Ухвала суду № 56812740, 28.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 р.Справа № 818/3867/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2016р. по справі №818/3867/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор"

до Сумської митниці ДФС

про скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фавор", звернувся до суду із адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 08.12.2015 року № 805130000/2015/000052/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів від 08.12.2015 року №805130000/2015/00082.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в митній декларації до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). Враховуючи, що жодних розбіжностей, ознак підробки або відсутності обов'язкових відомостей в даних до митного оформлення документах відповідачем встановлено не було, то приймаючи спірні картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, контролюючий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці ДФС від 08.12.2015р. №805130000/2015/000052/2 про коригування митної вартості товарів.

Визнано протиправним та скасовано картку відмови Сумської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №805130000/2015/00082 від 08.12.2015 р.

Стягнуто на користь ТОВ "Фавор" за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС суму судового збору в розмірі 2436 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень, слугував встановлений митним органом, за наслідками проведеного контролю заявленої позивачем митної вартості товару, факт невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару встановленим умовам, оскільки використані декларантом відомості не підтверджують в повному обсязі числові значення складової митної вартості. Так, в ході митного контролю із застосуванням системи управління ризиками автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор - 2006" за поданою позивачем декларацією сформовано митні формальності "Контроль правильності визначення митної вартості товарів" та "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів" по товару можливе заниження митної вартості (орієнтовний показник митної вартості, розрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 724 - 1,076 доларів США, заявлено декларантом - 0,8902 доларів США/кг). Таким чином, декларантом не подано документи, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в ч. 3 ст. 53 МК України, а в поданих документах відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митну вартість скориговано до 1,09 доларів США за вартістю операції з подібним товаром по митній декларації від 02.12.2015 року № 500060006/2015/011712. На підставі наведеного, контролюючим органом правомірно винесено оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач надав письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Фавор" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2015 року між ТОВ "Фавор" (покупець) та Steel Trade Industries Ltd. (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 343-FTA (а.с.15-19). Відповідно до умов договору, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти й сплатити за металопродукцію, визначену в специфікаціях. Загальна вартість контракту 400000 доларів США, умови поставки FОВ Ксинганг/Китай.

Для митного оформлення придбаної партії товару - прокату плоского з вуглецевої сталі завширшки більше 600 мм: жерсть електролітична у рулонах, завтовшки менш як 0,5 мм, біла: 0,25ммх804мм-49124 кг, 0,22ммх972мм - 73019 кг, 0,22ммх862мм - 22280 кг, 0,22 ммх712мм - 53825 кг покрита оловом з обох боків, виділка сіра, 07.12.2015 року позивачем було подано до Сумської митниці електронну митну декларацію №805130000/2015/016305 (а.с.48). Загальна вартість товару, згідно поданої декларації, складає 151791,07 доларів США (3710105,94 грн.). Згідно п. 43 вартість товару визначена за 1 методом - ціною зовнішньоекономічного контракту.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом подано: накладну УМВС від 02.12.2015 року, коносамент від 19.10.2015 року TXG19197, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.12.2015 року LS-3914665, рахунок-фактуру від 23.09.2015 року STI-1SINO, зовнішньоекономічний контракт від 16.07.2015 року № 343-FTA, специфікацію від 16.07.2015 року № 1, специфікацію від 22.07.2015 року № 2, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 19.10.2015 року № 2761.

В ході перевірки митної вартості товару посадовою особою митного поста "Суми-центральний" електронним листом витребувано у позивача додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару (а.с.29).

Листом від 08.12.2015 року № 242 позивач повідомив Сумську митницю, що усі документи, які підтверджують митну вартість товару, вже надані до митного оформлення товару (а.с.30).

В ході аналізу наданих документів, з урахуванням орієнтовного показника митної вартості, розрахованого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 724 Сумською митницею визначено митну вартість на рівні 1,0900 доларів США за одиницю.

За результатами проведеної перевірки Сумською митницею прийнято рішення від 08.12.2015 року №805130000/2015/000052/2 про коригування митної вартості товарів, яким вартість товару визначено за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів по ціні 1,0900 доларів США/кг, загальна сума 198275 доларів США (а.с.11-12).

Також митним органом видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів від 08.12.2015 року № 805130000/2015/00082 (а.с.13-14).

Позивач, не погодившись із зазначеними рішенням та карткою відмови, звернувся до суду із даним позовом.

Як вбачається із змісту оскаржуваних рішень, фактичною підставою для коригування митної вартості товарів слугував встановлений митним органом, за наслідками проведеного контролю заявленої позивачем митної вартості товару, факт невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару встановленим умовам, в зв'язку з ненаданням підтверджуючих документів та в зв'язку з цим неможливістю визначення вартості товару за основним методом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що позивачем під митного оформлення було надано всі необхідні документи, які передбачені ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість придбаного товару, та як наслідок, обґрунтовано визначено його митну вартість за ціною договору (контракту).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Згідно із вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до положень ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу положень ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із положеннями ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості,правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів подано: коносамент від 19.10.2015 року TXG19197, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.12.2015 року LS-3914665, рахунок-фактуру від 23.09.2015 року STI-1SINO, зовнішньоекономічний контракт від 16.07.2015 року № 343-FTA, специфікацію від 16.07.2015 року № 1, специфікацію від 22.07.2015 року № 2.

Колегія суддів зазначає, що подані позивачем для митного оформлення документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягали сплаті позивачем на користь продавця.

В свою чергу, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти заявленого позову, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Посилання контролюючого органу, як на підставу правомірності винесення оскаржуваних рішень, на факт неподання позивачем додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки витребувавши додаткові документи відповідач не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верхового Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги положення діючого законодавства та правові висновки Верховного Суду України, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність у митного органу встановлених законом підстав для відмови позивачу у митному оформленні товару.

Таким чином, посилання митного органу на вказані обставини, як на підставу правомірності прийняття оскаржуваних рішень, є необґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем під час судового розгляду наявності підстав, які б унеможливили застосування методу визначення митної вартості товарів, який був визначений декларантом, а саме зі ціною договору.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за резервним методом, та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині скасування оскаржуваних картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при митному оформленні та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року по справі №818/3867/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З приводу розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14.07.2011 року № 3674-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір".

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час звернення із адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 2436 грн. 00 коп.

Таким чином розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги становить 2679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір", апелянт не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, звертаючись із апеляційною скаргою, не надав доказів сплати судового збору, проте надав клопотання, в якому просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення по даній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2016 року клопотання відповідача задоволено та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь апелянта, суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України вищевказаної суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 88, 94, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2016р. по справі №818/3867/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (вул. Воровського, 24, м.Суми, 40020, код ЄДРПОУ 39420037) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код СДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 60 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 30.03.2016 р.