Ухвала суду № 56815433, 25.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2016 р. м. Київ К/800/25836/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 29 січня 2015 року ВП № 43961634 про накладення штрафу в розмірі 1360 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 4 березня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 29 січня 2015 року ВП № 43961634 про накладення штрафу в розмірі 1360 грн.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступне.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на підставі виконавчого листа № 134/2592/13-а, виданого Крижопільським районним судом Вінницької області, 1 липня 2014 року відкрито виконавче провадження № 43961634, відповідно до якого зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 18 травня 2013 року з виплатою недоотриманої суми та з подальшим перерахунком з врахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 50%.

24 грудня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області сформовано вимогу державного виконавця №11691/2.1-28/3, відповідно до якої станом на 24 грудня 2014 року рішення суду виконано частково. Оскільки управлінням не надано підтвердження щодо виплати перерахованої пенсії в сумі 1569,31 грн та не надано розрахунок, в якому зазначено, що здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 50%, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надати документальне підтвердження щодо виконання рішення Крижопільського районного суду Вінницької області у справі №134/2592/13-а повністю у строк до 29 грудня 2014 року.

Листом від 29 грудня 2014 року № 3004/06-36/09 позивач повідомив відповідача про часткове добровільне виконання судового рішення та зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснюються перерахунки пенсій згідно судових рішень, формуються відомості на виплату та направляються на банки або поштові відділення, але наразі відсутнє фінансування з держбюджету на погашення виплат згідно судових рішень. Ці виплати будуть проведені після фінансування Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Різниця доплати з 18 травня 2013 року по листопад 2014 року включена в додаткову відомість на виплату пенсії та буде виплачена в плановий період. За грудень 2014 року та в подальшому пенсія ОСОБА_1 перераховується та відправляється на виплату з урахуванням рішення суду. Позивач просив закінчити виконавче провадження на підставі статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), оскільки нарахування згідно проведено в добровільному порядку, а відсутність фінансування з Державного бюджету України можна вважати поважною причиною.

17 січня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області сформовано вимогу державного виконавця № 297/2.1-28/3, відповідно до якої станом на 17 січня 2015 року судове рішення виконано частково. Оскільки управлінням не надано підтвердження щодо виплати перерахованої пенсії в сумі 1569,31 грн, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надати документальне підтвердження щодо виконання рішення Крижопільського районного суду Вінницької області у справі № 134/2592/13-а повністю у строк до 23 січня 2015 року.

Листом від 23 січня 2015 року № 192/06-36/09 позивач надав відповідачу відповідь, аналогічну попередній.

29 січня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області за невиконання боржником судового рішення винесено постанову про накладання штрафу в розмірі 1360 грн.

Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до висновку про те, що посилання позивача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не може прийматися до уваги судом при постановленні судового рішення, відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 36 Закону № 606-XIV, проте не є підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили і є обов'язковим для виконання. Боржник, в даному випадку, не звертався до суду з вимогою про зупинення чи відстрочку виконання рішення суду.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виконання постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про відкриття виконавчого провадження частково виконало рішення суду, провівши відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1, але виплату коштів не здійснило, посилаючись на відсутність фінансування з Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 липня 2002 року за № 581/6869; далі - Положення), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України (далі - Фонд), який є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 розділу ІІ Положення основними завданнями Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством; Управління відповідно до покладених на нього завдань планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 30 червня 2015 року та від 20 жовтня 2015 року (справи № 21-1044а15, № 21-2633а15), які відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для всіх судів України.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року скасувати, залишивши в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 4 березня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.

СУДДІ Амєлін С.Є.

Іваненко Я.Л.