Рішення № 56813609, 24.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2016Справа №910/3740/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 50 000 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Крашеніннікова М.І. (дов. № 527/2016 від 29.02.2016);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

03.03.2016 Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 50 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору страхування «ПРОСТО-КАСКО» №1400088 серії PKS від 24.11.2014 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатив страхове відшкодування, а тому відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП), що підтверджується постановою суду, була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з останнього шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2016 порушено провадження у справі № 910/3740/16 та вказану справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.03.2016.

22.03.2016 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва надійшов лист МТСБУ № 7/2-28/7583 від 18.03.2016 щодо інформації відповідно до страхового полісу № АІ/0549697.

Представник позивача з'явився у судове засідання 24.03.2016, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання 24.03.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

24.11.2014 між Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 укладено договір страхування «ПРОСТО-КАСКО» №1400088 серії PKS (далі за текстом - договір), предметом якого є майнова відповідальність за пошкодження транспортного засобу «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, та вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору страхування - з 29.11.2014 по 28.11.2015 (п. 1.18 договору).

25.08.2015 о 14 год. 35 хв. на автодорозі Бориспіль- Дніпропетровськ на 14 км, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «HYUNDAI», д.н.з. НОМЕР_2, при зміні напрямку руху, не переконавшись, що це буде безпечним для інших учасників руху, допустив зіткнення з автомобілем марки «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1, що призвело до пошкоджень транспортних засобів, чим порушив п. п. 2.3 (б), 12.1, 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

В результаті ДТП автомобіль «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується розширеною довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 71120758, виданою ВДАІ Бориспільстьького МВС України.

Згідно з постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.09.2015 у справі №359/8915/15-п, дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушенням водієм ОСОБА_3 п. п. 2.3 (б), 12.1, 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, в результаті чого останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

В матеріалах справи міститься повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку від 26.08.2015, відповідно до якого страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 25.08.2015, та заява на виплату/доплату страхового відшкодування від 18.09.2015, у якій останній просив виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до висновку №93/15 автотоварознавчого дослідження від 02.09.2015, складеного судовим експертом автотоварознавцем Лопатіним В.М. (свідоцтво №35 видане експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України 03.07.2015), вартість відновлювального ремонту автомобіля «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1, заданого ДТП, складає 153 686,00 грн. з ПДВ, а відповідно до он лайн торгів вартість придатних залишків автомобіля «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1, становить 73 890 грн.

Відповідно до страхового акту № 109325 від 22.09.2015 та розрахунку суми страхового відшкодування, позивачем узгоджена сума страхового відшкодування транспортного засобу «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1, в розмірі 54 360,00 грн.

На виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту № 109325 від 22.09.2015, була здійснена виплата страхового відшкодування на рахунок страхувальника у ПАТ «ВТБ Банк» у розмірі 54 360,00 грн., що підтверджується випискою ПАТ «ВТБ Банк» від 29.09.2015.

Матеріали справи також містять заяву позивача № 04-5003 від 16.10.2015, направлену на адресу відповідача про сплату страхового відшкодування у розмірі 54 360,00 грн., яка отримана останнім 21.10.2015, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, проте станом на час розгляду справи вказана сума відповідачем відшкодована не була.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Ст. 1191 Цивільного кодексу України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 257, ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, а за регресними зобов'язаннями, перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 у справі № 910/3023/13, та постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1, становить 153 686,00 грн., а відповідно до он лайн трогів вартість придатних залишків автомобіля становить 73 890 грн., у зв'язку із чим позивачем узгоджена сума страхового відшкодування в розмірі 54 360,00 грн., що підтверджується страховим актом №109325 від 22.09.2015.

Вказана сума відновлювального ремонту автомобіля марки «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1, у розмірі 54 360,00 грн. була виплачена позивачем на рахунок страхувальника, що підтверджується випискою ПАТ «ВТБ Банк» від 29.09.2015, на підставі повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку від 26.08.2015, та заяви на виплату/доплату страхового відшкодування від 18.09.2015.

Вина особи ОСОБА_3., який керував автомобілем «HYUNDAI», д.н.з. НОМЕР_2, встановлена постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.09.2015 у справі №359/8915/15-п.

Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/0549697, на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «HYUNDAI», д.н.з. НОМЕР_2.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № АІ/0549697 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - 0 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн., відповідно до ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну, а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у вказаному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код 24745673) грошові кошти у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 29.03.2016.

Суддя В.О. Демидов