Постанова № 56814588, 24.03.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2016 р.Справа № 916/3577/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Г.П. Разюк,

суддів: В.М. Головея, М.С. Петрова

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 2733 від 03.12.15р.;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність б/н від 1.07.15р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕКСІМ", м.Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 07.12.2015 року

по справі № 916/3577/15

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м.Київ

в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м.Одеса

до скаржника

про стягнення 1 323 619,08 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕКСІМ"

до ДП „Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України

про визнання договору припиненим та стягнення 173018,24грн.,/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/

встановив:

У серпні 2015р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі по тексту Адміністрація портів) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог т.1, а.с.146-153) до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ТРЕКСІМ" про стягнення заборгованості за договором № КД-114-П-ОДФ-13 від 04.10.13р. у загальній сумі 1323 619,08грн.: з яких 1211127,68грн. основний борг за лютий-серпень 2015р., 106618,28грн. пеня, нарахована за період 16.03.15р. по 16.07.15р., 5873,12грн. 3% річних за період прострочки. Крім того, позивач просив витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог позивач послався на приписи ст.ст.11,15,16,509,525,526,530,549, 610,611, 612, 625,626, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 222, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 4 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та на те, що відповідач порушив умови договору № КД-114-П-ОДФ-13, укладеного між сторонами 04.10.13р..

В свою чергу, 09.10.15р. ТОВ „Трексім звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою до Адміністрації портів про визнання договору від 04.10.2013р. № КД-114-П-ОДФ-13 припиненим з 25.12.14р. шляхом новації та стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 173 018,24 грн..

В обґрунтування вимог зустрічного позову, позивач посилається на приписи ст.ст.509,526,598, 604,610, 611,906 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, п.15 ст.15 Закону України Про морські порти», та на те, що між сторонами 30.12.2013р. було укладено договір про експедирування вантажів №457-П-ОДФ-13, який 25.12.2014р. було змінено додатковою угодою таким чином, що предмет договору експедирування поглинув предмет договору № 114-П-ОДФ-13 від 04.10.2013р., оскільки є значно ширшим, бо включає в себе використання всієї інфраструктури порту , а не її частини.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.12.2015 року (головуючий суддя: Зайцев Ю.О., судді: Рога Н.В., Шаратов Ю.А.) первісний позов задоволено повністю з підстав його обґрунтованості. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ТРЕКСІМ" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у позові Адміністрації портів та задовольнити його позовні вимоги частково та визнати договір № КД- 114-П-ОДФ-13 від 04.10.13р. припиненим з 25.12.14р..

Скаржник вважає, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права; неповно зясовано обставини, що мають значення для справи; визнано встановленими обставини, які не доведені, оскільки судом:

-не взято до уваги, що договір, за яким заявлено вимоги Адміністрації портів, припинено з 25.12.14р., оскільки його предмет є вужчим, тобто поглинається, предметом договору від 30.12.13р. в редакції додаткової угоди від 25.12.14р.;

-порушено норми матеріального права, оскільки рішення грунтується на припущеннях, а не на фактах;

-не враховано той факт, що договір № КД- 114-П-ОДФ-13 від 04.10.13р. не виконується на цей час, про що свідчать не підписані акти виконаних робіт.

Клопотання скаржника, заявленне в останьому судоваму засідінні суду апеляційної інстанції, про призначення судової економічної експертизи, колегією відхилено, як необгрунтоване, з підстав, що викладені в мотивувальній частині постанови.

У запереченнях на апеляційну скаргу та у судовому засіданні представник Адміністрації портів спростовував доводи апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу та клопотання скаржника без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 04.10.2013р. між Адміністрацією портів та ТОВ «ТРЕКСІМ» (підприємство) укладено договір використання частини інфраструктури №КД-114-П-ОДФ-13, згідно до умов п.п. 1.1, 1.2, 2.1 якого адміністрація надає послуги з використання частини інфраструктури адміністрації Одеського морського порту (в частині доріг загального використання з супутньою інфраструктурою, окрім естакади порту) з метою забезпечення підприємством максимально ефективного виробничого процесу, а підприємство зобовязується своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги адміністрації у порядку та на умовах, передбачених цим договором (а.с.11-13, т.1).

Пунктами 2.3, 3.4, 4.1, 4.4 договору, сторони погодили, забезпечувати підписання акту виконаних робіт протягом 5 робочих днів з моменту їх надання адміністрацією. Адміністрація зобовязалась оформлювати сумісно із підприємством акт виконаних робіт для надання його адміністрації протягом 5 днів місяця, наступного за звітним. Вартість послуг, що надаються адміністрацією, становить 144181,87грн. у місяць, без урахування ПДВ. Рахунки адміністрації повинні бути оплачені не пізніше 15-го числа кожного місяця, наступного за звітним.

Згідно із умовами п. 5.3. Договору, у випадку несвоєчасної оплати платежів підприємство зобовязане сплатити адміністрації пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

За п.7.3 договір вступає в силу від дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013р. та вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін за 10 днів до завершення строку дії договору не заявить про його припинення. Оскільки таких заяв сторони не надавали договір було пролонговано на 2014р. та на 2015р..

30.12.2013р. між Адміністрацією портів та ТОВ «ТРЕКСІМ» (експедитор) укладено договір №457-П-ОДФ-13 про експедирування вантажів, відповідно до умов п.1.2 якого експедитор поручає, а адміністрація приймає на себе зобов'язання із надання послуг, що виникають в процесі митного огляду контейнерів на території Адміністрації, та послуг,пов'язаних з видачею та відвантаженням з території Адміністрації, а також інших послуг, пов'язаних із здійсненням перевалки, зберігання та внутрішньопортового експедирування вантажів (а.с.80-87,т.1), зокрема, і з використання автотранспортними засобами ТОВ «ТРЕКСІМ» інфраструктури Адміністрації (п. 2.2.20 договору експедирування). Вищеозначені договори підписані сторонами без зауважень.

За договором експедирування ТОВ «ТРЕКСІМ» діє як представник вантажовласника та виступає суб'єктом господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, означених договором транспортного експедирування, отже, при здійсненні саме експедиторської діяльності ТОВ «ТРЕКСІМ» сплачує (за рахунок клієнта) за використання частини інфраструктури Адміністрації (інфраструктура транзитно-вантажного терміналу та шляхопроводів) за договором експедирування № 457-П-ОДФ-13 від 30.12.2013 р..

Протягом 2014р. сторони виконували обидва договори, що підтверджено актами виконаних робіт та їх оплатою.

25.12.2014р. сторонами додатковою угодою було викладено у новій редакції договір експедирування /т.1,а.с.88-95/, в якій змінили умови оплати послуг адміністрації та виклали п.1.2 в наступній редакції експедитор поручає, а адміністрація приймає на себе зобовязання із надання послуг, із використання інфраструктури та шляхопроводів на території Одеського морського порту, та послуг, повязаних з доглядом, видачею та відвантаженням з території порту, а також інших послуг, повязаних зі здійсненням перевалки та зберігання вантажів.

ТОВ «ТРЕКСІМ» стверджує, що внаслідок такої зміни відбулася новація договору №КД-114-П-ОДФ-13 від 4.10.2013р. і він припинив свою дію з 25.12.2014р. , оскільки предмет договору є вужчим, тобто поглинається предметом договору № 457-П-ОДФ-13 від 30.12.2013р. в редакції від 25.12.14р.. Зазначені твердження спростовуються, як рештою змісту договору №457-П-ОДФ-13, так і діями сторін по виконанню обох договорів у 2015р..

Так, відповідно до приписів ст. 604 ЦК України новація передбачає домовленість сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами. Однак, у додатковій угоді до Договору експедирування від 25.12.2014р. відсутні жодні домовленості або посилання на припинення зобов'язань між Адміністрацією та ТОВ «ТРЕКСІМ» за Договором № 114-П-ОДФ-13 від 04.10.2013р..

Крім того, в чинній редакції п.3.2 договору експедирування сторони узгодили, що підприємство здійснює оплату послуг адміністрації відповідно до місцевих тарифів, затверджених наказами начальника Адміністрації Одеського морського порту.

Згідно із наказом начальника адміністрації Одеського морського порту від 16.12.2014 р. № 668 «Про введення тарифів на послуги СЛ та ОА для сторонніх організацій» було стверджено та введено в дію з 01.01.2015 р. місцеві тарифи за надання послуг: з використання інфраструктури СЛ і ОА та шляхопроводів порту великовантажними автотранспортом; з використання території та інфраструктури СЛ і ОА великовантажним автотранспортом в очікуванні оформлення; з використання інфраструктури СЛ і ОА та шляхопроводів порту великовантажним автотранспортом без попереднього оформлення. (т.2,а.с. 173-174), отже, до тарифу, за яким ТОВ «ТРЕКСІМ» сплачує послуги з використання інфраструктури за договором експедирування, включені витрати на утримання інфраструктури тільки СЛ і АО, до якої включається інфраструктура транзитно-вантажного терміналу (ТВТ) та/або інфраструктура так званого «Сухого порту» (ВМК ТОВ «Євротермінал») та шляхопроводів, які з'єднують територію ТВТ та ТОВ Євротермінал» з основною територією порту. Таким чином, предмети спірних договорів продовжують не співпадати.

Про означене свідчать і дії ТОВ «ТРЕКСІМ» по виконанню обох договорів в 2015р., оскільки в січні 2015р. ним підписано акти виконаних робіт за обома договорами /т.1,а.с.96, 133/ і заборгованість за першим стягнута в судовому порядку рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.15р. в справі №916/1706/15.

Доводи скаржника про те, що договір від 04.10.2013р. №КД-114-П-ОДФ-13 припинив дію з 25.12.14р. спростовуються і змістом листування ТОВ «ТРЕКСІМ» з Адміністрацією протягом грудня 2014р. - вересня 2015р./т.1, а.с. 117-123/, з якого вбачається, що підприємство не влаштовувала вартість послуг, що воно отримувало за договором №КД-114-П-ОДФ-13 у 2015р., тому воно неодноразово пропонувало її переглянути (однак до суду з цього приводу не зверталося) і відкладало підписання актів виконаних робіт за лютий-серпень 2015р. до такого перегляду. І лише у вересні 2015р. ТОВ «ТРЕКСІМ» заявило про припинення договору №КД-114-П-ОДФ-13, з чим Адміністрація не погодилася /т.1,а.с. 132/.

Таким чином, ТОВ «ТРЕКСІМ», як сторона вищевказаних договорів, була обізнана (розуміла) про специфіку використання інфраструктури Адміністрації приймала та частково дотримувалася узгоджених з Адміністрацією умов обох договорів щодо використання інфраструктури Адміністрації. За таких обставин, колегія вважає обґрунтованим висновок господарського суду про відсутність підстав для висновку про припинення дії договору №КД-114-П-ОДФ-13 з 25.12.14р. новацією за додатковою угодою до іншого договору № 457-П-ОДФ-13 і відповідно законною відмову у задоволенні зустрічного позову.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526,525 ЦК України).

В спірний період на виконання умов договору № КД-114-П-ОДФ-13 від 4.10.2013р. Адміністрацією було надано послуги з використання частини інфраструктури Адміністрації Одеського морського порту, в частині доріг загального використання з супутньої інфраструктури (окрім естакади порту) на загальну суму 865 091, 20 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) а саме: за лютий 2015 р. № 17 від 28.02.2015 р. на суму 173 018,24 грн.; за березень 2015 р. № 26 від 31.03.2015 р. на суму 173 018,24 грн.; за квітень 2015 р. № 35 від 30.04.2015 р. на суму 173 018,24 грн.; за травень 2015 р, № 44 від 31.05.2015 р. на суму 173 018.24 грн.; за червень 2015 р.-№ 53 від 30.06.2015 р. на суму 173 018,24 грн.; за липень 2015 р. № 62 від 31.07.2015 р. на суму 173 018,24 грн.; за серпень 2015 р. № 71 від 31.08.2015 р. на суму 173 018,24 грн. /т.1, а.с. 15,19, 23,27,31,102, 103/, які 12.03.15р., 17.04.15р., 13.15.15р., 10.06.15р., 17.06.15р., 13.07.15р. отримані представником відповідача разом з рахунками, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень /т.1, а.с.18,22,26,30,33/.

В порушення умов договору ТОВ «ТРЕКСІМ» вищезазначені акти виконаних робіт за фактично надані та спожиті послуги з використання інфраструктури Адміністрації у лютому - серпні 2015 р. підписано і оплачено не було, у звязку і чим за ним утворилась заборгованість у загальному розмірі 1211127,68грн., що стало підставою для звернення Адміністрації портів до господарського суду з позовом.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.04.15р., 19.05.2015р., 19.06.2015р. та 17.07.2015р. позивачем на адресу ТОВ «ТРЕКСІМ» були направлені листи №38А/260 № 38А/336, № 38А/413, № 38А/417 /т.1, а.с. 51-54/ відповідно до яких, останній просив погасити наявну заборгованість, відповідачем залишенні без відповіді.

На час розгляду спору відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати основного боргу в узгодженому сторонами розмірі не виконав, отже судом підставно у відповідності до ст.ст. 525,526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України задоволено відповідну вимогу позивача.

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією перевірено розрахунок позивача і встановлено, що в частині визначення розміру 3% річних позивач вірно обрахував його в сумі 5 873, 12 грн., отже суд підставно задовольнив означену вимогу.

Статтею 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У випадку несвоєчасної оплати платежів, передбачених п.5.3 Договору, підприємство зобовязане сплатити адміністрації пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення.

Перевіривши обґрунтованість зроблених позивачем розрахунків та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, колегія вважає, що суд першої інстанції також вірно на підставі статей 549-552 ЦК України та у відповідності до вимог п.5.3 договору стягнув з відповідача пеню у розмірі 106 618, 28 грн..

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки вони обєктивно нічим не підтверджені та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом першої інстанції, не впливають на правильність вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу залишає без задоволення.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 07.12.2015 року по справі № 916/3577/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕКСІМ" без задоволення.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 29.03.2016р.

Головуючий суддя Г.П.Разюк

Суддя М.С. Петров

Суддя В.М. Головей