Ухвала суду № 56815100, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2016 р. м. Київ К/800/60389/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення заборгованості,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова (далі - Управління ПФУ) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року Управління ПФУ пред'явило у суді позов до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - ПАТ «Укргазвидобування») про стягнення заборгованості по відшкодуванню коштів на виплату різниці між пенсіями, призначеними науковим працівникам згідно із Законом України від 13 грудня 1991 року № 1977-XII "Про наукову і науково-технічну діяльність" (далі - Закон № 1977-XII), та пенсіями, обчисленими цим особам відповідно до інших законодавчих актів, у розмірі 371 833,01 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2014 року позовні вимоги Управління ПФУ задоволено. Стягнуто з ПАТ «Укргазвидобування» на користь Управління ПФУ заборгованість з відшкодування витрат на виплату різниці між сумами пенсій, призначених відповідно до Закону № 1977-XII, та сумами пенсій, призначених відповідно до інших законодавчих актів, у розмірі 371 833,01 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги Управління ПФУ посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленої ним постанови та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

ПАТ «Укргазвидобування» своїм правом, як сторони у справі, не скористалося та заперечень на касаційну скаргу не подало.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Укргазвидобування» не виконало обов'язку, встановленого Законом № 1977-XII, щодо відшкодування Управлінню ПФУ коштів на фінансування колишнім науковим працівникам його філії "УкрНДІгаз", яка розташована у місті Харкові, різниці між сумою пенсії, призначеної згідно з Законом № 1977-XII, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів у розмірі 371 833,01 грн., а тому вимога Управління ПФУ про стягнення такої заборгованості є обґрунтованою.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що оскільки ПАТ «Укргазвидобування» знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Кудрявська, 26/28, то Управління ПФУ не є територіальним органом Пенсійного фонду України за місцезнаходженням ПАТ «Укргазвидобування», та відповідно, є неналежним позивачем у справі.

Втім, колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду.

Судами встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПАТ «Укргазвидобування» зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві адміністрацією та розташоване за адресою: місто Київ, Шевченківський район, вул. Кудрявська, 26/28. Філія «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування» знаходиться за адресою: місто Харків, Червонозаводський район, вулиця Красношкілна набережна, 20, та зареєстрована в Управлінні ПФУ як платник страхових внесків.

Відповідно до статті 80 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII „Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються та виплачуються органами Пенсійного фонду за місцем роботи або за місцем проживання заявника (пенсіонера).

Згідно з обставинами справи Управлінням ПФУ виплачуються наукові пенсії працівникам філії ПАТ „Укргазвидобування", що знаходиться в місті Харкові. Саме позивач нараховує та виплачує вказані пенсії та контролює розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсій, що позивачем не заперечується.

Отже, Управління ПФУ, що виплачує наукові пенсії працівникам філії ПАТ „Укргазвидобування", має повноваження щодо контролю та направлення повідомлень відносно розміру витрат на фінансування різниці у розмірі пенсій та сплаті відповідачем різниці у розмірі пенсії відповідно діючого законодавства, оскільки органи Пенсійного фонду у місті Києві, де знаходиться відповідач, не виплачує вказані пенсії та не має відомостей щодо їх виплат, розмірів і наявності заборгованості.

Управління ПФУ не є органом Пенсійного фонду за місцезнаходженням ПАТ „Укргазвидобування", проте є територіальним органом Пенсійного фонду України за місцезнаходженням філії ПАТ „Укргазвидобування" - Українського науково-дослідного інституту природних газів та наділене повноваженнями зі збору і ведення обліку надходжень відшкодування коштів, які складають різницю між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам, відповідно до Положення про Пенсійний фонд України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах від 30 квітня 2002 року № 8-2.

Отже, Управління ПФУ мало право на звернення до суду з вимогою про стягнення з ПАТ „Укргазвидобування" суми заборгованості, як територіальний орган Пенсійного фонду України за місцезнаходженням філії ПАТ „Укргазвидобування" - Українського науково-дослідного інституту природних газів.

Відповідно до частини дев'ятої статті 24 Закону № 1977-ХІІ різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

На виконання наведеної норми Закону № 1977-ХІІ, Кабінетом Міністрів України 24 березня 2004 року була прийнята постанова № 372 про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної, зокрема, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право вказані особи (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку, фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Пунктами 5, 8 Порядку встановлено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону № 1977-ХІІ, про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках. При цьому, у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підприємства, установи та організації зобов'язані самостійно визначати суму на фінансування різниці у розмірі призначеної пенсії, котра підлягає сплаті у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують її органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням.

Супровідним листом від 18 вересня 2013 № 7454/03-33 Управління ПФУ направило на адресу філії „УкрНДІгаз" ПАТ „Укргазвидобування" повідомлення про суми витрат на виплату пенсій, що становить різницю між сумою пенсій, призначених згідно Закону № 1977-XII і сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів на загальну суму відшкодування 371 833,01 грн.

Правомірність направлення філії ПАТ "Укргазвидобування" повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-XII і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів вже встановлена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на недоведеність Підприємством виконання обов'язку, передбаченого Законом № 1977-ХІІ, та сплати у встановленому чинним законодавством порядку Управлінню ПФУ коштів для фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів у розмірі 371 833,01 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам, зібраним по справі, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, то його законне і обґрунтоване рішення було скасовано апеляційним судом безпідставно.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на викладене, керуючись статтями 222, 226, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Швець

В.В.Малинін

О.Ф.Ситников