Рішення № 56813321, 24.03.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" березня 2016 р. Справа № 906/1594/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- дов. від 09.11.2015р. (в с/з від 21.03.2016 р.)

від відповідача: ОСОБА_2-

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна"

до Приватного підприємства "Агромакс Трейд"

про стягнення 240453,73 грн.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача 240453,73 грн., з яких 202028,55грн. - заборгованість за надані послуги; 34250,87 грн. - пеня; 1910,24 грн. - 3% річних; 2264,07 грн. - інфляційних.

Ухвалою господарського суду від 16.11.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.12.2015р.

Ухвалою господарського суду від 01.12.2015р. відкладено розгляд справи на 16.12.2015р.

Ухвалою господарського суду від 16.12.2015р. відкладено розгляд справи на 12.01.2016р.

Ухвалою суду від 12.01.2015р., в порядку ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжено по 28.01.2016 р., в судовому засіданні оголошено перерву до 15.01.2015р.

В судовому засіданні від 15.01.2015р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 25.01.2015р.

В судовому засіданні від 25.01.2015р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 28.01.2015р.

Ухвалою суду від 28.01.2016р. розгляд справи відкладено на 23.02.2016р.

Ухвалою господарського суду від 23.02.2016р. розгляд справи відкладено на 21.03.2016р.

21.03.2016р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 75814,99 грн. заборгованості за надані послуги, 19117,84 грн. пені, 1426,98 грн. 3% річних, 1404,05грн. інфляційних (а.с.36-37 т.2).

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог

Як вбачається з поданої заяви, позивачем в частині основної заборгованості зменшено розмір позовних вимог, в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних збільшено позовні вимоги за рахунок збільшення періоду їх нарахування.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Оскільки подана представником позивача заява не суперечить нормам ст. 22 ГПК України, суд приймає останню до розгляду та вирішує спір в межах зменшених позовних вимог.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини його неявки в суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про перерву в судовому засіданні від 21.03.2016р.

В судовому засіданні від 21.03.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 36-37 т.2).

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях (а.с. 74-76,114-115 т.1, 11-16, 81-83 т.2).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.05.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" (експедитор) та Приватним підприємством "Агромакс Трейд" (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 0105/2015-АТ (а.с. 15-19).

Відповідно до п. 1.1. Договору, експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта надати чи організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу/

Пунктом 2.1, 2.2 договору передбачені права та обов'язки експедитора, зокрема:

- заключати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судохідними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами чи нерезидентами України, для виконання своїх обов'язків по даному договору (п. 2.1.1);

- залучати до виконання своїх обов'язків по договору інші організації та особи;

- отримувати від клієнта довіреність, заявку на надання транспортно- експедиторських послуг (далі- заявка), документи та іншу інформацію, необхідну для виконання своїх зобов'язань по договору. В разі ненадання клієнтом вищевказаних документів чи іншої необхідної інформації, експедитор має право відкласти виконання своїх зобов'язань по договору до надання документів та інформації в повному обсязі. При цьому всі витрати, пов'язані зі зберіганням вантажу, простоєм контейнера та/чи транспортного засобу та інші здійснюються за рахунок клієнта;

- отримувати від клієнта відшкодування узгоджених з ним додаткових витрат, які виникли у експедитора при виконанні договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах клієнта (п. 2.1.6);

- отримувати від клієнта плату за свої послуги, а також відшкодування узгоджених з клієнтом витрат, штрафів та інших платежів, здійснених в інтересах клієнта;

- експедитор зобов'язаний надавати послуги, пов'язані з прийманням, накопиченням, сортуванням, складуваням, навантаженням, розвантаженням, зберіганням та перевезенням вантажу;

- вести облік прибуття та відправки вантажу з портів, залізнодорожніх станцій, складів, терміналів чи інших об'єктів;

- здійснювати розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

- надавати клієнту засвідчений печаткою експедитора копії підтверджуючих первинних документів пор понесені додаткові витрати, які виникли у експедитора при виконанні договору, не пізніше 14 числа місяця, наступного за місяцем фактичного надання послуг;

- надати клієнту підтверджуючі первинні документи з печаткою експедитора про оплату від імені клієнта зберігання вантажу в портах вивантаження, перевалки, прибуття, а також демередж/детенш (штраф за понаднормове використання контейнерного обладнання).

Зобов'язання клієнта передбачені п. 2.4 Договору. Зокрема, клієнт взяв на себе зобов'язання:

- видати експедитору довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків;

- надати експедитору заявку на надання транспортно-експедиційних послуг не менш ніж на 5 (п'ять) робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до розвантаження/ прийому. Заявка повинна містити наступні дані: маршрут перевозки; опис вантажу; вид і спосіб упаковки; кількість вантажних місць, розміри та вага одного вантажного місця; найменування вантажовідправника; вантажоотримувача та їх адреси; прізвище, ім'я, по-батькові відповідального за розвантаження/ прийом вантажу представника вантажовідправника/вантажоотримувача та засоби зв'язку з ним; місце, дату та час завантаження/ доставки вантажу, інструкції по оформленню товарно-транспортної документації. Перелік даних, які повинні міститись в заявці не є вичерпним і може бути доповнений експедитором на його розсуд;

- в разі огляду вантажу в контейнері та/чи транспортному засобі чи затримки вантажу в контейнері і/чи транспортному засобі в портах відгрузки, перевалки, прибуття, на прикордонних переходах на вимогу митних, інших офіційних контролюючих, наглядових органів та правоохоронних органів, клієнт відшкодовує експедитору витрати по оплаті вантажних операцій, зберігання контейнера, простою транспортних засобів, а також демередж/ детенш судохідної контейнерної лінії - власника контейнерного обладнання згідно рахунків організації, яка здійснила вантажні операції, порту, терміналів, перевізників, тарифів лінії, інших організацій;

- оплатити експедитору вартість зберігання вантажу в портах вивантаження, перевалки, прибуття, а також демередж/детенш (штраф за понаднормове використання контейнерного обладнання) у відповідності з рахунками портів, морських перевізників/ їх агентів;

- оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, штрафні та інші платежі, які понесені експедитором в інтересах клієнта.

На виконання умов договору, 02.06.2015р. між сторонами підписана заявка №2 на транспортно-експедиційні послуги (а.с. 29 т.1), за якою позивач для відповідача повинен був надати послуги щодо контейнерів № GLDUS714014 та № UACU3937928 по коносаменту PKKHI042348 від 25.03.2015р., а саме :

- навантажувально - розвантажувальні роботи;

- автотранспортні послуги Одеса- Житомир;

- транспортно-експедиційні послуги.

Вартість послуг сторонами обумовлена за навантажувально-розвантажувальні роботи - 390 дол. США/20', за автотранспортні послуги Одеса-Житомир 1350 дол. США/спарка, за транспортно-експедиційні послуги - 200дол. США/к-р.

Вище перелічені послуги для відповідача були надані позивачем, про що свідчить підпис останнього у графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладної. Товар був прийнятий відповідачем 11.06.2015 року (а.с. 30 т.1).

Також у вказаній заявці сторони визначили перелік можливих додаткових витрат, які не включені у вартість послуг і оплачуються клієнтом додатково, серед яких: витрати, пов'язані з заходами контролю, що вживаються контролюючими органами (оглядом рентгеном, зважуванням тощо); додаткове зберігання, демередж/детеншн (понаднормове використання контейнерного обладнання), додаткове (понаднормове використання автотранспорту та всі інші додаткові витрати).

11.06.2015р. позивачем виготовлено акт № ОУ-0001729 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по заявці № 2 на загальну суму 75815,11грн. (а.с. 34), про:

- виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на суму 13749,64грн. (без ПДВ),

- надання транспортно-експедиційних послуг в сумі 7051,10 грн. (без ПДВ),

- перевезення вантажу за маршрутом Одеса-Житомир в сумі 23797,46 грн. (без ПДВ);

- зберігання 2-х контейнерів в сумі 18581,06 грн. (без ПДВ).

11.06.2015р. позивачем на адресу відповідача направлено акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0001729 від 11.06.2015р. та рахунок-фактуру № СФ-9445 по контейнерах № GLDUS714014 та № UACU3937928 від 11.06.2015р. на оплату навантажувально-розвантажувальних робіт в сумі 13749,64 грн. без ПДВ, транспортно-експедиційних послуг в сумі 7051,10 грн. без ПДВ, перевезення Одеса-Житомир в сумі 23797,46 грн. без ПДВ та зберігання 2-х контейнерів в сумі 18581,06 грн. без ПДВ.(а.с. 33).

Вказаний рахунок та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідачем був отриманий 25.06.2015р., про що свідчить підпис на кур'єрській накладній (а.с. 28 т.1)

Відповідно до п. 3.1 підписаного між сторонами договору, послуги Експедитора (Позивача), а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта (Відповідача) і пов'язані з виконанням умов даного договору, оплачуються Клієнтом протягом 14 днів з моменту виходу контейнерів з території морського порту (якщо інше не передбачено в заявці клієнта, прийнятої до виконання експедитором ), на підставі виставленого Експедитором рахунку у строк, передбачений пунктом 3.3. цього Договору. В разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплат штрафів та здійснення інших платежів в інтересах клієнта та пов'язаних з виконанням даного договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті клієнтом в строк, передбачений п. 3..3 даного договору та надає копії первинних документів, які підтверджують ці витрати, штрафи та платежі.

В пункті п. 3.2 договору сторонами узгоджено, що експедитор залишає за собою право виставляти рахунки клієнту за фрахт, демередж, а також інші послуги, надані клієнту експедитором по даному договору, у відповідності з підписаною заявкою - по курсу гривні до долара США, встановленому НБУ на момент виставлення рахунку. Для підтвердження фактично понесених витрат, виконавець зобов'язується надати копії первинних документів (рахунків або актів виконаних робіт), завірених печаткою виконавця.

За умовами п. 3.3. підписаного між сторонами договору, Клієнт (Відповідач) оплачує рахунки експедитора протягом 14 днів з дати його виставлення, з переказом вказаних в рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного та електронного зв'язку, з наступною відправкою оригіналів, не пізніше 14 числа місяця, наступного за місяцем фактичного надання послуг.

Враховуючи умови договору позивач вказує, що у відповідача виник обов'язок оплатити надані відповідачем послуги відповідно до виставленого рахунку до 10.07.2015р. (25.06.2015р. - дата отримання + 14 днів відповідно до умов договору).

Як вказує позивач відповідачем в порушення умов договору по заявці № 2 рахунок оплачений у встановлений договором строк не був, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за надані позивачем послуги в сумі 75814,99 грн.

З метою вирішення спору в позасудовому порядку, 14.09.2015 року за вих. № 14092015 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 568644,56 грн. протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги (а.с. 36-38 т.1).

Відповідач у відповідь на претензію повідомив, що з вимогами претензії не згоден, вважаючи, що ТОВ "ТГЛ Україна " надано ТОВ "Агромакс Трейд" послуг лише на суму 187267,40 грн.

Вказав, що заборгованість відповідача станом на 26.09.2015р. складає 72061,00грн. та є заборгованістю по першій заявці (а.с.20 т.1 ).

Відповідно до п. 3.5 договору, за прострочку оплати рахунка експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі 2% від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Оскільки відповідачем своєчасно не оплачено надані позивачем послуги, позивачем на підставі п. 3.5 договору заявлено до стягнення з відповідача за період з 10.07.2015р. по 10.01.2016р. 19117,84 грн. пені .

Крім того, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1426,98 грн. 3 % річних та 1404,05 грн. інфляційних.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує , що позивач, в порушення норм ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", безпідставно нараховує ПДВ на суми відшкодування витрат, тобто на послуги від третіх осіб в інтересах клієнта. На підтвердження вказаного зазначає, що відповідно до листа ДПС в м. Києві від 18.05.2012р. № 2956/10/06-406 об'єктом оподаткування ПДВ у експедитора є транспортно-експедиторські послуги, що надаються експедитором в межах договору транспортного експедирування.

Зазначає, що під час підписання заявки на транспортно-експедиційні послуги сторони позбавленні можливості прогнозувати наперед, які дійсно витрати будуть понесені експедитором. Тому суми зазначені в заявці вважає прогнозованими, а не сталими. Вважає, що всі витрати та послуги, які надані позивачем в рамках укладеного договору мають бути доведені позивачем належними первинними документами.

Так, відповідач зазначає, що оплаті підлягають тільки витрати, які понесені експедитором фактично. Зокрема, витрати, які поніс позивач за навантажувально-розвантажувальні роботи фактично складають 16390,69 грн., в той час як позивач заявив до стягнення за вказану послугу 16499,58грн.

Заперечуючи проти стягнення з відповідача витрат за послуги автоперевезення Одеса-Житомир на суму 23797,43 грн., відповідач звертає увагу на те, що для надання таких послуг між ТОВ "ТГЛ Україна" та ТО "ОСОБА_3 с Транпорт" був укладений договорі № 04-02/2015 на організацію перевезення автомобільним транспортом".

Надані позивачем документи на підтвердження надання послуги з автоперевезення, а саме рахунок - фактура № 601 від 11.06.2015р., акт № ОУ-0000616 здачі - прийняття робіт (надання послуг) вважає такими, що не відповідають вимогам щодо оформлення організаційно-розпорядчих документів, отже не можуть бути враховані судом під час вирішення спору.

Разом з тим відповідач не заперечує того, що йому була надання послуга автоперевезення Одеса-Житомир, а ставить під сумнів лише вартість такої послуги, припускає, що позивачем її завищено.

Водночас зазначає про те, що позивачем належними та допустими доказами не підтверджено суму витрат 23797,46 грн. Звертає увагу суду на те, що позивачу виставлений рахунок за автоперевезення на суму 25322,00 грн. з ПДВ, а позивач просить стягнути з відповідача 28556,95 грн. з ПДВ.

Заперечуючи проти суми витрат на зберігання у сумі 18581,06грн. (22297,27 грн. з ПДВ) відповідач також вказує на те, що дана послуга є додатковою, відтак вважає, що відповідно до умов договору позивач мав за дану послугу виставити додатковий рахунок. Однак, ні додаткового рахунку, ні будь-яких інших копій первинних документів, що доводять витрати по зберіганню експедитора до початку слухання справи судом позивач відповідачу не надав, такі документи були надані лише в судовому засіданні.

За таких обставин вважає, що строк оплати послуги зберігання не настав. Окрім того оскільки послуга зберігання є додатковою послугою, нарахування інфляційних та 3 % річних та суму наданих послуг по зберіганню є безпідставним.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача , господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов'язку».

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст. 628 Ц України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України.)

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного договору транспортного експедирування № 0105/2015-АТ від 01.05.2015р.

Згідно статті 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність","Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі (частини 1, 2 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Разом з тим даною статтею визначені істотні умови договору транспортного експедирування, якими є: відомості про сторони договору: ; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 3 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частин 8, 9,10, ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач доставив відповідачу товар 11.06.2015р., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (а.с.30).

В ході виконання договірних зобов'язань перед відповідачем, позивач в інтересах відповідача здійснив послуги на загальну суму 75815,11грн., що позивач підтверджує, в тому числі, проектом акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.06.2015р. року № ОУ-0001729.

Водночас суд зауважує, що даний акт відповідачем не підписано, однак як свідчать матеріали справи позивач надав відповідачу послуги обумовлені договором транспортного експедирування, відповідач зауважень щодо змісту даного акту в письмовому вигляді позивачу не надсилав, відтак суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно ухиляється від покладених на нього зобовязань, не підписуючи надісланий на його адресу акт здачі-прийняття робіт та не здійснює відповідного розрахунку.

Відповідно до акту, заявки № 02.06.2015р. та виставленого позивачем рахунку плата експедитора складає 400 дол. США , що станом на день виставлення рахунку в гривневому еквіваленті становить 8461,33 грн. Дана плата експедитора (транспортно-експедиційні послуги) сторонами обумовлено в заявці.

Зважаючи на те, що позивачем належним чином виконано умови договору, розмір плати експедитора передбачений у договорі, такий розмір не підлягає доведенню іншими первинними документами, тому позивачем правомірно виставлено рахунок на оплату даної послуги в сумі 8461,32 грн.

Під час виконання позивачем своїх обов'язків за договором, у нього утворились витрати з оплати наступних платежів:

1) навантажувально-розвантажувальні роботи за два контейнери в сумі 16499,57 грн., які позивач підтверджує наступними первинними документами: рахунком виставленим ТОВ "Формаг Груп" № 1506016 від 05.06.2015р на суму 16390,69грн., актом № 1506016 прийому-здачі наданих послуг (виконаних робіт) підписаним між ТОВ "Формаг Груп" та ТОВ "ТГЛ Україна" та платіжним дорученням № 1171 від 08.06.2015р. про сплату послуг згідно рахунку № 1506016 від 05.06.2015р. в сумі 16390,69грн. (а.с. 99-101 т.1).

Разом з тим, згідно підписаної між сторонами заявки вартість навантажувально-розвантажувальних робіт становить 390 дол. США за один контейнер (780 дол. США за два контейнери), що станом на дату виставлення рахунку в гривневому еквіваленті становить 16499,60 грн.

Проте, враховуючи приписи Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" щодо того, що понесені витрати експедитором мають бути підтверджені первинними документами, у позивача є право на стягнення суми витрат, яка фактично понесена позивачем перед третіми особами в інтересах клієнта (відповідача), тобто суми 16390,69грн.

2) автоперевезення маршрутом Одеса-Житомир в сумі 28556,95грн., що підтверджується такими первинними документами як договір № 04-02/2015 на організацію перевезення автомобільним транспортом від 02.02.2015р., укладений між ТОВ "ТГЛ Україна" та ТОВ "ОСОБА_3 С Транспорт".

За умовами вказаного договору ТОВ "ТГЛ Україна" (позивач) доручив, а ТОВ "ОСОБА_3 с Транспорт" зобов'язався організувати за рахунок ТОВ "ТГЛ Україна" перевезення вантажів замовника вантажним автомобільним транспортом, на умовах, погоджених сторонами (а.с. 91-96 т.1).

За результатами виконання зобов'язань по даному договору між позивачем та ТОВ "ОСОБА_3 С Транспорт" підписано акт № ОУ -0000616 від 11.06.2015 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 25322,00 грн. (а.с. 98 т.1).

Для оплати наданих послуг ТОВ "ОСОБА_3 С Транспорт" виставило позивачу рахунок-фактуру № 601 від 11.06.2015р. (а.с. 97 т.1)

Згідно платіжного доручення № 1420 від 17.07.2016р. позивачем здійснено оплату ТОВ "ОСОБА_3 с Транс" в сумі 47532,00 грн.

Відповідно до призначення платежу позивачем оплачено, в тому числі, виставлений йому рахунок № 601 від 11.06.2015р. на суму 25322,00 грн. (а.с. 43 т.2).

За таких обставин правомірно заявленою до відповідача сумою витрат з автоперевезення маршрутом Одеса-Житомир є фактично понесені позивачем витрати, які доведені первинними документами, а саме 25322,00грн, а не сума, яка передбачена заявкою та виставлена в позивачем рахунку.

3) послуги по зберіганню 2-х контейнерів в сумі 22297,27 грн.

На підтвердження понесених витрат в цій частині позивачем надано акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 08.06.2015 р. підписаний між ТОВ "Бруклін-Київ Порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" про надані послуги зі зберігання двох контейнерів на загальну суму 25331,90грн. (а.с. 107 т.1).

На підставі вказаного акту ТОВ "Бруклін-Київ Порт" виставлено позивачу рахунок № 13110 від 08.06.2015р. на оплату наданих послуг в сумі 25331,90грн. ( а.с. 106 т.1).

Згідно платіжного доручення № 13221 від 01.07.2015р. позивачем оплачено ТОВ "Бруклін-Київ Порт" послуги на загальну суму 37403,91 грн.

Відповідно до призначення платежу вказаним платіжним дорученням оплачено, в тому числі, рахунок № 13110 від 08.06.2015р. в сумі 25331,90 грн. ( 111 т.1).

Однак, оскільки позивачем в рахунку № СФ-9445 від 11.06.2015р. виставлено відповідачу до сплати меншу суму, ніж та , яка фактично понесена останнім, суд вважає правомірним заявленням до стягнення суми витрат на зберігання контейнерів в розмірі 22297,27 грн.

Враховуючи вищевикладені обставин справи суд дійшов висновку, що позивачем в рамках укладеного з відповідачем договору на транспортне ескпедирування надано відповідачу послуг на загальну суму 72471,28 грн., які підтверджуються первинними належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Абзацем 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Як вже встановлено судом у п. 3.3. договору сторони погодили строк та порядок розрахунків за надані послуги протягом 14 днів з дати виставлення рахунку.

Зі змісту умов укладеного між сторонами договору вбачається, що в обов'язки експедитора входить надавати клієнту засвідчені печаткою експедитора копії підтверджуючих первинних документів про понесені додаткові витрати, надавати клієнту підтверджуючі первинні документи з печаткою експедитора про оплату від імені клієнта зберігання вантажу в портах відгрузки, перевалки, прибуття, тощо.

Щодо оплати додаткових витрат, то сторони дійшли згоди, що в такому випадку експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті клієнтом в строк , передбачений п. 3.3. даного договору, а також надає копії первинних документів, які підтверджують ці витрати, штрафи та платежі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у позивача на момент виставлення рахунку-фактури відповідачу № СФ-9445 від 11.06.2015 виникло право на відшкодування навантажувально-розвантажувальних послуг, оскільки такі додаткові витрати на момент виставлення рахунку були вже понесені позивачем та транспортно-експедиційні послуги (плата експедитора), які не є додатковими витратами, а являються платою відповідача за надані позивачем послуги в рамках укладеного договору.

Щодо додаткових витрат на автоперевезення за маршрутом Одеса-Житомир в сумі 25322,00грн. та зберігання контейнерів в порту в сумі 22297,27 грн. суд зазначає, що такі витрати позивач поніс лише з моменту їх оплати, а саме з 17.07.2015р. та 01.07.2015р. відповідно.

Отже, на момент виставлення рахунку відповідачу такі витрати були безпідставно включені позивачем в рахунок до оплати. Відшкодування таких понесених додаткових витрат у відповідача позивач мав право після їх сплати третім особам, тобто після 17.07.2015р. - щодо витрат на автоперевезення та після 01.07.2015р щодо зберігання.

Матеріали справи не містять додатково виставлених рахунків на оплату таких послуг по спливу вищевказаних дат, однак 14.09.2015р. відповідачу пред'являлась претензія, в якій позивач, у тому числі, вимагав сплати понесених витрат на автоперевезення та зберігання (а.с. 36-38 т.1)

Відповідно до приписів ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем додатково не виставлялись рахунки на оплату послуг з автоперевезення та зберігання, такі витрати мали бути оплачені позивачем, виходячи з умов ч.2 ст. 530 ЦК України.

Відтак, у відповідача виник обов'язок щодо оплати послуг з автоперевезення в сумі 25322,00 грн. та зберігання в сумі 22297,27 грн. до 29.09.2015р. (14.09.2015р. (дата виставлення претензії + 3 дні на пересилку відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України "Про внесення змін до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" + 10 днів, наданих відповідачу для добровільного виконання вимог претензії.

Щодо настання строку оплати навантажувально-розвантажувальних робіт та транспортно-експедиційних послуг, то в даному випадку слід керуватись умовами п.п. 3.1, 3.3 договору та нормами ч.1 ст. 530 ЦК України.

Так відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на умови договору та вимоги ч.1 ст. 530 ЦК України суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок оплатити надані йому послуги по виконанню навантажувально-розвантажувальних робіт та транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 24852,01 грн. до 10.07.2015р. (25.05.20015 р. (дата отримання відповідачем рахунку) + 14 днів згідно умов договору ).

Однак , відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином, внаслідок чого у нього станом на день судового засідання існує заборгованість перед позивачем в сумі 72471,28 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості за надані позивачем послуги відповідач не надав.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 72471,28 грн. обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та укладеного договору і такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим суд відмовляє в частині стягнення 3343,71грн. основного боргу, оскільки вказана сума не підтвердження позивачем належними до допустимими доказами, відтак заявлена безпідставно.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 19117,84 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 38 т.2) пеню заявлено за період з 10.07.2015р. по 10.01.2015р. на суму простроченої заборгованості 758140,99грн., яка складає 19117,84 грн.

Перевіривши розрахунок пені, враховуючи вихідні дані позивача, господарський суд встановив, що позивачем допущено помилку при нарахуванні пені, а саме неправомірно нараховано пеню за весь період існування прострочки в платежі на всю суму простроченої заборгованості 75814,99грн.

Крім того позивачем допущено помилку й в самій сумі простроченої заборгованості, оскільки в ході вирішення спору суд встановив, що простроченою заборгованість відповідача за період з 10.07.2015р. по 29.09.2015р. була в сумі 24852,01грн., а з 29.09.2015р. простроченою є заборгованість в сумі 72471,28 грн.

За таких обставин, зважаючи на встановлені судом обставини щодо виникнення у відповідача строку оплати наданих за договором послуг суд здійснив власний розрахунок пені за період з 10.07.2015р. по 10.01.2016р. на суму простроченої заборгованості 24852,01грн. та за період з 29.09.2015р. по 10.01.2016р. на суму простроченої заборгованості 47619,27 грн., яка становить 12234,42грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

В частині стягнення 6883,42 грн. пені (19117,84 грн. - 12234,42 грн.) суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 1426,9 грн. 3% річних та 1404,05 грн. інфляційних, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 39 т.2) 3% річних заявлено за період прострочення грошового зобов'язання починаючи з 10.07.2015 року по 23.02.2016року на суму заборгованості 75814,99грн., які в загальній сумі склали 1426,98 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок суд встановив, що при нарахуванні 3 % річних позивачем допущено аналогічну помилку, що й при нарахуванні пені.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 3 % річних, виходячи з вихідних даних позивача та обставин, встановлених судом за період з 10.07.2015р. по 23.02.2016р. на суму заборгованості 24852,01грн. та за період з 29.09.2015р. по 23.02.2016р. на суму заборгованості 47619,27грн., які складають 1046,14 грн., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення 380,84 грн. 3% річних (1426,98 грн. - 1046,14 грн.) суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Інфляційні позивачем нараховано за період з липня 2015р. по грудень 2015р. на суму заборгованості 75814,99грн., які склали 1404,05грн.

Перевіривши вказаний розрахунок суд встановив, що й при нарахуванні інфляційних позивачем допущено таку ж помилку, що й при нарахуванні пені та 3 % річних.

Враховуючи викладені обставини суд здійснив власний розрахунок інфляційних за період з липня 2015 року по грудень 2015 року на суму простроченої заборгованості 24852,01 грн. та за період з жовтня по грудень 2015року на суму простроченої заборгованості 47619,27 грн., які складають 1116,78 грн., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення 287,27 грн. (1404,05 грн. - 1116,78 грн.) інфляційних суд відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, позов є обґрунтованим, заявленим у відповідності умов чинного законодавства та укладеного договору та таким, що підлягає частковому задоволенню на загальну суму 86868,62 грн., з яких 72471,28 грн. основний борг, 12234,42 грн. - пеня, 1046,14 грн. - 3 % річних, 1116,78 грн.- інфляційні.

В частині стягнення 3343,71грн. основного боргу, 6883,42 грн. пені, 380,84 грн. 3% річних та 287,27 грн. інфляційних суд відмовляє за безпідставністю позовних вимог.

Водночас суд звертає увагу, що судом прийнято до уваги заперечення відповідача, що додаткові витрати, понесені позивачем в рамках укладеного договору мають бути доведені первинними документами та відшкодуванню підлягають фактично понесені останнім витрати.

Разом з тим, суд не погоджується з твердженням відповідача щодо того, що 3 % річних та інфляційні не можуть нараховуватись на суму послуги зі зберігання так як остання є додатковою, оскільки з моменту виставлення позивачем претензії у відповідача виникло грошове зобов'язання по оплаті послуг зі зберігання контейнерів, яке станом на день пред'явлення позову до суду вже було простроченим.

Крім того, безпідставиними є заперечення відповідача про нарахування позивачем ПДВ на суми наданих послуг третіми особами в інтересах клієнта, оскільки як вбачається з первинних документів (рахунків, актів, тощо) таке нарахування позивачем не здійснювалось.

В порядку ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агромакс Трейд" (10001, м.Житомир, вул. Ватутіна, 184, кім. 303, код ЄДРПОУ 32411974)

на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" (65026, м.Одеса, вул. Польський спуск, буд.11, офіс 8, код ЄДРПОУ 34930385)

- 72471,28 грн. заборгованості;

- 12234,42 грн. пені;

- 1046,14 грн. 3% річних;

- 1116,78 грн. інфляційних;

- 1303,03 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.03.16

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (рек. з повід)

3- відповідачу (згідно заяви)