Ухвала суду № 56815184, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2016 р. м. Київ К/800/46109/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 р.

у справі № 814/2535/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправним наказу та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач-1, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва), Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач-2) про визнання протиправним наказу та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 р. постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 р. скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Головним управлінням Міндоходів у Миколаївській області проведено фактичну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_4 порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у т.ч. свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, за результатами якої складено акт від 30.07.2014р. №0073/14/29/22/2254021446.

В акті перевірки зафіксовано факт здійснення позивачем торгівельної діяльності у відокремленому пункті продажу товарів, розташованому на території ринку «Торг - Сервіс», без наявності торгового патенту та без сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності в період з 20.04.2012 р. по 30.07.2014 р.

На підставі акта перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.08.2014 року №0001822203 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 19 824, 60 грн. за порушення вимог пп. «а» пп. 267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказ ГУ Міндоходів у Миколаївській області №487 від 24.07.2014 року про проведення перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Суд касаційної інстанції не може повністю погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.07.2014 року в.о. начальника ГУ Міндоходів в Миколаївській області, на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, повідомлення заступника начальника ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва вих.№46818/14-02-15-02-28 від 14.07.2014р. та з метою здійснення контролю за дотриманням платниками порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у т.ч. свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, видано Наказ №487 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4 яка здійснює свою торгівельну діяльність у відокремленому пункті продажу товарів, розташованому на території ринку «Торг-Сервіс» (м. Миколаїв, вул. Космонавтів,156-А).

Також судами встановлено, що співробітники ГУ Міндоходів в Миколаївській області 30.07.2014 р. прибули на місце фактичного провадження ФОП ОСОБА_4 торгівельної діяльності - відокремлений пункт продажу товарів, розташований на території ринку «Торг-Сервіс», після чого, пред'явивши їй копію вказаного наказу №487 від 24.07.2014р. та направлення на перевірку №660/14-29-03-01-36, в її ж присутності здійснили фактичну перевірку, за результатами якої склали відповідний акт.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у т.ч. після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України також визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як слідує зі змісту вимог пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом ДПС щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у т.ч. свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

Згідно зі змісту приписів п.п.80.1, 80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків та може проводитися на підставі рішення керівника податкового органу, оформленого наказом.

У разі ж відмови платника податків (або його службових осіб чи представників) у допуску посадових осіб органу ДПС до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт цієї відмови (п.81.2. ст.81 ПК України).

Отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Що стосується скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 12.08.2014 року №0001822203, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до змісту положень статті 267 ПК України суб'єкти господарювання (юридичні особи, ФОП), їх відокремлені підрозділи, які здійснюють торгівельну діяльність у пунктах продажу товарів, мають сплачувати збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності та повинні оформити відповідний патент.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 здійснює свою торгівельну діяльність на території ринку «Торг-Сервіс», у якого орендує стаціонарне відокремлене приміщення - пункт продажу продовольчих товарів та алкогольних напоїв, що підтверджено договором оренди №224 від 01.01.2012р., декларацією про режим роботи «Закусочної» від 16.02.2012р., ліцензією від 26.09.2013р. на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, а також схематичним планом розташування торгівельних точок (магазинів, МАФів та інш.) на ринку «Торг-Сервіс».

Відповідно до пп. «в» пп. 267.1.2 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності.

Колегія суддів зазначає, що судам попередніх інстанцій, для правильного вирішення справи, необхідно звернути увагу на те, що вищевказана норма не передбачає підставу для звільнення від сплати збору за провадження торговельної діяльності для фізичних осіб - підприємців, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності, саме на лотках та прилавках.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Крім того, у касаційній скарзі скаржник просить розглянути і задовольнити клопотання позивача, заявлене до Миколаївського окружного адміністративного суду, про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Перевіривши доводи скаржника, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для його задоволення у зв'язку із вищевикладеним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

2.Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 р. скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2014 р. року №0001822203.

3.Справу направити в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 р. залишити без змін.

5.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун