Рішення № 56813134, 28.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.2016 Справа № 905/1088/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю., при секретарі судового засідання Татарині Б.Т., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гірничі машини», м. Донецьк

до відповідача - Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Вугледар

про стягнення 147180,00 грн.

за участю представника позивача ОСОБА_1 довіреність від 23.10.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

12.03.2016 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 147180,00 грн. основної заборгованості за невиконання грошового зобовязання за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 287 від 14.02.2011 р.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на договір цесії №42-13УПТ від 12.07.2013 р., договір постави № 287 від 14.02.2011 р., товарну накладну, рахунки-фактури, акт прийому-передачі до договору цесії, повідомлення про укладення договору цесії.

28.03.2016 р. відповідач надіслав на електрону адресу суду заперечення на позов, в якому просив відмовити в задоволені позовної заяви з огляду на те, що згідно Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.11.2014 № 841 було припинено господарську діяльність державних підприємств, які знаходяться у зоні АТО, але евакуювати майно та документи щодо ведення господарської та фінансової діяльності не надалось можливості. У звязку з вищевикладеним, відповідач не має можливості ні підтвердити, ні спростувати обставини, на яких ґрунтується позов, тому, порушується принцип змагальності.

Клопотання позивача залучити в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на боці позивача - приватне акціонерне товариство "Горлівський машинобудівник" не задовольняється, оскільки не доведено необхідність залучення і існування інтересу.

Господарський суд за достатністю документів, вирішує спір по суті без явки представника відповідача.

Перевіряючи надані позивачем документи до позовної заяви, якими він обґрунтовує позовні вимоги, клопотання сторін, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд, встановивши фактичні обставини та їх повноту, надавши юридичну оцінку цим обставинам,

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору поставки № 287 від 14.02.2011 р. товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Виходячи із тексту договору поставки № 287 від 14.02.2011 р., він укладений між Приватним акціонерним товариством «Горлівський машинобудівник» (постачальник) та Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» (покупець).

12.07.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Горлівський машинобудівник» (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гірничі машини» (цесіонарій) був укладений договір цесії, згідно якого, цедент надає цесіонарію належне йому право витребування від боржника Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», суми заборговані по зобовязанню, що виникло за договором № 287 від 17.02.2011 р.

Згідно ст. 512 ЦК України, підставами заміни кредитора у зобов'язанні можуть бути:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Договір цесії, був укладений з урахуванням усіх умов, потрібних для даного виду договору, зокрема, були передані оригінали документів актом прийому-передачі, та боржник був повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні. Тому, суд вважає договір укладеним, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гірничі машини» належним кредитором.

При дослідженні тексту договору, на якій посилається позивач як на підставу своїх вимог, господарським судом встановлено, що за підписаним керівниками підприємств договором поставки № 287 від 14.02.2011 р. постачальник зобовязується у 2011 р. поставити покупцю товари, зазначені в специфікації, що є додатком № 1 до договору, а покупець прийняти та сплатити ці товари.

Відповідно до п. 1.2 найменування товару: колесо 2РКУ13.38.01.001. Кількість товарів становить 12 одиниць.

За п. 1.3 обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 2.1 товар, що постачається новий.

Пунктом 3.1 передбачена ціна договору, яка становить 441540,00. Ціна вказується з урахуванням вартості всіх витрат на транспортування, пакування, страхування, навантаження, розвантаження, сплату податків, мита, та інших обовязкових платежів і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені (п. 3.2).

Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем товару, після підписання сторонами акту приймання-передачі товару на протязі 30 календарних днів після одержання товару у вказаному місці призначення (п. 4.1).

Відповідно до п. 5.2 місцем поставки (передачі) товарів є Відокремлений підрозділ «Управління матеріально-технічного постачання» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», за адресою: 83102, м. Донецьк, вул. Стадіонна, буд. 1.

Дата поставки товару вважається дата, яка вказана в акті приймання-передачі товару (п. 5.4).

Строк поставки товару: на протязі 10 календарних днів з моменту одержання заявки від покупця про можливість прийняти товар та оплатити його (п. 5.6).

Враховуючи, що договір має всі істотні умови для даного виду, він вважається судом укладеним.

За своїм змістом та правовою природою договір № 287 від 14.02.2011 р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно специфікації № 1 від 14.02.2011 р. постачальник (позивач ) повинен був поставити відповідачу ОСОБА_2 2РКУ13.38.01.001 в кількості 12 одиниць на загальну суму 441540,00 грн..

Постачальник (позивач) за накладною № 002133 від 23.05.2011 р. передав представнику відповідача, який діяв від імені ДП «ДВЕК» за довіреністю № 1337 від 23.05.2011 р. обладнання, найменування якого вказана у специфікації № 1 на загальну суму 147180,00 грн. (з ПДВ). В тексті накладній є посилання на номер договору № 287 від 14.02.2011 р., а в довіреності - на договір.

Оплата отриманого за специфікацією № 1 від 14.02.2011 року товару повинна бути здійснена відповідачем по факту поставки в термін 30 календарних днів, тобто отриманий товар по накладній № 002133 від 23.05.2011 р. до 23.06.2011 р.

Відповідач отримав товар, зазначену у специфікаціях № 1 без будь-яких зауважень, а тому повинен був виконати зобовязання по оплаті, строки яких визначені п. 4.1 договору. Цим пунктом визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем товару, після підписання сторонами акту приймання-передачі товару на протязі 30 календарних днів після одержання товару у вказаному місці призначення.

Факт заборгованості підтверджує акти звіряння взаєморозрахунків № 246 від 01.01.2012 р., № 261 від 01.03.2012 р., № 314 від 01.04.2012 р., № 343 від 01.07.2012, та від 01.04.2014 р. між Приватним акціонерним товариством «Горлівський машинобудівник» та ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», які підписані обома сторонами на скріплені печатками.

Відповідно до ст. 34 ГПК України відповідач повинен підтвердити заперечення, що ним не зроблено.

Оскільки факти поставки товару та наявність заборгованості доведені, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі, сплаченому позивачем.

Керуючись статтями 33, 34, 75, 49, 82, 84, 81-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гірничі машини» про стягнення з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» заборгованості в розмірі 147180,00 грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (ЄДРПОУ 33161769, Донецька область, 85670, м.Вугледар) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гірничі машини» (ЄДРПОУ 30202875, Донецька область, 83047, м. Донецьк, вул. Елеваторна, буд. 1) заборгованість в розмірі 147180,00 грн., судові витрати в сумі 2207,70 грн.

Суддя С.Ю. Гринько