Рішення № 56813771, 23.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2016 р. Справа № 911/720/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. при секретарі судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

запозовом приватного підприємства "Торговий Дім Поляков", м. Черкаси

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., м. Бориспіль

про стягнення 3141,90 гривень

За участю представників сторін:

від позивача: Іванченко І.М., довіреність №313 від 26.08.2015;

від відповідача: ОСОБА_1.

Позивач приватне підприємство "Торговий Дім Поляков" звернувся до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3141,90 гривень основного боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки №3987 від 04.06.2014.

23.03.2016 через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подано клопотання від 23.03.2016 №119 про припинення провадження по справі №911/720/16 у зв'язку із відсутністю предмету спору. В обґрунтування поданого клопотання представник позивача посилався на погашення відповідачем стягуваної суми заборгованості. В задоволенні цього клопотання судом відмовлено.

Заслухавши пояснення представника позивача та особисті пояснення відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.06.2014 року між приватним підприємством "Торговий Дім Поляков" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(покупець) було укладено договір поставки №3987(договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, продукти харчування та інші товари, надалі по тексту «товар», а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Згідно до п 1.2. договору, сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заяві терміни.

Пунктом 3.3. договору зазначено, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється за накладною постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає.

Відповідно до п. 4.1. договору, ціна на товар є вільною та встановлюється постачальником. Ціна товару визначається у національній валюті України - гривні.

Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 14-ти календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі 14-ти календарних днів з моменту отримання товару.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2014, а в частині зобов'язань до повного їх виконання. Якщо кожна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк та на тих же умов.

На виконання умов договору позивачем у період з 22.07.2015 по 23.12.2015 поставлено відповідачу товар на загальну суму 4043,82 гривень, що підтверджується видатковою накладною № АКФ - 206360 від 19.12.2015 на суму 574,44 гривень, видатковою накладною № АКФ - 087391 від 22.07.2015 на суму 741,12 гривень, видатковою накладною № АКФ - 203308 від 16.12.2015 на суму 1 494,96 гривень, видаткова накладна № АКФ - 209418 від 23.12.2015 на суму 1 233,30 гривень копії, яких наявні в матеріалах справи.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем після часткової оплати заборгованість у сумі 3 141,90 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з наданого позивачем платіжного доручення №246 від 02.03.2016 на суму 3 302,70 гривень, виписки з банківського рахунку станом на 02.03.2016 та акта звірки взаємних розрахунків за період з 26.02.2016 по 23.03.2016 підписаний головним бухгалтером позивача, відповідач в повному обсязі погасив заборгованість за отриманий від позивача на підставі договору поставки №3987 від 04.06.2014 товар.

Отже, господарським судом встановлено, що відповідачем станом на момент прийняття рішення сплачено позивачу 3 141,90 гривень заборгованості за отриманий на підставі договору товар.

Відповідно до п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, якіберуть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-якіфактичнідані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чивідсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарськогопроцесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оскільки відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 3 141,90 гривень ще до порушення провадження у справі (02.03.2016), то господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимогпро стягнення 3 141,90 гривень заборгованості, з огляду на відсутність у позивача порушеного права при зверненні до суду (станом на час порушення провадення у справі.

Відмова в позові, зазвичай, враховуючи положення ст. 49 Господарського процесуального кодексу України зумовлює висновки суду про залишення витрат, понесених позивачем при зверненні до суду без відшкодування.

Водночас, за приписами ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позовна заява і додані до неї документи були надіслані відповідачу 26.02.2016, заборгованість за договором поставки № 3987 виникла ще в грудні 2016 року та була сплачена лише 02.03.2016 вже після надіслання її суду, і, вірогідніше, після її отримання позивачем.

З огляду на це, судом вбачається, що особою внаслідок неправильних дій якої виник спір є саме відповідач.

Водночас і позивач не скористався усіма можливими механізмами, передбаченими зокрема п. 9 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України для повідомлення суду про фактичне врегулювання спору між сторонами до порушення провадження у справі, що дало б можливість вирішити питання про повернення сплаченої суми судового збору з бюджету.

З урахуванням викладеного, суд вважає справедливим покласти витрати по сплаті судового збору по цій справі на обидві сторони, що в рівній мірі є винними у виникненні спору, в частині, що має значення для вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на це, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина суми судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду у розмірі 50%, а саме 689,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" (18000, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, код 32268131) 689,00 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 28 .03.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник