Рішення № 56813110, 24.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.03.2016р. Справа № 905/3235/15

Господарський суд Донецької області у складі Головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів: Кротінової О.В., Кучерявої О.О., при секретарі судового засідання Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Збагачувальна фабрика №105, м. Селидове, Донецька область

про стягнення 58 045 грн. 00 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю б/н від 10.12.2015р.

від відповідача: представник не зявився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.03.2016р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, ОСОБА_2 підприємство Придніпровська залізниця, м. Дніпропетровськ, в особі відокремленого підрозділу Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень, м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Збагачувальна фабрика №105, м. Селидове, Донецька область, про стягнення штрафу в сумі 58 045 грн. 00 коп. за неправильно зазначену масу вантажу.

Ухвалою суду від 27.11.2015р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 14.01.2016р. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 14.01.2016р. було замінено Позивача ОСОБА_2 підприємство "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" по справі на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

За результатами автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.01.2016р. по справі №905/3235/15 було призначено судову колегію у складі: Головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів: Кротінової О.В., Кучерявої О.О.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на дані залізничної накладної № 51639615, комерційного акту РА № 008907/284/81 від 25.05.2015р. Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст.ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України.

Представник позивача у судовому засіданні 14.01.2016р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на дані зазначені у залізничній накладній № 51639615, вагон № 67696542 та комерційному акті РА 008907/284/81 від 25.05.2015р. Про судові засідання 25.01.2016р., 11.02.2016р., 25.02.2016р. та 24.03.2016р. був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про їх отримання 22.01.2016р., 02.02.2016р., 17.02.2016р., та 04.03.2016р., однак у засідання суду представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у свою чергу про судові засідання 14.01.2016р., 25.01.2016р., 11.02.2016р., 25.02.2016р. та 24.03.2016р. був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про їх отримання 09.12.2015р., 29.01.2016р., 04.02.2016р., 24.02.2016р. та 11.03.2016р., однак у засідання суду представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. 08.02.2016р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву № 15/10-юр від 05.02.2016р., за змістом якого ТОВ Збагачувальна фабрика №105 визнало позов, однак на підставі ст. 233 Господарського суду України просив зменшити розмір неустойки до розміру однієї провізної плати.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю Збагачувальна фабрика №105 зі станції Цукуриха Донецької залізниці на станцію Здолбунов Львівської залізниці, відвантажило на адресу Публічного акціонерного товариства «Волинь-цемент» (надалі вантажоодержувач), за залізничною накладною № 51639615 у вагоні № 67696542 вантаж вугілля камяне марки г-газове.

При оформленні залізничної накладної № 51639615 у вагоні № 67696542 відповідачем вказано масу вантажу: нетто 69 000 кг.

Як свідчить розділ 24 та 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на 150 тонних вагонних вагах.

Отже, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Згідно з п.28. Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 21.11.2000р., вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На попутній станції Нижньодніпрвськ-Вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №67696542 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №1105/Ваги від 25.05.2015р.

За результатами контрольної перевірки станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці був складений комерційний акт РА №008907/284/81 від 25.05.2015р., відповідно до якого за результатами контрольного переважування вагону №67696542 на справних 150-тонних вагонних елекронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, які пройшли держповірку 15.10.2014р., виявилось вага брутто складає 96 950 кг., тара по документу - 22 400 кг., нетто 74 550 кг., що більше ваги зазначеної в документі, понад вантажопідйомності вагону на 5 550 кг.

У комерційному акті також зазначено, що навантаження вантажу рівномірне, нижче бортів на 10-20 см. По документу маркування не вказано, в дійсності вантаж маркований вапняком, маркування не порушено, заглиблень не має. Торцеві двері та розвантажувальні люка з обох сторін закриті. Течі вантажу не має. В технічному відношенні вагон справний. При повторному переважуванні вагону вага підтвердилась. Завідуючого вантажним двором за штатним розкладом не має. Вагон затриманий для відвантаження надлишку вантажу.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт РА №008907/284/81 від 25.05.2015р. підписаний належними особами у відповідності до п.10. Правил складання актів.

Відповідно до п.12. Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі Є комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Згідно технічного паспорту ваг №14 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 26.12.2012р., міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 1 раз на 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 15.10.2014р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1. ст. 909 ЦК України та ч.1. ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2. ст. 908 ЦК України та ч.5. ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч.3. ст.909 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000р., а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи Маса вантажу, визначена відправником, кг та Спосіб визначення маси заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1. та ч.2. ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч.1. ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом комерційним актом РА №008907/284/81 від 25.05.2015р.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані жодні докази, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті. Наразі вантажоотримувач прийняв спірний вантаж з комерційним актом без будь-яких заперечень, інше не доведено матеріалами справи.

Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей, зазначених у перевізному документі фактичній масі вантажу у спірному вагоні, відповідачем суду не надано.

Згідно з п.5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у спірних вагонах складає 11 609 грн. 00 коп., заявлений штраф до стягнення у розмірі 58 045 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів встановлено, що надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%. Норма надлишку у вагоні № 67696542 становить 138 кг., виявлений надлишок - 5 550 кг.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства, просив суд зменшити розмір неустойки до розміру однієї провізної плати, тобто до 11 609 грн. 00 коп.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Застосування положень п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оцінивши доводи сторін та надані докази, враховуючи, що відповідач не довів необхідності зменшення розміру нарахованого штрафу саме до розміру однієї провізної плати, не надав належних доказів щодо підтвердження скрутного фінансового становища підприємства та дії відповідача загрожували безпеці на залізничному транспорті, а також беручи до уваги правомірність нарахування штрафу, суд відмовляє у проханні відповідача.

Враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги, що вантажовідправником навантажено вагон понад його вантажопідйомність, що в свою чергу загрожувало безпеці на залізничному транспорті, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України; ст. 551, ч. 2 ст. 908, ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України; ст. 233, ч. 1, 5 ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Збагачувальна фабрика №105 (код ЄДРПОУ 31832110, місцезнаходження 85486, Донецька обл., м. Селидове, смт Цукурине, вулиця Шахтна, будинок 40) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5) штраф за неправильно зазначену масу вантажу у сумі 58 045 грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 1 218 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 24.03.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2016р.

Головуючий суддя Ю.С. Мельниченко

Суддя О.В. Кротінова

Суддя О.О. Кучерява