Ухвала суду № 56815181, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/18637/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Лосєва А.М.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря: Мартиненка Г.В.

представників:

позивача: Парханової О.І.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року

у справі № 804/15976/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Справжні фарби»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Справжні фарби» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Справжні фарби») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року, апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Справжні фарби» посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Справжні фарби» з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 11.08.2014 року № 890/2201/32513664.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо заниження податку на прибуток на суму 2 065 766,43 грн., пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України в результаті заниження податку на додану вартість на суму 715 493,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 15.09.2014 року № 0001251501, яким ТОВ «Справжні фарби» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 2 065 766,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 372 851,25 грн., № 0001242201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 689 893,00 грн. та штрафними санкціями - 172 473,25 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.2 статті 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають: суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Справжні фарби» та ТОВ «Алгол Кемікалз» укладено договори поставок: від 17.05.2011 року № 170511, від 26.02.2013 року № 260213, за умовами яких поставка товару здійснюється на умовах СРТ на склад покупця, право власності на товар та ризик випадкової загибелі переходить до покупця з моменту передачі товару на складі покупця.

В подальшому сторонами укладено додаткову угоду від 27.02.2013 року № 1, на підставі якої доставка товару на склад ТОВ «Справжні фарби» здійснювалася силами та за рахунок продавця.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Синтез ресурс» укладено договори купівлі-продажу від 01.07.2011 року № ДГ-000115, від 24.01.2012 року № ДГ-20120124001, від 12.12.2012 року № 1912/06 з метою здійснення господарської діяльності платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Справжні фарби» в період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, здійснювало реалізацію виготовленої продукції фізичним особам підприємцям на загальну суму 6 366 507,00 грн.

Також, суди правомірно відхили доводи відповідача щодо неможливості ідентифікувати безпосередньо фізичних осіб від яких надходили грошові кошти за реалізовану продукцію на розрахунковий рахунок № 260002000179374, відкритий в АТ «Ерсте Банк», оскільки, згідно договору, укладеного ТОВ «Справжні фарби» з ПАТ Ерсте Банк, від 10.08.2011 року № 09/12.Р.1-07/098 про приймання платежів від клієнтів з он-лайн перерахуванням, за умовами якого позивач доручає, а банк зобов'язується своїми силами і засобами приймати та перераховувати на користь підприємства готівкові кошти у національній валюті, що надходять від клієнтів підприємств - фізичних та юридичних осіб, як плата за (товар, послуга або інше, за фарби та лаки). Банк, його структурні підрозділи, приймають готівкові кошти на транзитний рахунок № 29021000181016, що призначений для приймання та подальшого перерахування готівкових коштів. Прийняті готівкові кошти автоматично в режимі «он-лайн» перераховуються з зазначеного у договорі рахунку на поточний рахунок ТОВ «Справжні фарби» № 260002000179374 в АТ «Ерсте Банк», МФО 380009, окремими платежами, без структурованого призначення платежу. Пунктом 2.3 договору зазначається, що готівкові кошти приймаються касами банку від клієнтів на підставі платіжного документу, а саме-рахунок-фактура.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, рахунками - фактурами, накладними, тощо.

Слід зазначити, що наявність товарів на складі позивача у спірний податковий період підтверджується картками складського обліку матеріалів форми № М-17, актами звірки взаєморозрахунків, номенклатурними звітами, письмовими поясненнями комірника ділянці обліку сировини та матеріалів, яка приймала та ставила на облік товари від вищевказаних підприємств, тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справ.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування платником податків даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 - Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді А.М. Лосєв Н.Є. Маринчак