Ухвала суду № 56815340, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/27127/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Ігнатенко О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року

по справі № 804/13896/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 серпня 2014 року № 0001201501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1124703,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 562351,50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень та березень 2014 року, за результатами якої встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість по отриманих податкових накладних, що виписані із порушенням (не є зведеними податковими накладними) та відображенні позивачем у декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року завищення від'ємного значення в сумі 252302,68 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1124703,00 грн.; пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України по податковій накладній в сумі податку на додану вартість - 3541,67 грн. (сума податку на додану вартість врахована при розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість 208,34 грн.); формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ «СП-КАПІТАЛЛ» на суму податку на додану вартість - 14206,34 грн., де постачальник здійснює операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру); пункту 6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 листопада 2013 року № 678, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: у декларації по податку на додану вартість за квітень 2014 року не задекларовано показники у рядку 21.3 «Зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу», що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 декларації) за січень 2014 року на 648337,00 грн.

На підставі висновків перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

При цьому, податковим органом стосовно поданого додатку 8 до декларації за березень 2014 року зазначено наступне: документи надані достовірні та у повному обсязі.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді або в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судами встановлено, що податкова накладна, згідно якої зроблений висновок податкового органу щодо її заповнення з порушенням порядку заповнення податкових накладних в частині невірного розрахунку, оформлена постачальником в повній відповідності з нормами Податкового кодексу України та нормами чинного законодавства, податкова накладна містить всі необхідні реквізити, належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» мало законні підстави для формування податкового кредиту, який підтверджено податковими накладними, належним чином зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, по яким постачальниками в повному обсязі відображені податкові зобов'язання в відповідних звітних періодах.

Крім того, окремі дефекти податкової накладної не призводять до її недійсності. При здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності перевага повинна надаватися змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Стосовно доводів податкового органу про нікчемність укладених правочинів позивача з ТОВ «СП-КАПІТАЛЛ», то вони правомірно не прийняті судами до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» та ТОВ «СП-КАПІТАЛЛ» укладено договір від 26 грудня 2013 року № 223/5 про надання послуг пов'язаних зі збором, перевезенням, зберіганням відходів, розчинів, кислот, які утворилися в результаті господарської діяльності з метою подальшої утилізації. Факт виконання умов договору підтверджується актами надання послуг, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Оплата проведена в повному обсязі шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується відповідними реєстрами платіжних доручень. До складу податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2014 року включено суму 14206,34 грн.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виконання договору та правомірність формування податкового кредиту по податку на додану вартість підтверджується первинними документами, в тому числі податковими накладними. Придбані послуги були використані в господарській діяльності підприємства.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідні суми у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

Стосовно правомірності формування позивачем суми від'ємного значення з податку на додану вартість, відображеної у січні та квітні 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктами 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає і сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Жодних обмежень щодо врахування такого від'ємного значення протягом конкретних періодів не передбачено і при цьому конкретно зазначено, що враховується податковий кредит, який сплачено у попередніх та звітному періодах.

Згідно із положеннями розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України № 678 від 13 листопада 2013 року - залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної контролюючим органом.

Судами встановлено, що позивачем заповнений рядок 24 цієї декларації.

Платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Відповідно до п. 200.8 цієї статті, до декларації додається, також, розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З огляду на те, що позивач не подавав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, а нормами Податкового кодексу України жодних обмежень щодо врахування від'ємного значення протягом конкретних періодів не встановлено, ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» правомірно відобразило залишок від'ємного значення в рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року в розмірі 648337,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2014 року № 0000093100 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6304634,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2014 року № 0000352203 про зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, суми податку на додану вартість у розмірі 648337,00 грн.

Абзацом 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року по справі № 804/13896/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписСірош М.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 25.03.2016 р.