.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, без повного та всебічного з'ясування обставин у справі постановлене судом рішення не є обґрунтованим.

Згідно зі статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Виходячи з наведеного, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - поверненню на новий розгляд суду першої інстанції для виконання вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України для залучення до участі у справі третіх осіб і постановлення законного та обґрунтованого рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Євгенії Юріївни задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_7 до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Євгенії Юріївни про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: