Ухвала суду № 56814927, 29.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Левенця Б.Б., Мазурик О.Ф.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и л а :

у липні 2013 року ПАТ «Банк Форум» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 542 422, 96 грн. та пеню в розмірі 16 735, 28 грн., посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, кредит та відсотки не сплачує.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.12.2014 року позов ПАТ «Банк Форум» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банка заборгованість в розмірі 542 422, 96 грн. та пеню в розмірі 16 735, 28 грн.. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.11.2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.08.2015 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про визнання договору недійсним залишено без розгляду.

Справа № 753/10684/13-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/1011/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Ярошенко С.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, вказує на те, що справу було розглянуто без його участі та він не був повідомлений належним чином про день та час її розгляду. Вважає, що заборгованість по відсоткам за користування кредитом нарахова неправильно, проте він був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи. Суд не застосував ч. 3 ст. 551 ЦК України та стягнув неустойку у значному розмірі та не звернув уваги на те, що кінцевий термін повернення коштів змінено до 16.06.2023 року, відтак у позивача відсутні підстави для дострокового стягнення кредиту.

Представник ПАТ «Банк Форум» Бондаренко О.М. просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення ПАТ «Банк Форум», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.06.2008 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0280/08/01-ZNv, за умовами якого останній отримав кредит на споживчі цілі в розмірі 65 000 доларів США, зі сплатою 13, 5 % річних строком до 18.06.2018 року.

Цього ж дня між сторонами було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передано в іпотеку банку однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності.

Додатковими договорами № 1 від 31.03.2010 року, № 2 від 04.06.2010 року та № 3 від 07.06.2012 року до кредитного договору сторонами було внесено відповідні зміни, а саме проведено реструктуризацію кредитної заборгованості шляхом конвертації залишку заборгованості у національну валюту, визначено таку суму у 439 538, 32 грн., змінено кінцевий термін повернення коштів до 16.06.2023 року та встановлено проценту ставку у розмірі 15 % річних.

ОСОБА_1 порушив умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим банк 04.04.2013 року направив позичальнику вимогу про дострокового погашення заборгованості, яку ОСОБА_1 отримав 09.04.2013 року та 11.04.2013 року, проте вимоги банку не виконав.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 28.05.2014 року, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 559 158, 24 грн., яка складається з простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 66 597, 52 грн.; поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 366 278, 32 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 104 743, 98 грн.; поточної суми заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 4 803, 14 грн. та суми пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за простроченим кредитом та процентами в розмірі 16 735, 28 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, з того, що банк виконав взяті на себе зобов'язання, а відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд першої інстанції керуючись вимогами зазначених норм дійшов правильних висновків про те, що позичальник не виконав умови договору та не повернув кредит та відсотки за користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або у дослідженні яких неправомірно було відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

З матеріалів справи вбачається, що до ухвалення оскаржуваного рішення відповідач розмір заборгованості не оспорював, будь - яких квитанцій чи інших платіжних документів про сплату ним на користь банку грошових коштів на виконання умов договору не надав. Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги про те, що рішення ухвалене у відсутність відповідача та останній не знав про день та час розгляду справи, а тому не міг своєчасно заявити клопотання про призначення експертизи. Так, з матеріалів справи вбачається, що провадження у справі відкрито 23.07.2013 року та ОСОБА_1 отримав копію позовної заяви з доданими документами та був повідомлений про судове засідання на 27.08.2013 року на 11 год. 15 хв., проте ні у зазначене судове засідання, ні надалі не з`являвся, незважаючи на те, що також отримав повістки на судові засідання на 28.08.2014 року та на 23.09.2014 року (а.с. 161, 165, 170 т. 1). ОСОБА_1 неодноразово оскаржував процесуальні ухвали та подавши заяву про направлення судових повісток за адресою АДРЕСА_1, судові повістки за вказаною адресою не отримував та вони поверталися до суду.

Враховуючи викладені обставини ОСОБА_1 при добросовісному користуванні своїми процесуальними правами та належному виконанні своїх процесуальних обов`язків з часу коли він отримав позовну заяву та до ухвалення рішення (протягом 1 року і 5 місяців) мав реальну можливість оспорити наданий банком розрахунок заборгованості, надати свій розрахунок та документи про погашення заборгованості чи інші докази, заявити клопотання про призначення експертизи тощо, проте жодної такої дії вчинено не було та про будь - які поважні причини не вчинення цих дій відповідач не зазначає.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи, оскільки в даному випадку вирішення такого питання у суді апеляційної інстанції суперечить положенням ст. 303 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд мав застосувати до спірних правовідносин ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір неустойки колегія суддів вважає безпідставними, оскільки розмір пені складає 16 735, 28 грн. та не перевищує розмір збитків у вигляді прострочених платежів.

Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов`язань позичальник здійснює повернення кредитних коштів банку та сплачує проценти за користування кредитними коштами.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Оскільки ОСОБА_1 порушив умови договору щодо щомісячної сплати заборгованості по кредиту та сплаті процентів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про законність вимог про дострокове стягнення кредиту.

Доводи апеляційної скарги про те, що кінцевий строк погашення кредиту сторони визначили до 16.06.2013 року, а відтак суд безпідставно стягнув суму боргу достроково суперечать як положенням договору так і ст. 1050 ЦК України.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді