Постанова № 56814580, 24.03.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2016 р.

Справа № 915/1836/15

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від Бучанської міськради Київської області – не з’явився;

від ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» - не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бучанської міської ради Київської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 25 листопада 2015 року

по справі №915/1836/15

за позовом Бучанської міської ради Київської області

до Публічного акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд»

про відшкодування збитків у сумі 1820202грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 24.03.2016р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

02.11.2015р/ Бучанська міська рада Київської області (надалі – позивач, Бучанська міськрада) звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд» (надалі – відповідач, ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд»), в якому просила суд стягнути з відповідача 1820202грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

В обґрунтування позовних вимог Бучанська міськрада зазначила, що в період з 30.03.2015р. по 26.06.2015р. Державною фінінспекцією в Київській області була проведена ревізія бюджету міста Буча та фінансово-господарської діяльності Бучанської міськради за період з 01.09.2011р. по завершений місяць 2015 року, якою було встановлено недоотримання бюджетом міста Буча значної суми коштів, в тому числі несплата коштів пайової участі ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» у зв'язку із будівництвом 166 квартирного житлового будинку по вул.Центральній, 33-В в м.Буча Київської області. Відповідач відповідно до ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча, затвердженого рішенням позивача №609-23-VІ від 29.03.2012р., був зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладення договору з Бучанською міськрадою та сплати коштів пайової участі до введення об'єкту до експлуатації. Проте, даний обов'язок відповідач не виконав. Відповідно до даних Державної архітектурно-будівельної інспекції та декларації про готовність об'єкта до експлуатації №КС 14312017393 від 03.02.2012р., кошторисна вартість об'єкта становить 61189470грн. Таким чином, загальна сума пайового внеску, відповідно до розрахунку пайової участі, який здійснений КП «Бучабудзамовник» відповідно до наданих п.5.2 Порядку повноважень комунальному підприємству - складає 1820202грн. Не укладення відповідачем договору про пайову участь та невиконання зобов'язання зі сплати пайового внеску спричинило Бучанській міськраді збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу).

З посиланням на норми ч.1 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст.509,611, ч.1 ст.22, ст.14 ЦК України, ст.ст.224,225 ГК України, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015р. (суддя Олейняш Е.М.) в позові відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ч.ч.1-3,5,6 , 8,9 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ч.3 ст.179, ст.187, ст.224, ч.1 ст.225 ГК України, ст.ст.15,22,623 ЦК України та вмотивовано тим, що позивачем не доведено суду наявність усіх елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення. Так, протягом періоду з моменту подачі декларації про початок виконання будівельних робіт та до моменту прийняття об’єкта в експлуатацію договір про пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту між сторонами спору укладений не був і позивачем у названий період не вчинялись дії по укладенню такого договору. Суду не подано доказів звернення позивача до суду із позовом про спонукання відповідача укласти відповідний договір, отже, у встановленому законом порядку не були встановлені розмір та строк сплати пайової участі. Безпідставним є посилання позивача на недотримання відповідачем порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча, затвердженому рішенням Бучанської міськради від 29.03.2012р. №609-23-VІ, оскільки вказане рішення прийнято після прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію. На момент звернення позивача до відповідача з пропозицією про укладення договору про пайову участь об'єкт вже був прийнятий в експлуатацію, тобто минув передбачений законом граничний термін для укладення такого виду договору (до введення об'єкта в експлуатацію) (ч.9 ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»), і чинне законодавство у сфері містобудування не передбачає можливість продовження чи відновлення цього терміну. Враховуючи відсутність договірних зобов'язань між сторонами, протиправності у діях відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та неотриманням позивачем коштів (оскільки договір про пайову участь міг би бути укладений за належних та своєчасних дій самого позивача), склад цивільного правопорушення є недоведеним.

Не погодившись з рішенням суду від 25.11.2015р., Бучанська міськрада звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Бучанська міськрада зазначила, що рішення є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з наступних підстав:

- обов'язок, передбачений ч.2 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо сплати пайової участі, виник з моменту прийняття закону і полягав в перерахуванні коштів і після введення об'єкта будівництва в експлуатацію;

- відповідно до ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю без повідомлення органів місцевого самоврядування, тому в Бучанської міськради була відсутня інформація щодо кількості об'єктів які введено в експлуатацію та декларацій про початок виконання будівельних робіт. Бучанська міськрада про факт введення об'єкта в

експлуатацію відповідачем дізналася лише після акту ревізії Державної фінансової інспекції в Київській області від 06.07.2015р.;

- Бучанська міськрада не могла знати та не знала про отримання декларацій відповідачем та в свою чергу не мала можливості та правових підстав для звернення до суду. (Крім того, на численні звернення Бучанської міськради до Державної архітектурно-будівельної інспекції про надання інформації та копій декларацій про введені в експлуатацію об'єкти будівництва на території міста Буча Київської області, надходила відповідь про неможливість надання такої інформації з посиланням на ЗУ «Про захист персональних даних»);

- у зв'язку з неприйняттям відповідачем участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та несплатою коштів пайової участі права та інтереси територіальної громади міста Буча порушуються, оскільки це негативно впливає на повноту та своєчасність формування місцевого бюджету міста Буча для створення і розвитку інфраструктури, ослаблює економічні основи місцевого самоврядування, гарантовані державою, що в свою чергу позбавляє громаду міста можливості нормального функціонування, а тому Бучанська міська рада звертається до суду за захистом своїх інтересів.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2016р. відновлено Бучанській міськраді пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду; відстрочено Бучанській міській раді сплату судового збору у розмірі 30033,33грн. за подачу апеляційної скарги на рішення господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015р. по справі №915/1836/15 на строк до 23.02.2016р.; зобов’язано Бучанську міську раду Київської області у строк до 23.02.2016р. сплатити судовий збір у розмірі 30033,33грн. та надати суду відповідні докази. 16.02.2016р. до суду апеляційної інстанції надійшов лист Бучанської міськради (додатком до якого є доказ сплати судового збору у розмірі 30033,33грн.), в якому скаржник просить суд розглядати справу за відсутності представника Бучанської міськради та зазначає, що підтримує апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Бучанська міськрада Київської області та ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили. Відповідач про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що в період з 30.03.2015р. по 26.06.2015р. Державною фінансовою інспекцією в Київській області була проведена ревізія бюджету міста Буча та фінансово-господарської діяльності Бучанської міської ради за період з 01.09.2011р. по завершений місяць 2015 року та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2002р. по 01.09.2011р. За наслідками проведення ревізії складено Акт №08-21/0 від 06.07.2015р., де встановлено недоотримання бюджетом міста Буча значної суми коштів, оскільки деякі забудовники, якими введено об'єкти в експлуатацію на території м.Буча, не уклали договорів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Буча, в тому числі несплата коштів пайової участі ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» у зв'язку із будівництвом 166 квартирного житлового будинку по вул.Центральній, 33-В в місті Буча Київської області, чим порушено ч.2 ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2012р. Інспекцією ДАБК у Київській області було зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №КС 14312017393 закінченого будівництвом об’єкта відповідно до будівельного паспорта – 166-квартирного житлового будинку в м.Буча по вул.Центральній, 33-в; замовник – ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд».

Відповідно до даних вищезазначеної декларації кошторисна вартість об'єкта будівництва 166-квартирного житлового будинку по вул.Центральній, 33-в в м.Буча за затвердженою проектною документацією становить 22781,214тис.грн. Вартість основних фондів, які прийнято в експлуатацію, становить 61189,470тис.грн. Дата початку будівництва 03.12.2007р., дата закінчення будівництва - січень 2012 року. Строк введення об'єкта в експлуатацію - лютий 2012 року.

В матеріалах справи міститься розрахунок величини пайової участі на розвиток інфраструктури міста Буча, складений КП «Бучабудзамовник», відповідно до якого сума пайового внеску у зв’язку із будівництвом 166-квартирного житлового будинку по вул.Центральній, 33-в в м.Буча складає 1820202 грн.

02.09.2015р. Бучанська міськрада направила ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» лист №04-09/870 в якому зазначила про необхідність звернення останнього до Виконкому Бучанської міськради (юридичний відділ) протягом трьох днів з моменту отримання даного листа щодо укладення та підписання договору пайової участі.

Дане поштове відправлення повернуто на адресу Бучанської міськради із відміткою відділення поштового зв’язку «за закінченням терміну зберігання».

Звертаючись до суду з позовом Бучанська міська рада зазначила, що неукладення ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» договору про пайову участь та невиконання зобов'язання, передбаченого ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», спричинило позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) у розмірі неодержаної суми коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Бучанської міськради з огляду наступного.

Відповідно до преамбули Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. №3038-VI цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно із ч.1 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент здачі об'єкта в експлуатацію – лютий 2012 року) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. (Частина третя статті 40 набрала чинності з 01.01.2013р.

Згідно із ч.5 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Відповідно до ч.6 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Згідно із ч.ч.8,9 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент здачі об'єкта в експлуатацію – лютий 2012 року) розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. (Абзац сьомий частини дев'ятої статті 40 набирає чинності з 01.01.2013р.).

На виконання приписів ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» Бучанською міськрадою було прийнято рішення від 29.03.2012р. №609-23-УІ «Про затвердження Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м.Буча», згідно якого затверджено Порядок сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча та Типовий договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча.

25.06.2015р. Бучанська міськрада прийняла рішення №2273-72-VI, яким внесла зміни до рішення Бучанської міськради від 29.03.2012р. №609-23-VІ «Про затвердження Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м.Буча», яким, зокрема, виклала п.5.1 Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м.Буча в новій редакції: Пайовий внесок сплачується на підставі Договору про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури міста Буча (надалі -Договір), що укладається між замовником будівництва та Бучанською міською радою в період видачі відділом містобудування та архітектури Бучанською міської ради містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельної ділянки. У випадку, якщо містобудівні умови та обмеження видані до прийняття даного рішення, договір укладається на будь-якій стадії будівництва, в тому числі після введення об’єкту в експлуатацію.

Враховуючи положення чинного законодавства України, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись замовником будівництва з органом місцевого самоврядування до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Договір є підставою для сплати замовником будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Буча.

Факт прийняття об'єкта будівництва відповідача в експлуатацію підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації КС 14312017393 від 03.02.2012р.

Зазначена дата, в силу приписів пункту 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 461, є датою прийняття об'єкта в експлуатацію.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, до 03.02.2012р. договір пайової участі ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» як замовником будівництва з Бучанською міськрадою укладено не було.

Частиною 1 статті 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Натомість, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», на відміну від Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча, затвердженого рішенням Бучанської міськради №609-23-VI від 29.03.2012р. (зі змінами та доповненнями), імперативно закріплено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись замовником будівництва з органом місцевого самоврядування лише до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, на даний час діючим законодавством чітко встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись із замовником будівництва до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

При цьому лише договір є підставою для сплати замовниками будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури на території м.Буча.

Відповідно до ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно із ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, з договору.

Отже, обов'язковою умовою виникнення обов’язку зі сплати коштів пайової участі є договір, а оскільки між сторонами у справі договір про пайову участь не укладався, то відповідні зобов’язання у відповідача не виникли, а відтак і порушення зобов'язання не мало місця.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч.4 ст.623 ЦК України).

Так, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013р. у справі №3-72гс12).

Із матеріалів справи вбачається, що договір пайової участі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію між сторонами не укладався, на даний час такий договір також не укладено, отже, у встановленому законом порядку не встановлені розмір та строк сплати пайової участі.

Судова колегія також зазначає, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.

При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Матеріали справи не містять доказів вжиття позивачем будь-яких заходів щодо отримання неодержаних доходів, як то: - звернення Бучанської міськради до суду із позовом про спонукання ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» укласти відповідний договір за проміжок часу з початку будівництва об’єкту ( жовтень 2007 року) по дату прийняття об’єкту в експлуатацію (лютий 2012 року), відсутні також і докази звернення позивача до відповідача з будь-якими пропозиціями щодо укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Буча за вищезазначений період.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог Бучанської міськради, оскільки позивачем не доведено суду наявність усіх елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення - протягом періоду з моменту видачі Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Київській області дозволу на виконання будівельних робіт №103/04-03/07 (10.10.2017р.) та до моменту прийняття об’єкта в експлуатацію ( лютий 2012 року) договір про пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту між сторонами спору укладений не був і позивачем у названий період не вчинялись дії по укладенню такого договору.

Суд першої інстанції також підставно звернув увагу на помилковість посилань позивача на недотримання відповідачем приписів Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча, затвердженим рішенням Бучанської міськради від 29.03.2012р. №609-23-УІ, оскільки вказане рішення прийнято після прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію.

На момент звернення позивача до відповідача з пропозицією про укладення договору про пайову участь (02.09.2015р.) об'єкт за адресою: м.Буча, вул.Центральна, 33-в вже був прийнятий в експлуатацію, отже минув передбачений законом граничний термін для укладення такого виду договору (до введення об'єкта в експлуатацію, як то встановлено ч.9 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином, враховуючи відсутність договірних зобов'язань між сторонами у справі, протиправність дій відповідача у вигляді несплати коштів пайової участі відсутня, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що склад цивільного правопорушення є недоведеним та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог Бучанської міської ради.

Доводи апеляційної скарги Бучанської міської ради колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Посилання Бучанської міської ради на те, що обов'язок, передбачений ч.2 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо сплати пайової участі винник з моменту прийняття закону і полягав в перерахуванні коштів і після введення об'єкта будівництва в експлуатацію не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до ч.9 вищезазначеної статті договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Отже, оскільки договір про пайову участь не був укладений до прийняття об’єкта в експлуатацію, у відповідача не виник обов’язок щодо перерахування відповідних коштів після прийняття об’єкта в експлуатацію.

В своїй апеляційній скарзі, позивач, крім іншого, посилається на те, що Бучанська міськрада про факт введення об'єкта в експлуатацію відповідачем дізналася лише після акту ревізії Державної фінансової інспекції в Київській області від 06.07.2015р.

Відповідно до ст.27 ЗУ «Про планування та забудову територій» (в редакції, чинній станом на початок будівництва багатоквартирного будинку згідно із дозволом від 10.10.2007р.) фізична чи юридична особа, яка подала заяву (клопотання) про намір забудови на земельній ділянці, що перебуває у її власності або користуванні, має право на одержання вихідних даних для проектування об'єкта містобудування. Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування; завдання на проектування. Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки надаються в порядку, встановленому статтями 23 і 24 цього Закону. У містобудівних умовах і обмеженнях забудови земельної ділянки згідно з місцевими правилами забудови, містобудівним обґрунтуванням можуть визначатися вимоги щодо відрахування коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Вимоги до змісту та форми містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, що подаються на затвердження, а також вимоги до змісту і порядку розроблення, погодження, фінансування та затвердження містобудівного обґрунтування визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування. Строк розроблення і погодження містобудівного обґрунтування, що містить містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, визначається договором і не може перевищувати трьох місяців. Технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування після отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки надаються юридичними особами, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію, у п'ятнадцятиденний строк з дня реєстрації відповідного клопотання замовника або уповноваженої ним особи. Перелік осіб, які надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування, встановлюється містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки. При наданні технічних умов враховується, що місце приєднання інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних мереж знаходиться на межі земельної ділянки замовника або за його згодою на території цієї земельної ділянки. Якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів поза межами його земельної ділянки, величина пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту зменшується на суму пов'язаних з цим витрат. Побудовані замовником інженерні мережі та/або об'єкти передаються на баланс відповідним підприємствам з їх утримання. Вихідні дані об'єкта містобудування є чинними до завершення будівництва цього об'єкта, але не менше двох і не більше п'яти років. Замовник має право звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а також до осіб, які надали технічні умови, з проханням продовжити строк дії вихідних даних. Рішення про продовження чи непродовження строку дії вихідних даних приймається на підставі мотивованого висновку спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури. Зміни до вихідних даних протягом строку, встановленого частиною дев'ятою цієї статті, можуть вноситися тільки за згодою замовника. Організація розроблення містобудівного обґрунтування, його погодження, а також отримання в інтересах замовника вихідних даних у повному обсязі може здійснюватися на договірних засадах з підприємством, установою чи організацією. Уповноважене підприємство, установа чи організація для виконання своїх функцій від імені замовника має право отримувати від органів влади та підприємств, установ і організацій весь обсяг відповідної містобудівної, топографічної, інженерно-технічної інформації. Порядок надання вихідних даних для проектування об'єкта містобудування встановлюється Кабінетом Міністрів України. Своєчасне підведення магістральних чи інших інженерних мереж до межі земельної ділянки замовника або за згодою замовника - на територію цієї земельної ділянки, а також збільшення їх пропускної спроможності здійснюються власниками цих мереж за договором, укладеним із замовником. У разі невиконання зобов'язань щодо підключення об'єкта до інженерних мереж у встановлений договором строк їх власник несе відповідальність, передбачену законом та договором. У разі відсутності місцевих правил забудови населеного пункту громадяни, які є власниками або користувачами земельних ділянок у селах, селищах та містах районного значення, замість вихідних даних, зазначених у частині другій цієї статті, можуть отримати у відповідному органі містобудування та архітектури будівельний паспорт об'єкта містобудування. Перелік об'єктів містобудування, щодо яких застосовується такий порядок, а також порядок надання будівельного паспорта встановлюються регіональними або місцевими правилами забудови.

Згідно із ст.24 ЗУ «Про планування та забудову територій» (в редакції, чинній станом на початок будівництва багатоквартирного будинку згідно із дозволом від 10.10.2007р.) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону. Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи. Орган місцевого самоврядування визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки місцевим правилам забудови населеного пункту, містобудівній документації. У разі якщо зазначені в заяві (клопотанні) наміри належать до переважного чи допустимих видів забудови відповідної території, орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, встановлені місцевими правилами забудови населеного пункту. У разі якщо наміри забудови земельної ділянки не відповідають вимогам містобудівної документації та видам використання території, встановленим місцевими правилами забудови, державними нормами, орган місцевого самоврядування протягом місяця з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику висновок щодо цієї невідповідності та рекомендації стосовно можливої зміни намірів забудови земельної ділянки. У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови земельної ділянки за межами населеного пункту відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику згоду на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта. У разі якщо органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування мають намір забудови з власної ініціативи або з урахуванням пропозицій щодо намірів забудови вільних від забудови територій, внесених фізичними чи юридичними особами, вони вправі доручити відповідному органу земельних ресурсів і органу містобудування та архітектури внести пропозиції щодо добору земельних ділянок відповідно до земельного законодавства. Добір земельних ділянок здійснюється на підставі затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, регіональних або місцевих правил забудови. У разі намірів будівництва з ініціативи органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за межами населених пунктів та за відсутності місцевих правил забудови вони можуть доручити відповідному органу містобудування та архітектури виконувати функції замовника з розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта, що підлягає громадському обговоренню. Містобудівне обґрунтування погоджується з відповідними органами містобудування та архітектури, земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органом. Свої висновки зазначені органи надають протягом місяця з дня подання на їх розгляд містобудівного обґрунтування незалежно один від одного. Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, викладені в містобудівному обґрунтуванні, після його погодження та врахування результатів громадського обговорення в порядку, встановленому цим Законом, затверджуються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування. Замовник, який має наміри забудови, що не відповідають містобудівним умовам і обмеженням, встановленим для земельної ділянки, що перебуває у його власності або користуванні, може звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з додатковими пропозиціями та обґрунтуваннями цих намірів. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у п'ятиденний строк з дня реєстрації такого звернення направляє його разом з матеріалами обґрунтувань на розгляд відповідного органу містобудування та архітектури, який за участю органів земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів у двотижневий строк готує і подає до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування висновок, який містить пропозиції щодо доцільності (недоцільності) внесення змін до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, місцевих правил забудови, містобудівної документації. У разі розгляду пропозицій щодо будівництва екологічно небезпечних об'єктів, комплексів будинків і споруд різного призначення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування може бути продовжено строк підготовки такого висновку, але не більше ніж на два тижні. На підставі зазначених у висновку пропозицій орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про відмову у внесенні змін до містобудівної документації, місцевих правил забудови або про надання згоди на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта із застосуванням процедури проведення громадського обговорення. За результатами громадського обговорення містобудівного обґрунтування, на підставі пропозицій стосовно внесення змін до містобудівної документації, місцевих правил забудови, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає відповідне рішення. Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, отримані відповідно до частини четвертої цієї статті або затверджені рішенням відповідної місцевої ради, є підставою для отримання інших вихідних даних для проектування об'єкту (об'єктів) забудови земельної ділянки та здійснення цього проектування. Розміщення тимчасових споруд та реклами здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

Отже позивач як орган місцевого самоврядування був обізнаний (або мав бути обізнаним) щодо наміру відповідача здійснити забудову на території м.Буча, об’єкт будівництва, тощо, оскільки вирішував питання відведення земельної ділянки для будівництва та видавав вихідні дані для проектування об’єкта будівництва.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення. Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. За таких обставин, посилання позивача в обґрунтування апеляційної скарги на протиправну поведінку відповідача, яка полягає у незверненні до позивача для укладення з останнім договору про пайову участь до введення об'єкта будівництва до експлуатації, як підставу задоволення позовних вимог, не заслуговує на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги Бучанської міськради не свідчать про неправильність висновків місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати не спроможні

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, що є підставою для залишення рішення без змін.

Керуючись ст.ст.99,101-103,105 ГПК України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015р. №915/1836/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 29.03.2016р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.