Ухвала суду № 56814707, 22.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/3763/2016 Головуючий в 1 інстанції - Цокол Л.І.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченко М.М., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна про визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шинкарук Анастасія Іванівна про визнання заповіту недійсним та визнання права власності, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення ОСОБА_3, представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до територіальної громади м. Києва, в особі Київської міської ради, з позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що їй відмовлено в оформленні права власності на вказану квартиру, через не можливість надати нотаріусу правовстановлюючий документ на спірну квартиру.

Позивач ОСОБА_7 (третя особа за основним позовом ОСОБА_3.) звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_6 від 08.09.2011р., складеного на користь ОСОБА_3, та просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на вищезазначену квартиру.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 02 червня 2011 року ОСОБА_6 заповідала усе належне їй майно їй. Після смерті ОСОБА_6, позивачу стало відомо про те, що 08 вересня 2011 року цією ж особою було складено заповіт на іншу особу, ОСОБА_3 ОСОБА_2 зазначила про те, що в силу свого похилого віку, хворобливого стану здоров'я та вікових особливостей психіки, ОСОБА_6 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними під час складання вказаного заповіту.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02.12.2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано право власності ОСОБА_3 на спадкове майно за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 - квартиру АДРЕСА_1

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участі третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шинкарук Анастасії Іванівни про визнання заповіту недійсним та визнання права власності - залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просив його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

В скарзі зазначив, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не надав належної правової оцінки висновку судової психіатричної експертизи, та безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи. Крім того, визнаючи право власності на спадкове майно, суд не врахував , що відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником спірної квартири є ОСОБА_8 на підставі договору довічного утримання від 18.08.2011, 7-1109, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою № 5, а не ОСОБА_6

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 доводи скарги підтримав.

Позивач ОСОБА_3 та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. ст. 1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної соби на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною нездатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно ст. 1253 ЦК України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.

Згідно ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Згідно ч2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, та задовольняючи позов ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, суд вважав встановленими такі обставини.

02 червня 2011 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, склала заповіт, яким усе своє майно, з чого б воно не складалось на момент її смерті заповідала ОСОБА_2 Вказаний заповіт посвідчено приватним нотаріусом КМНО Іваненко P.C., зареєстровано в реєстрі за№3-2311.

08 вересня 2011 року ОСОБА_6 склала заповіт в присутності свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, яким усе своє майно заповідала ОСОБА_3 Вказаний заповіт було прочитано в голос та посвідчено приватним нотаріусом КМНО Шинкарук А.І., зареєстровано в реєстрі за №390.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 померла.

До приватного нотаріуса КМНО ЛазарєвоїЛ.І. з заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулись як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3

26 лютого 2014 року приватним нотаріусом КМНО Лазарєвою JI.I. відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу та реєстрації права власності на вказану квартиру за заповідачем.

Допитані в суді першої інстанції свідки: ОСОБА_10 та ОСОБА_11, показали , що під час складання заповіту 08 вересня 2011 року ОСОБА_6 висловила свою волю, щодо розпорядження своїм майном на користь ОСОБА_3, яку давно знала.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №379 від 06 травня 2015 року, під час складання заповіту 08 вересня 2011 року ОСОБА_6 виявляла ознаки органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з емоційно-вольовими розладами, і за своїм психічним станом усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.

Із матеріалів цивільної справи №2-928/12 за позовом Першого заступника прокурора Печерського району м. Києві в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання договору довічного утримання недійсним, видно, що ОСОБА_6 особисто в період квітня - травня 2012 року приймала участь під час судового розгляду, давала пояснення.

Тобто, суд встановив факт недоведеності позивачем ОСОБА_2, нерозуміння ОСОБА_6, під час складання заповіту на користь ОСОБА_3, значення своїх дій та відсутність можливості керувати ними.

Також суд встановив, що у вересні 2011 року дійсним волевиявленням ОСОБА_6 було заповідати квартиру ОСОБА_3

Так як останній заповіт ОСОБА_6 склала на користь ОСОБА_3, якій приватним нотаріусом було відмовлено в оформленні спадщини, через відсутність правовстановлюючого документу, суд визнав право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_3

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, а також матеріали справи 2-928/12 за позовом про визнання недійсним договору довічного утримання, колегія суддів, прийшла до висновку, що ті обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновки суду про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 та про недоведеність позовних вимог ОСОБА_2 відповідають цим обставинам та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне відхилення судом першої інстанції, клопотання про призначення повторної судової психіатричної експертизи, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

Ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суді, представником ОСОБА_2 не було наведено доводів, які б давали суду підстави сумніватись в правильності висновку судово-психіатричної експертизи проведеної судом.

В суді першої інстанції, був допитаний експерт, який проводив експертизу, яким були надані чіткі відповіді, на запитання представника ОСОБА_2, щодо психічного стану ОСОБА_6 під час складання заповіту. Висновок експертизи узгоджується з іншими доказами зібраними по справі. З показами свідків, які були присутні під час складання заповіту і покази яких, були враховані експертом під час проведення експертизи.

Судом також було враховано і те, що на початку 2012 року ОСОБА_6 брала активну процесуальну участь в справі про визнання недійсним договору довічного утримання.

Тобто судом були оцінені всі докази в їх сукупності та не встановлено підстав для призначення повторної експертизи, а тому з огляду на зміст ст. 303 ЦПК України така експертиза не була призначена і в апеляційному суді.

Доводи скарги про те, що суд визнав право власності на майно, яке не було зареєстровано за заповідачем на момент ухвалення рішення , колегія суддів не приймає, так як відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2012 року, яке набрало законної сили 11 липня 2012 року, договір довічного утримання укладений 18.08.2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визнано недійсним, як такий, що укладений внаслідок помилки з боку ОСОБА_6

Таким чином реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_8, яка була здійснена на підставі договору довічного утримання, який визнано судом недійсним не позбавляє позивача ОСОБА_3 отримати у власність спірну квартиру, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6

Інші доводи апеляційної скарги на правильність постановленого рішення не впливають.

Рішення суду першої інстанції постановлене на повно з'ясованих обставинах, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів відмовляє в задоволенні апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: