Ухвала суду № 56815169, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/16128/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Лосєва А.М.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 року

у справі № 813/8650/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Українська корпорація»

до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західно-Українська корпорація» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Західно-Українська корпорація») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2013 року № 0005561720 та відмовлено в задоволенні позову в цій частині. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати в частині задоволення позовних вимог з мотивів порушення норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Західно-Українська корпорація» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт від 24.10.2013 року № 142/22-10/37678508.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 46.1 статті 46, пункту 48.7 статті 48, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо заниження, податку на прибуток за 4 квартал 2012 року на суму 1 021 676.00 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 3 квартал 2012 року на суму 1 024 478.00 гри та за 2012 рік на суму 3 532 940.00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 07.11.2013 року № 0000722200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 021 676,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 511 348,00 грн., № 0000712200, яким ТОВ «Західно-Українська корпорація» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 532 940,00 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав частково необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6-138.9. пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10. п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10. пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті тау статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Західно-Українська корпорація» в період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року, здійснювались господарські операції щодо придбання та реалізації товару, готової продукції власної переробки (свинина в півтушках II категорії) на підставі договорів, що наявні в матеріалах справи.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання цінностей, платіжними дорученнями, ветеринарними свідоцтвами про якість готової продукції, тощо

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справ.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо реальності господарських операції, здійснених між позивачем та його контрагентами.

В частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Західно-Українська корпорація» сторонами рішення першої інстанції та апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржувалось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в частині, що залишена апеляційною інстанцією без змін, та судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді А.М. Лосєв Н.Є. Маринчак