Ухвала суду № 56815337, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року м. Київ К/9991/56983/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Титенко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року

у справі № 2а-2019/11/2/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна-Крим Плюс»

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортуна-Крим Плюс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000832301/2 від 15 лютого 2011 року, яким ТОВ «Фортуна-Крим Плюс» визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2997313,00 грн. (у тому числі: 1636702,00 грн. - за основним платежем та 1360611,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); № 00233762301/0 від 29 вересня 2010 року та №00233762301/1 від 09 грудня 2010 року, якими ТОВ «Фортуна-Крим Плюс» визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2009600,00 грн. (у тому числі: 1339733,00 грн. - за основним платежем та 669867,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0000832301/2 від 15 лютого 2011 року. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 00233762301/0 від 29 вересня 2010 року та № 00233762301/1 від 09 грудня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Фортуна-Крим Плюс» 3,40 грн. судових витрат.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Фортуна-Крим Плюс», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим провела планову виїзну перевірку ТОВ «Фортуна-Крим Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 13391/23-7/34700294 від 21 вересня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 1636702,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2009 року - 383027,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 394554,00 грн., за 4 квартал 2009 року - 738993,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 156451,00 грн., за 2 квартал 2010 року - зайво нараховано в сумі 36323,00 грн. в результаті допущений порушень податкового законодавства, а також встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на загальну суму 718464,00 грн., у тому числі: за 2009 рік - 295656,00 грн., за півріччя 2010 року - 422808,00 грн.; вимоги підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7Закону України «Про податок на додану вартість», наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 «Про порядок заповнення податкової накладної», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1339733 грн., у тому числі: у квітні 2009 року - 84047,00 грн., у травня 2009 року - 124599,00 грн., у червні 2009 року - 99506,00 грн., у липні 2009 року - 74503,00 грн. ,у серпні 2009 року - 109165,00 грн., у вересні 2009 року - 134117,00 грн., у жовтні 2009 року - 187089,00 грн., у листопаді 2009 року - 163673,00 грн., у грудні 2009 року - 241501,00 грн. ,у січні 2010 року - 73200,00 грн., у березні 2010 року - 48333,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаного у ПП «Укерспецсоюз» металобрухту (згідно договору № 20/02-4121 від 28 березня 2008 року), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, з огляду на те, що постачальниками металобрухту для ПП «Укерспецсоюз» по другому та третьому ланцюгу були суб'єкти господарювання, стан яких відмінний від « 0 - основний платник». Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що правочини, укладені позивачем з ПП «Укерспецсоюз», є нікчемними у розумінні положень частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України та, як наслідок, не дають позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту. Також, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість послуг транспортно-експедиційного обслуговування, наданих йому приватним підприємцем ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2, оскільки позивач, окрім актів виконаних робіт (послуг), не надав до перевірки документів, які б підтверджували фактичне надання таких послуг та їх використання в господарській діяльності.

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення №0000832301/2 від 15 лютого 2011 року, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Фортуна-Крим Плюс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 2997313,00 грн., у тому числі: 1636702,00 грн. - за основним платежем, 1360611,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкові повідомлення-рішення №00233762301/0 від 29 вересня 2010 року та №00233762301/1 від 09 грудня 2010 року, якими згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Фортуна-Крим Плюс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2009600,00 грн., у тому числі: 1339733,00 грн. - за основним платежем, 669867,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаного у ПП «Укерспецсоюз» металобрухту, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що факт транспортування, оприбуткування, зберігання та подальшої реалізації позивачем придбаного у ПП «Укерспецсоюз» металобрухту був підтверджений належними та допустимими доказами. Також, суд виходив з того, що факт надання приватними підприємцями позивачу послуг транспортно-експедиційного обслуговування підтверджений, крім актів виконаних робіт (послуг), належним чином оформленими товарно-транспортними накладними та залізничними квитанціями про приймання вантажу. Крім іншого, суд виходив з того, що постановою старшого оперуповноваженого ВПМ ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 14 жовтня 2010 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно директора ТОВ «Фортуна-Крим Плюс» - ОСОБА_3 за статтею 212 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до положень підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів, а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з придбання позивачем у ПП «Укерспецсоюз» металобрухту мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами про походження чорних металів, посвідченнями про вибухобезпечність, хімічну, радіаційну безпечність металобрухту чорних металів, актами здачі-приймання металобрухту, видатковими на податковими накладними, банківськими виписками (т.1 арк. справи 160-245, т.2 арк. справи 1-142, т.3 арк. справи 170-248, т.4 арк. справи 1-113).

Перевезення металобрухту від ПП «Укерспецсоюз» до позивача здійснювалось суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (виконавцем) згідно договору про надання послуг з організації перевезення вантажів № 0-71 від 01 квітня 2009 року, укладеного з позивачем (замовником), що підтверджується заявками на транспортні послуги, актами приймання-передачі виконаних робіт та послуг, товарно-транспортними накладними, випискою банку (т.2 арк. справи 152-246, т.4 арк. справи 1-99).

Зберігання позивачем металобрухту здійснювалось на відкритих бетонованих площадках з під'їзними залізничними шляхами (м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1а), які були орендовані позивачем у ТОВ «Цегляний Дім» згідно договорів оренди складських площ № 13 від 01 лютого 2009 року, № 1 від 01 жовтня 2009 року (т.3 арк. справи 160-162), орендна плата за які щомісячно вносилась позивачем, що підтверджується банківською випискою (т.3 арк. справи 163).

Крім іншого, судами було встановлено, що придбаний у ПП «Укерспецсоюз» металобрухт був реалізований позивачем іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується відповідними договорами та первинними бухгалтерськими документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи (т.3 арк. справи 1-159, т.4 арк. справи 214-250).

При цьому, з метою належного виконання своїх зобов'язань перед покупцями позивачем був укладений договір № 11/01-09 від 11 січня 2009 року з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (виконавцем), який надавав позивачу експедиційні послуги вагонів, навантажених металобрухтом навалом, та супроводжував вагони до станції прибуття. Факт надання підприємцем таких послуг підтверджений актами здачі-приймання робіт (надання послуг), залізничними квитанціями про приймання вантажу, банківською випискою (т.4 арк. справи 109-213).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями з ПП «Укерспецсоюз», яке було належним чином зареєстрованою юридичною особою, платником податку на додану вартість та мало ліцензію на здійснення господарської діяльності із заготівлі та переробки металобрухту чорних металів (т.1 арк. справи 156-159), а також про те, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат вартість послуг транспортно-експедиційного обслуговування, наданих йому приватним підприємцем ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_2

Крім іншого, колегія суддів вказує, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироків у кримінальних справах щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним сторонами оспорюваних договорів матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Натомість, матеріали справи містять постанову старшого оперуповноваженого ВПМ ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 14 жовтня 2010 року, якою було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно директора ТОВ «Фортуна-Крим Плюс» - ОСОБА_3 за статтею 212 Кримінального кодексу України (т.1 арк. справи 111-112).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ в м. Сімферополі АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ І.Я. Олендер

______ А.О. Рибченко