Ухвала суду № 56812591, 30.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 823/31/16

У Х В А Л А

30 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дядя Саша» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, Черкаського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дядя Саша» (далі – Позивач, ТОВ «Дядя Саша») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі – Відповідач-1, ДПІ у м. Черкасах), Черкаського міського управління юстиції (далі – Відповідач-2, Черкаське МУЮ) про:

- визнання протиправною реєстраційної дії Відповідача-2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису від 01.12.2015 року №10261430009015980 про відсутність ТОВ «Дядя Саша» за вказаною адресою та скасування запису від 01.12.2015 року №10261430009015980 з моменту його внесення;

- визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м. Черкасах від 03.12.2015 року №209/23-01-15-02 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Позивача;

- зобов'язання Відповідача-1 поновити реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Дядя Саша» з дати анулювання – 03.12.2015 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 року позов задоволено частково – скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.12.2015 року №10261430009015980 про відсутність ТОВ «Дядя Саша» за вказаною адресою; визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Черкасах від 03.12.2015 року №209/23-01-15-02 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Дядя Саша». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 15.03.2016 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 187 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Апелянту було надано строк для усунення недоліків – десять днів з моменту отримання копії ухвали від 15.03.2016 року. Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано Відповідачем-1 18.03.2016 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ДПІ у м. Черкасах на адресу суду 25.03.2016 року направлено клопотання, в якому остання просила звільнити її від сплати судового збору, оскільки видатки на сплату судового збору органам ДФС не передбачено, а чинне законодавство та практика Європейського суду з прав людини визначають, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду.

Надаючи оцінку такому твердженню Апелянта, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб’єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Крім того, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

При цьому, судом враховується, що Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, оскільки заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не містить доказів скрутного майнового стану особи та неможливості Відповідача-1 забезпечити сплату судового збору у встановленому Законом розмірі, суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити.

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в ухвалах від 08.09.2015 року у справі №21-5496а15, від 29.02.2016 року у справі №810/1495/15, від 01.03.2016 року у справі № 810/1674/15.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 3 статті 108 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 212 КАС України, суд, –

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дядя Саша» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, Черкаського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, – повернути особі, яка її подала.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Суддя Степанюк А.Г.