Рішення № 56813701, 24.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.03.2016Справа №910/1911/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/1911/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Будвироби», м. Дніпропетровськ,

до приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс», м. Київ,

про стягнення 694 709,85 грн.,

за участю представників:

позивача - Січеславський І.А. (довіреність від 18.02.2016 № б/н);

відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство Будвироби» (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» (далі - Товариство) за поставлений на виконання договору від 12.06.2010 №1462/з (далі - Договір) лом металу: 574 494,65 грн. боргу; 15 591,78 грн. втрат від інфляції; 97 971,37 грн. пені та 6 652,05 грн. 3 % річних, а всього 694 709,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.02.206.

23.02.2016 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою повноважного представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2016 розгляд справи було відкладено на 15.03.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача та задоволенням клопотання про відкладення.

У судовому засіданні 15.03.2016 представник відповідача подав відзив на позовну заяву; клопотання про зменшення пені і клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Представник позивача заперечив проти клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання, виходячи з такого.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судова експертиза призначається і проводиться для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як вбачається з клопотання відповідач просить суд призначити судову економічну експертизу для перерахування штрафних санкцій, а саме пені, обгрунтовуючи це тим, що позивач здійснив розрахунок, враховуючи і небанківські дні, що не відповідає умовам Договору.

Разом з тим, для перевірки розрахунку штрафних санкцій, у тому числі пені, суд не потребує спеціальних знань, а отже, відсутня необхідність призначення судової еномічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 розгляд справи було відкладено на 24.03.2016 та зобов'язано відповідача подати контр розрахунок позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 24.03.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 24.03.2016 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 15.03.2016 не виконали; контррозрахунок позовних вимог не подали.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал.

Разом з тим, ухвала суду від 15.03.2016 була надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень, про що представники сторін були повідомлені під розпис у судовому засіданні 15.03.2016 (розписка від 15.03.2016).

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.03.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.07.2010 Підприємством (продавець) та закритим акціонерним товариством «Кримський Титан», яке після зміни найменування стало Товариством (покупець), було укладено Договір, за умовами якого:

- продавець поставляє, а покупець приймає та оплачує лом в орієнтовній кількості, якості і за ціною відповідно до розділу 2 Договору (пункт 1 Договору);

- покупець здійснює оплату за поставлений товар на поточний рахунок продавця протягом трьох банківських днів від дати надходження партії товару на склад покупця на підставі рахунків, виставлених продавцем. При поставці товару залізничним транспортом дата його надходження підтверджується штемпелем ст. Вадим, проставленим на залізничній накладній. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця (пункт 4.1 Договору);

- Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до дати повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 9.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача директором Федько О.Г., який діяв на підставі статуту, та від відповідача в.о. голови правління Шитманюком А.І., який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

31.07.2015 сторонами було підписано специфікацію № 34, на підставі якої позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 821 757,86 грн., що підтверджується такими документами: видатковою накладною від 23.07.2015 № 140 на суму 420 405,62 грн.; актом приймання металів чорних (вторинних) від 23.07.2015 № 230715; залізничною накладною № 3143; видатковою накладною від 31.07.2015 № 145 на суму 401 352,24 грн.; актом приймання металів чорних (вторинних) від 31.07.2015 № 310715; залізничною накладною № 5789.

У свою чергу, відповідач умови Договору щодо оплати товару належним чином не виконав та сплатив частково грошові кошти у сумі 247 263,21 грн.: 21.09.2015 - 77 263,21 грн.; 29.09.2015 - 50 000 грн.; 13.10.2015 - 20 000 грн.; 06.11.2015 - 100 000 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає - 574 494,65 грн.

Крім того, сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків і підписано акт звірки за період з 01.11.2015 по 30.11.2015, з якого вбачається, що сторони погодили заборгованість відповідача у сумі 574 494,69 грн.

21.01.2016 позивач надіслав відповідачу претензію від 21.01.2016 № 15, з вимогою погасити заборгованість, яка була отримана Товариством 28.01.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та належного реагування; борг не погасив.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на неотримання рахунків, намагання повернути товар, яке наразі неможливо через тимчасову окупацію Автономної Республіки Крим, тощо.

Разом з тим, жодного документального підтвердження того, що існують обставини, які звільняють відповідача від виконання умов Договору суду не подано.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач в обумовлений Договором строк (протягом трьох банківських днів з дати надходження) товар не оплатив повністю, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості є такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 15 591,78 грн. втрат від інфляції, 6 652,05 грн. 3% річних і 97 971,37 грн. пені. (період прострочення з 23.09.2015 по 01.02.2016).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний банківський день прострочення оплати суми за поставлений, але неоплачений товар.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні в частині визначення розміру пені.

Так, позивач здійснюючи нарахування пені включив у період також і неробочі дні, що не відповідає умовам Договору, а саме пункту 5.1.

За розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає 38 861,88 грн. пені.

Слід зазначити, що відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1 %.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на таке.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови № 18 передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 ЦК України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

На підтвердження незадовільного фінансового стану Товариства відповідачем було подано незасвідчені копії таких документів: балансу (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2015 року та звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 12 місяців 2015 року.

Суд приймає до уваги: прострочення оплати послуг; невжиття відповідачем заходів з метою уникнення прострочення; відсутність документального підтвердження тяжкого фінансового стану Товариства.

Оскільки прострочення оплати товару підтверджено документально, з урахуванням принципу справедливості та з метою збереження економічної стабільності Підприємства, Господарський суд міста Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 2А; ідентифікаційний код: 32785994) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Будвироби» (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 2А; ідентифікаційний код: 20248512) 574 494 (п'ятсот сімдесят чотири тисячі чотириста дев'яносто чотири) грн. 65 коп. боргу; 38 861 (тридцять вісім тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 88 коп. пені; 6 652 (шість тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 05 коп. 3% річних; 15 591 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто одну) грн. 78 коп. втрат від інфляції та 9 534 (дев'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 01 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 30.03.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук