Ухвала суду № 56814702, 16.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11.01.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Солом'янський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, Солом'янське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про вселення та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив вселити його в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод у користуванні квартирою та надати ключі від вхідних дверей. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він як чоловік ОСОБА_4 31.01.1995 був зареєстрований в спірній квартирі як член сім'ї за згодою усіх наймачів. 07.04.1997 квартира АДРЕСА_1 була приватизована і позивач набув право власності на 1/6 частин квартири, яку у 2009 році подарував доньці ОСОБА_5 В 2015 році на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, відповідач зняла його з реєстрації в спірній квартирі та змінила замки. У зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості потрапити до квартири, користуватися нею та своїми речами.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11.01.2016 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Солом'янський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, Солом'янське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про вселення та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою - відмовлено.

Справа № 760/13600/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/3828/2016Головуючий у суді першої інстанції: Кізюн Л.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що ухвалене за неповного дослідження обставин, які мають значення для справи, суд дав невірну оцінку зібраним доказам, а тому висновки суду не відповідають обставинам справи. Позивач вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що його зняття з реєстрації у спірній квартирі відбулося лише за ініціативою відповідача та третіх осіб проти його волі та усупереч його інтересам та конституційним правам, а також з порушенням норм чинного законодавства України. Також зазначає, що він не користується приміщенням спірної квартири не з власної волі, а через те, що відповідач позбавила його такої можливості при цьому порушивши його права. Крім того позивач не погоджується з твердженням суду, що він не є членом сім'ї власників квартири, оскільки співвласницею квартири є його дочка, а ОСОБА_4 була його дружиною, у зв'язку з чим він був поселений в спірне приміщення в якості члена сім'ї власників приміщення за їх особистою згодою, у зв'язку із чим і набув права користування житловим приміщенням у встановленому порядку. Разом з тим, на час його поселення спірна квартира у власності вищевказаних її користувачів не була, і будь-якої угоди щодо порядку користування її житловим приміщенням між сторонами не встановлювалося. А тому відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України позивач вважає, що має право користуватися спірною квартирою. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення заявлених вимог.

Представник відповідачів ОСОБА_2, який також представляв інтереси третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Солом'янський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві листом від 25.02.2016 № 10/вх2586 просили розглянути справи без участі їх представника.

Солом'янське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві свого представника в судове засідання не направили, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається і це було встановлено судом, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого позивач, як член сім'ї був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 за згодою всіх зареєстрованих осіб.

Відповідно до даних свідоцтва про право власності на житло від 07.04.1997 квартира АДРЕСА_1 в порядку приватизації була передана у власність ОСОБА_2 та членам її сім'ї ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 по 1/6 частині (а.с. 142).

Позивач реалізував своє право розпорядження належним йому майном, на підставі договору дарування від 26.09.2009 передав належну йому 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.143).

З даних довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 25.02.2015 вбачається, що по 1/6 частині квартири АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 07.04.1997; 1/6 частини квартири - за ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 26.09.2009 (а.с.141-143).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29.01.2015, на яке посилається позивач, як на підставу своїх вимог, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, виселення із займаного жилого приміщення. Судом встановлено, що правових підстав для виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 на час розгляду справи не встановлено (а.с.5-6,9-10).

Разом з тим, згідно з даними довідки (форма № 3) ЖЕД № 901 від 22.07.2015 у квартирі АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 (а.с.144)

Матеріалами справи не підтверджуються посилання позивача на незаконне зняття його з реєстраційного обліку за вказаною адресою, а отже вказані твердження позивача є безпідставними.

Таким чином, на час розгляду справи позивач не є власником квартири АДРЕСА_1, не зареєстрований та не проживає в ній.

В силу ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина 1 ст. 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним.

Вказаним вище судовим рішенням також було встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований та поселений в спірному приміщенні в якості члена сім'ї, в зв'язку з чим набув право користування, що стало підставою для відмови у задоволенні вимог про виселення останнього.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, здійснення відповідачем заміни замків у належній їй квартирі є реалізацією нею своїх прав власника. А позивач, який не є власником не може вимагати усунення перешкод, що здійснюються власником.

Посилання позивача на наявність у нього права користування, передбаченого ст. 156 ЖК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, положення ст. 156 ЖК України визначають наявність у члена сім'ї власника квартири права користування на рівні з власником, якщо між ними не було укладено іншої угоди про порядок користування приміщенням. І припинення сімейних відносин з власником не позбавляє права користування займаним приміщенням.

Разом з тим, права власника є привалюючими, на відміну від інших осіб власник має монопольне право здійснювати правомочності, незалежно від волі інших осіб.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду щодо відсутності родинних зв'язків між позивачем та співвласником ОСОБА_5, яка є його донькою на правильність висновків суду не впливають. Так, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто на час розгляду справи є повнолітньою особою і наявність її згоди, як власника 2/6 частини квартири на вселення позивача не вбачається. До того між співвласниками не встановлений порядок користування квартирою.

Таким чином, правових підстав для вселення позивача у квартиру належну на праві приватної власності відповідачу та третім особам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не вбачається. Також відсутні правові підстави для встановлення порядку користування цим житлом між позивачем, відповідачем та третіми особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та зобов'язання їх не чинити позивачу перешкоди у користуванні цим житловим приміщенням.

Враховуючи, що права позивача не були порушені, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність заявлених позовних вимог. Рішення суду першої інстанції є достатньо вмотивованим, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовується вищевикладеним. А тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 , 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11.01.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: