Ухвала суду № 56813039, 29.03.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"29" березня 2016 р. Справа № 903/136/16

за позовом: Заступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі:

-1) Міністерства оборони України , м.Київ

- 2) ОСОБА_1 відділу м.Володимир-Волинський

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Прогрес, Володимир-Волинський р-н, с.Білин

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача 1): Державна інспекція сільського господарства у Волинській області, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача -2): Військова частина А2331, м.Володимир-Волинський

про стягнення 5565619,53грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача-1: ОСОБА_3 довіреність №220/794/д від 30.12.2015р.

від позивача-2: ОСОБА_4 довіреність №4 від 03.02.2016р.

від відповідача: ОСОБА_5 довіреність №28 від 23.03.2016р., ОСОБА_6 директор (НОМЕР_1 від 21.11.2007р.)

від третьої особи на стороні позивача-1): не прибув

від третьої особи на стороні позивача-2): не прибув

взяв участь заступник військового прокурора Луцького гарнізону: ОСОБА_7 службове посвідчення №040615 від 22.01.2016р.

Суть спору: Заступник військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ОСОБА_1 відділу звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Прогрес, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача 1): Державна інспекція сільського господарства у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача -2): Військова частина А2331 про стягнення 5565619,53грн. збитків, завданих самовільним зайняттям земельної ділянки.

В обґрунтування позову посилається на те, що земельна ділянка загальною площею 6491,5га. розташована за адресою: Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, титульним землекористувачем якої є КЕВ м.Володимир-Волинського, перебуває в постійному користуванні Міністерства оборони України в особі КЕВ м.Володимир-Волинського, а її частина (земельної ділянки) площею 5442,34га. закріплена за військовою частиною Військового містечка А2331 для використання нею поставлених завдань.

Між тим, відповідач самовільно використовував земельну ділянку в період з 2011р. по 2014р., що є порушенням ст.124-126 Земельного кодексу України та підставою для нарахування збитків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №963 «Про затвердження методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого грунту) без спеціального дозволу».

В підтвердження позовних вимог позивач подав копію державного акта на право постійного користування землею №1 від 31.07.1980р., копію акта від 28.03.2006 прийому передачі будівель,споруд, земельних ділянок казармено-житлового фонду військового містечка №14 з балансу в/ч на баланс КЕВ та передачі у користування в/ч А2331, копію розпорядження №163 від 28.04.2010р., №178 від 21.05.2010р., копію постанови Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2010р. по справі №2а-2208/10/0370, копію рішення господарського суду Волинської області від 05.05.2011р. №5004/332/11, копію постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2011р., копію листа за вих. №29.10.2011р. за вих. №96 про припинення використання землі з 01.11.2011р., копію листа КЕВ ОСОБА_8 №1201 від 30.08.2012р., копію листа в/ч А2331 від 05.09.2012р. №1222, копію комісійного акта огляду земельної ділянки на території військового містечка №14 від 04.09.2012р., копію акта перевірки від 05.09.2012р., копію листа від 10.09.2012р. №1468, копію постанови ст. о/у СДСБЕЗ Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області від 19.11.2012р. про відмову у порушенні кримінальної справи, копію доповіді від 05.08.2013р. №01-12/1825 із додатками, копію листа Управління ДАІ УМВС України у Волинській області із додатками від 09.08.2013р. №11/4988, копію протоколу огляду місця події від 18.07.2013р., копію кадастрового плану земельної ділянки , копію листа ТОВ «Прогрес» від 20.03.2014р. №38, копію ухвали Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08.04.204р. по справі №154/991/14-к, розрахунок розміру шкоди, складений Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області, копію довідки військової прокуратури Західного регіону України про відсутність коштів на оплату судового збору, довідку КЕВ про відсутність коштів на оплату судового збору.

Прокурор в судовому засіданні просить позов задовольнити в повному обємі . Подав наступні документи:

1.) Клопотання про відстрочення сплати судового збору за вх. №01-59/59/16 від 29.03.2016р., в якому просить відстрочити сплату судового збору до моменту ухвалення рішення по суті спору;

2.) Пояснення щодо доказів на підтвердження повноважень заступника прокурора на підпис позовної заяви та подання позовної заяви до суду за вх. №01-54/2754/16 від 29.03.2016р.;

3.) Завдання про вивчення стану додержання законодавства щодо використання бюджетних коштів при здійсненні закупівель товарів, робіт та послуг для підтримання обороноздатності держави, підвищення бойової готовності військових частин і забезпечення потреб військовослужбовців за вх. №01-54/2753/16 від 29.03.2016р.

Представники позивача -1 та позивача -2) в судовому засіданні позов підтримали в повному обємі.

Представник відповідача через канцелярію суду подав наступні документи:

1.) Заяву про доручення до матеріалів справи документів за вх. №01-54/2577/16 від 24.03.2016р., якою долучив:

- копію договору про надання юридичних послуг від 23.03.2016р.;

- копію довіреності №28 від 23.03.2016р.;

- копію виписки з ЄДРПОУ ФОП ОСОБА_5;

- копію паспорта ОСОБА_5 та ідентифікаційний код.

2.) Заперечення за вх. №01-54/2583/16 від 24.03.2016р., в яких позов вважає безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав:

- у відповідності до статті 92 Земельного Кодекс України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Це беззаперечно і позивач на початку своєї позовної заяви наполегливо доводить законне право на користування КЕВ м. Володимир-Волинського на правах постійного користувача державною власністю, а саме земельною ділянкою загальної площі - 6491,5 га наданих для державних потреб згідно Державного ОСОБА_6 на право постійного користування №1 від 31.07.1980 р., що виданий Виконавчим комітетом Волинської обласної ради народних депутатів у відповідності до ОСОБА_9 Міністрів УРСР від 25.11.1959 року № 1794-1072 базуючи свої докази, зокрема, на мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України у справі № 1-17/2005 від 22.09.2005р., яким було визнано неконституційним положення п. 6 Розділу X ЗК України щодо обовязкового переоформлення в строк до 15.03.1994 року права користування земельною ділянкою та відповідно не можуть втрачати раніше наданого їм права на користування тією ж ділянкою;

- відповідно до акту від 28.03.2006 р. прийому-передачі будівель, споруд і земельних ділянок казармено-житлового фонду військового містечка № 14 (військовий полігон) військовій частині А2331 передано у користування нерухоме майно і земельну ділянку площею - 5442,34 га. Відбулась передача частини земельної ділянки та відповідно користувач приступив до її використання ігноруючи ст. 148 Господарського Кодексу України та без урахування вимог ст. 125 ЗК України (в редакції 2006 року), а саме: п. 1 ст.125 ЗКУ «Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації». В матеріалах справи є лист Державної інспекції сільського господарства України у Волинській області від 10.09.2012 р. № 1468. де зокрема зазначається, що при проведенні перевірки дотримання вимог земельного законодавства у В/ч А2331 враховуючи надані документи на право користування земельною ділянкою полігону виявлені розбіжності в площі земельної ділянки в системі координат та розміру площі земельної згідно представлених вищезазначених документів. За висновком даного «непорозуміння», а по факту порушення земельного законодавства, Державна інспекція сільського господарства вважає, що через порушення ст.ст. 141, 92, 125, 126 ЗК України командуванню військової частини А2331 необхідно провести комплекс землевпорядних робіт по встановленню меж земельної ділянки полігону та виготовлення Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою встановленого законом зразка, про що і видано припис Т.В.О. командиру В/ч А2331 припис на усунення порушення. Та на жаль чомусь в матеріалах справи та й у позовній заяві позивач не хоче згадувати за виконання припису, що згідно ст. 144 ЗК України на його виконання встановлений строк З0 днів, як і той факт, що під час проведення вищезгаданої перевірки дотримання вимог земельного законодавства Інспекція визнала і письмово підтвердила відсутність меж земельної ділянки полігону, реальної встановленої його площі та правовстановлюючого документу на право користування тією ж земельною ділянкою;

- Інспекція вищезазначеною перевіркою фіксує ОСОБА_6 перевірки дотримання вимог земельного законодавства порушення земельного законодавства, а саме самовільне зайняття земельної ділянки не встановленими особами, не зазначеним способом, орієнтовною площею, але точно земель оборони, що належить на праві користування в/ч А2331. Та на цьому не закінчуються дії Інспектора, що позбавлені законного підгрунття, яке в сою чергу зафіксовано чітко, як в ст. 144 ЗК України, а також відповідно у п. 4.2 - 6.7 «Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель», що діяв станом на день проведення перевірки згідно з Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 р. № 312 та втратив чинність відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 132 від 25.02.2013 р. Не дотримання зазначених вимог щодо відповідності проведення перевірки, що передбачає, зокрема: встановлення особи користувача та факту зміни користувача обєкту нерухомості, правомірність використання земельної ділянки, наявність правовстановлюючих документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості, а далі йде зясування та суть скоєного правопорушення , встановлюється особа порушника та відповідно встановлюється чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення, позбавляє інспектора, як представника держави можливості стверджувати, що та чи інша особа є порушником земельного законодавства;

- сумнівність розрахунків розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки полягає не тільки у цифрах, підставність яких, позивачем не доведена, а і тим, що позивач не обґрунтовує, якої саме шкоди нанесено йому, як незаконному користувачу земельної ділянки, який не має правовстановлюючого документу на земельну ділянку у відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗК України, земельній ділянці, що власником, якої є держава, адже цитуючи ст. 10 ЗК «Про державний контроль за використанням та охороною земель» на сторінці №10 своєї позовної заяви позивач наголошує саме на відшкодуванні завданих власнику земельної ділянки збитків. Грошові кошти, які позивач прагне стягнути у вигляді збитків розцінюється ним, як відшкодування матеріальної шкоди, завданої земельній ділянці у вигляді втрат та посилаючись на ст. 22 ЦК України, наголошує, що його збитками є витрати, та не розяснює які саме, а також упущена вигода, яку також не коментує і не зазначає, що має на увазі. Виходячи з вимог та посилань на нормативні акти в позовній заяві Позивач не обгрунтовує свої матеріальні затрати, які бажає відшкодувати, а також враховуючи, що відшкодування втрат регулюються ст.ст. 207-209 Земельного кодексу України вважаю, не має жодних підстав для відшкодування будь- якої шкоди;

- посилаючись на ст.ст. 156, 157 ЗКУ потрібно зазначити, що підстави відшкодування збитків та порядок відшкодування передбачений в цих статтях є вичерпним. Пункт „д ст. 156 ЗКУ, який передбачає відшкодування збитків внаслідок неодержання доходів, тобто упущена вигода, за час невикористання земельної ділянки носить тимчасовий характер, про що і зазначено в даному пункті. Мається на увазі, що тимчасове неодержання доходів, ні що інше, як попереднє їх одержання на основі певної діяльності, що в свою чергу передбачає наявність правовстановлюючих документів зареєстрованих відповідно до вимог ст. 125 та ст. 126 ЗКУ, без яких вчинення таких дій є не законним;

- посилання позивача на ст. 1166 ЦК України про відшкодування майнової шкоди, яка відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала також є хибною та висвітлена однобічно. Слід врахувати в даному випадку, згідно пункту 1 та п. 4 ст. 1166 ЦКУ відшкодування збитків та майнової шкоди можуть мати місце при наявності складу цивільного правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку заподіювана шкоди - відповідача, наявність негативних наслідків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювана та наслідками та встановлення вини відповідача-заподіювача шкоди. Збитки все - таки це обєктивне зменшення будь - яких майнових благ, яке повязано з утиском інтересів учасника певних суспільних відносин, і яке виражається у зроблених ним витратах.

Додатково в підтвердження долучив до матеріалів справи: копію конверту судової повістки; копію роздруківки про фактичну дату вручення повістки; копію довідки Держгеокадастру від 18.03.2016р. № 0-28-0,1-584/2-13.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача 1): Державна інспекція сільського господарства у Волинській області на вимогу ухвали суду від 14.03.2016р. через канцелярію суду подав письмові пояснення за вх. №01-54/2301/16 від 18.03.2016р., в яких вказала, що:

- при проведенні перевірки дотримання вимог земельного законодавства 05.09.2012 спеціалістами інспекції встановлено факт самовільного зайняття земельних ділянок військової частини А2331;

- внаслідок перевірки дотримання вимог земельного законодавства та обстеження земельних ділянок проведено розрахунок розміру шкоди, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 «Про затвердження ОСОБА_8 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу»;

- загальна площа земельних ділянок, що застосована при розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок становить 304,5977га та підтверджена кадастровим планом земельної ділянки виготовленим Володимир-Волинським міськрайонним відділом Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК». Завірена згідно чинного законодавства копія кадастрового плану надіслана до інспекції листом слідчого управління УМВС України у Волинській області від 06.11.2013 № 12/6-7889.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача -2): Військова частина А2331в призначене судове засідання не прибув. Ухвала суду від 14.03.2016р. про порушення провадження у справі, яка була направлена рекомендованим листом на адресу (44700, м.Володимир Волинський, вул. Ковельська,1) повернулась з відміткою відділення поштового звязку «за закінченням терміну зберігання».

Разом з тим, в судовому засіданні постала необхідність витребування у сторін додаткових документів, що мають значення для правильного та обєктивного її вирішення та у звязку з цим про відкладення розгляду справи.

Господарський суд відкладає розгляд справи на підставі п. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку необхідності витребування нових доказів.

Водночас, суд звертає увагу сторін, що вимоги ухвали є обов'язковими до виконання.

З метою забезпечення обєктивного та правильного вирішення спору, керуючись п. 3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

у х в а л и в:

1.Розгляд справи відкласти на 10.05.2016р. на 10:00год.

2.Прокурору подати:

- докази сплати судового збору відповідно до вимог ст.55 ГПК України, ч. 2 п.2.1 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" (За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, про що докази надати суду (оригінали);

3. Позивачу ОСОБА_1 відділу м.Володимир-Волинський подати:

- документи, які підтверджують цільове призначення земель, що є предметом судового розгляду;

- документи, якими підтвердити правомірність заявленої площі в розрахунку збитків;

- документами підтвердити чи надходили від відповідача будь які платежі та яке їх призначення за 2011-2016рр.

3. Відповідачу подати:

- докази сплати земельного податку за користування самовільно занятою земельною ділянкою.

4. Третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача-1) подати:

- письмові обґрунтування щодо визначення розміру шкоди;

5. Явку Державної інспекції сільського господарства у Волинській області та уповноважених представників сторін визнати обовязковою.

Суддя В. М. Дем`як