Постанова № 56812610, 30.03.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Каліуш О.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року справа №233/6430/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Жаботинської С.В., Васильєвої І.А., секретаря судового засідання Борисов А.А., за участю представника відповідача - 1 Стещенко С.В., відповідача - 2 Погребний Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2016 р. у справі № 233/6430/15-а (головуючий І інстанції Каліуш О.В.) за позовом ОСОБА_4 до Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, Кіндратівського сільського голови Погребного Бориса Вікторовича про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецкої області, Кіндратівського сільського голови Погребного Б.В., в якому з урахуванням уточнення просила: визнати неправомірною бездіяльність Кіндратівського сільського голови Костянтинівського району Донецької області щодо неповернення трудової книжки та виплати розрахунків при звільненні; стягнути з Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.11.2015 року по 19.11.2015 року у розмірі 2136,84 гривень; стягнути з Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень; стягнути з Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області судові витрати у загальному розмірі 2436 гривень, що складаються з 1461, 60 гривень витрат на правову допомогу та 974,40 гривень судовий збір (а.с.1-5,48-49).

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Суд першої інстанції визнав неправомірною бездіяльність Кіндратівського сільського голови Костянтинівського району Донецької області щодо невидачі ОСОБА_4 трудової книжки в день звільнення; стягнув з Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області на користь ОСОБА_4, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 листопада 2015 року по 19 листопада 2015 року у розмірі 1923 грн. 12 коп., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн. 00 коп.; стягнув з місцевого бюджету Кіндратівської сільської ради Донецької області на користь ОСОБА_4, понесені судові витрати у загальному розмірі 2436 грн. 00 коп. (а.с.79-81)

Кіндратівський сільський голова не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову в частині визнання неправомірною бездіяльність Кіндратівського сільського голови Погребного Б.В., стягнення моральної шкода та стягнення витрат на правову допомогу.

Представник відповідача - 1 та відповідач - 2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, вважають, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Позивач в судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 04.11.2014 року № У1/53-2 «Про інформацію Кіндратівської сільської виборчої комісії Костянтинівського району Донецької області по результатам виборів сільського голови», вирішено інформацію Кіндратівської сільської виборчої комісії Костянтинівського району Донецької області про результати виборів Кіндратівського сільського голови ОСОБА_4 прийняти до відома та признати повноваження Кіндратівського сільського голови ОСОБА_4 (а.с.8)

Згідно рішення Кіндратівської сільської ради від 09.11.2015 року № УП/1-1 «Про інформацію Кіндратівської сільської виборчої комісії Костянтинівського району Донецької області по результатам виборів сільського голови та депутатів сільської ради», на підставі ч.1 ст. 42, ст. 45, 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) вирішено признати повноваження Кіндратівського сільського голови Погребного Б.В. та припинити повноваження Кіндратівського сільського голови ОСОБА_4 у зв'язку з закінченням строку повноважень (а.с.11).

Відповідно до матеріалів справи, у день звільнення позивачу не була видана трудова книжка з внесеним до неї записом про звільнення.

09 листопада 2015 року позивач звернулась до Кіндратівського сільського голови Погребного Бориса Вікторовича з заявою про видачу трудової книжки та належних їй розрахунків при звільненні та поясненнями щодо підстав відмови у її видачі (а.с.12).

12 листопада 2015 року позивач звернувся до Донецького обласного контактного центру з питання відмови нового Кіндратівського сільського голови Погребного Б.В. підписати акт прийому-передачі, не виплати заробітної плати та не видачі трудової книжки.

Костянтинівська районна військово-цивільна адміністрація Донецької області листом 13 листопада 2015 року повідомило, що райдержадміністрація не має повноважень розглядати трудові спори (а.с.41)

Кіндратівська сільська рада Костянтинівського району Донецької області листом від 24.11.2015 року на звернення щодо не видачі трудової книжки в день звільнення, повідомило позивача зокрема, що 19 листопада до сільської ради виїхала комісія із працівників райдержадміністрації, з метою розгляду звернення позивача щодо невидачі трудової книжки та врегулювання порушеного питання. За результатами розгляду встановлено: запис про звільнення з займаної посади зроблено 09 листопада, проте на час перевірки відсутній підпис сільського голови та печатка сільського голови.

Позивачем трудова книжка з внесеним до неї записом про звільнення отримана 19.11.2015 року, що підтверджується журналом та поясненнями сторін наданими суду першої інстанції (а.с.30).

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Кодексу законів про працю України, дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриман ням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та статті 24 Закону № 280/97-ВР встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Кодексу законів про працю України, цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Так, згідно статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Положеннями Кодексу законів про працю України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 2.26 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону № 280/97-ВР, повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що дійсно 09.11.2015 року було припинено повноваження позивача, як сільського голови, на підставі ч.1 статті 42 Закону № 280/97-ВР, однак останній, отримав трудову книжку лише 19.11.2015 року,

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується сторонами, у день звільнення позивачу не була видана трудова книжка з внесеним до неї записом про звільнення у зв'язку з не засвідченням звільнення підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства. Зазначене підтверджено листом сільської ради від 24.11.2015 року, яким встановлено, що комісією працівників райдержадміністрації встановлено, що на 19 листопада 2015 року відсутній підпис сільського голови та печатка сільської ради.

Крім того, поясненнями сільського голови у судовому засіданні суду першої інстанції підтверджено, що трудова книжка в день звільнення не була ним підписана у зв'язку із наявністю суперечки з приводу підписання акту прийому - передачі матеріальних цінностей. Тобто, затримка видачі трудової книжки відбулась через відмову голови сільської ради підписати трудову книжку, що спростовує посилання апелянта на відсутність порушень

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання неправомірною бездіяльність Кіндратівського сільського голови Костянтинівського району Донецької області щодо невидачі ОСОБА_4 трудової книжки в день звільнення.

Що стосується позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зважає на наступне.

Статтями 23 та 1167 Цивільного кодексу України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка відшкодовується незалежно від майнової шкоди.

Виходячи з положень ст. 23 Цивільного кодексу України слід зауважити, що моральна шкода полягає:у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оскільки позивачем не було обґрунтовано в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання йому моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу та не надано цьому належних доказів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову в цій частині вимог.

Стосовно висновку суду першої інстанції щодо стягнення з Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області судових витрат, а саме 1461, 60 гривень витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч. 3 статті 87 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Виходячи з положень частин 1, 2, 4 статті 94 КАС України компенсація витрат на правову допомогу - це надана нормами Кодексу перевага фізичним та юридичним особам - позивачам у справі, оскільки суб'єкт владних повноважень може компенсувати лише витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У частині 2 статті 16 КАС України зазначається, що для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Як зазначено в частині 1 статті 90 КАС України, до витрат на правову допомогу відносяться витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором.

Частиною 3 статті 4 Закону України від 05.07.2012р. № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень частини 1 статті 12, частини 1 статті 6 та статті 17 Закону № 5076 є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в поєднанні з витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (що може бути сформований і в електронному виді) на момент подання клопотання про відшкодування правової допомоги.

Згідно пунктів 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно частини 1 статті 26 Закону № 5076 документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер.

Колегія суддів зазначає, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять договір «Про надання правової допомоги» (у цивільній справі) від 16.11.2015 року. Відповідно до п.1 договору: Адвокат зобов'язувався надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта (п.1.1); Адвокат приймає на себе обов'язки представляти права і законні інтереси Клієната в суді та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені КАС України, у зв'язку із зверненням Клієнта до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, як адміністративного (п.1.2); Клієнт відповідно до цього Договору має право давати Адвокату окремі доручення на вчинення конкретних дій, складення процесуальних та інших документів. Окремі доручення узгоджуються сторонами у письмовій формі (п.1.3) (а.с.14-15).

Також у матеріалах справи наявний розрахунок витрат на надання правової допомоги ОСОБА_4 від 16.11.2015 року на загальну суму 1461 грн. 60 коп., за надання послуг, а саме, за надання аналізу правового становища клієнта та його консультування, підготовку позовної заяви та звернення до суду з позовом. (а.с.17) Зазначений розрахунок здійснено відповідно до вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Тобто, матеріалами справи підтверджено здійснення адвокатських послуг та вартість цих послуг. Участь адвоката в судовому процесі підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з порушенням вимог матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з викладених в постанові підстав.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2016 р. у справі № 233/6430/15-а задовольнити частково.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2016 р. у справі № 233/6430/15-а скасувати в частині стягнення з Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн. 00 коп. та відмовити в задоволені позовних вимог в цій частині.

В іншій частині постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2016 р. у справі № 233/6430/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 30 березня 2016 року

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.А. Васильєва

С.В. Жаботинська