Ухвала суду № 56815238, 24.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

24 березня 2016 року м. Київ К/800/7772/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Національного банку України (далі - НБУ) в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 15 вересня 2015 року № 4204-к (далі - спірний наказ); поновити її на посаді головного спеціаліста відділу роботи персоналом центрального регіону управління роботи з персоналом Департаменту персоналу НБУ; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що спірний наказ про її звільнення не узгоджується з вимогами закону, порушує її трудові права, а тому просила про задоволення позову.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано спірний наказ, поновлено позивача на посаді та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 17431,17 гривень, в решті позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції, в частині задоволених вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 17431,17 гривень, скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6468,08 гривень, в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, в частині відмови в позові, просить ухвалені ними судові рішення скасувати і задовольнити позов повністю.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

Так, за правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу слід обчислювати з урахуванням одержаної позивачем у цей період вихідної допомоги і допомоги по безробіттю, також суди попередніх інстанцій правильно зазначили про необґрунтованість вимог щодо стягнення моральної шкоди з огляду на наявні у справі докази та встановлені під час її розгляду обставини.

Такі висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та враховуючи правову позицію Верховного Суду України, висловлену під час перегляду судових рішень у справах даної категорії, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк