Постанова № 56812556, 30.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2016 року № 826/14302/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2013 № 0005832220 та № 0005842220, В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Автомобільна компанія "Укртранс" звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29.05.2013 № 0005832220 та № 0005842220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2013 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2015 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2013 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції зазначено, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ "Айпі-Сервіс" та ТОВ "Будстар Плюс", а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні робіт (послуг), що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, вважає, що відображення показника податкового кредиту за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. позивачем зроблено вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки господарські операції ПАТ «АК «Укртранс» та ТОВ «Айпі-Сервіс», ТОВ «Будстар Плюс» не містять у своїй суті розумних економічних та інших причин (ділової мети) придбання (продажу) товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 29.10.2016 р. за згодою сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києві ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Автомобільна компанія «Укртрансгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПАТ "АК "Укртранс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, складено акт № 280/1-22-20/22890514 від 26.04.2013, в якому зафіксовані порушення: ст. 187, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 121 807 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду всього на суму 41 971 грн.

Актом перевірки встановлено відсутність реального характеру господарських операцій між ПАТ "АК "Укртранс" та ТОВ "Айпі-Сервіс", а також між ПАТ "АК "Укртранс" та ТОВ "Будстар Плюс" і відхилення між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість контрагентів-постачальників.

На підставі результатів проведеної перевірки, 29.05.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0005832220 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 41 971 грн.;

- № 0005842220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152 259 грн., в т.ч.: 121 807 грн. основного платежу та 30 452 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 28.08.2013 № 9877/6/99-99-10-01-15, яким податкові повідомлення-рішення від 29.05.2013 № 0005832220, № 0005842220 та рішення, прийняті за результатами розгляду первинних скарг, залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

У п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань».

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.19 ст. 2 та ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти); доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти; податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Публічне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс» зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, взято на облік в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС та зареєстровано платником ПДВ. Основним видом діяльності товариства є вантажний автомобільний транспорт.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ "АК "Укртранс" у перевіряємому періоді мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Айпі-Сервіс", відповідно до договору про надання юридичних послуг № 051112 від 05.11.2012, предметом якого було надання юридичних послуг, а саме: юридичне супроводження діяльності підприємства, надання юридичних консультацій з питань застосування податкового законодавства та оскарження неправомірних дій податкових органів, та ТОВ "Будстар Плюс" згідно договорів підряду № 1203 від 12.03.2012 та № 1 від 20.12.2011, за умовами яких підрядник (ТОВ "Будстар Плюс") з власних матеріалів та обладнання за рахунок власних сил та засобів виконує роботи по оздобленню парапетів та підпірних стінок житлового будинку на розі вулиць Димитрова та Анрі Барбюса в Печерському районі м. Києва, а замовник (ПАТ "АК "Укртранс") зобов'язується прийняти вказані роботи, вчасно та в повному обсязі оплатити їх вартість.

На підтвердження виконання договору підряду № 1203 від 12.03.2012 позивачем надано податкові накладні (а.с. 30-32 том 1), що відображають суми ПДВ нараховані (сплачені) у зв'язку з постачанням товарів (послуг); довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) (а.с. 106-109 том 1).

На підтвердження виконання договору підряду № 1 від 20.12.2011 р. позивачем надано суду договірні ціни та податкову накладну від 30.12.2011 р. № 8.

На підтвердження виконання договору про надання юридичних послуг № 051112 від 05.11.2012 позивачем надано суду акт приймання-передачі робіт № б/н від 28.02.2013 р., згідно якого виконавцем надано наступні юридичні послуги: юридичне супроводження діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Просперітет» на користь Публічного акціонерного товариства «АК «Укртранс» боргу в розмірі 140 986,48 грн.; цивільна справа № 22ц-1790/1884/2012 ОСОБА_2 до ПАТ «АК «Укртранс» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; адміністративна справа за позовом ПАТ «АК «Укртранс» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2012 р. № 0000172220 на загальну суму 105 787,50 грн.; адміністративна справа за позовом ПАТ «АК «Укртранс» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.02.2012 № 00000182360 та від 16.02.2012 № 0000192360 на загальну суму 4 713 046,00 грн. Також в якості доказів, які свідчать про виконання домовленостей, позивачем надано податкову накладну (а.с. 24 том 1).

Згідно угоди № 1 від 01.03.2006 р. про спільне користування будинком і прибудинковою територією ПАТ «АК «Укртранс» перебувають у користуванні нежилі приміщення площею 317,5 кв. м., приміщення загального користування площею 10,2 кв.м.

Згідно договору купівлі-продажу транспортних засобів № 08/12 від 30.08.2012 р., ПАТ «АК «Укртранс» придбало транспортні засоби марки Renault Magnum 460/19 T, вантажний сідловий тягач; Schmitz SPR 24L-13.62E, напівпричіп н/п-бортовий тентований -Е.

Між тим, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на акт від 04.01.2013 р. № 17/2240/38204492 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Айпі-Сервіс» з питань взаємовідносин з платниками податків за період вересень-листопад 2012 року», яким не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від постачальників за період вересень 2012 року, а також визнано правочини нікчемними та акт від 13.11.2012 р. № 595/22-200/35840476 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Будстар Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012, за висновками якого форми № КБ-2В, що були отримані ТОВ «АК «Укртранс» від ТОВ «Будстар Плюс» заповнені з порушенням встановленого порядку, а саме не вказано Генпідрядника, що не дає змоги визначити для якого Генпідрядника дані роботи виконувалися.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Айпі-Сервіс», як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з таким контрагентом до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовується для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, а також про нікчемність правочинів, здійснених між позивачем та його контрагентом зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Окрім того, Житомирським апеляційним адміністративним судом, 11.09.2013 р. розглянуто апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 р. по справі № 817/1135/13-а за позовом ТОВ «Будстар Плюс» до ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії, якою визнано протиправними дії ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС щодо внесення в акт від 13.11.2012 р. № 595/22-200/35840476 висновків з визначення операцій між ТОВ «Будстар Плюс» від ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» зокрема, та прийнято рішення, яким залишено без змін постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 р., а скаргу ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС - без задоволення.

Таким чином, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, які ґрунтуються на акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Айпі-Сервіс» від 04.01.2013 р. № 17/2240/38204492 та акті від 13.11.2012 р. № 595/22-200/35840476 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Будстар Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 спростовуються матеріалами справи.

Разом з тим, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період 01.10.2011 по 31.12.2012 по взаємовідносинам із ТОВ «Айпі-Сервіс» та ТОВ «Будстар Плюс» не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Так, з наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між укладеними договорами та результатом їх виконання: формування основних фондів, отримання економічної вигоди, передачу об'єктів.

На підтвердження реальності укладеного позивачем договору про надання юридичних послуг № 051112 від 05.11.2012 з ТОВ "Айпі-Сервіс" позивачем не надано доказів розрахунків між сторонами, доказів того, що саме ТОВ "Айпі-Сервіс" надавалися юридичні послуги, визначені в акті приймання-передачі робіт № б/н від 28.02.2013 р.

Таким чином, сам по собі акт приймання-передачі робіт юридичних послуг без документального підтвердження їх виконання, зокрема, доказів дійсного супроводження у судах, не може свідчити про реальність зазначених відносин.

На підтвердження реальності виконання договорів підряду № 1203 від 12.03.2012 та № 1 від 20.12.2011 з ТОВ "Будстар Плюс" позивачем не надано суду доказів розрахунків між сторонами. Слід зазначити, що сам факт належного декларування податкових зобов'язань без підтвердження руху активів не може бути беззаперечним свідченням реальності укладених угод.

Крім того позивачем не надано суду проектно-кошторисної документації, доказів передачі підряднику будівельного майданчику для будівництва, технологічної карти, доказів призначення відповідального працівника із складу ІТП (інженерно-технічних працівників), доказів надання підйомних механізмів, необхідних для розвантаження та переміщення матеріалів для виконання робіт на об'єкті, доказів надання площадки для складування та підготовки матеріалів, побутового приміщення для працівників підрядника, доказів охорони обладнання та матеріалів підрядника, доказів наявності дозволу на виконання будівельних робіт, що передбачено умовами договорів підряду № 1203 від 12.03.2012 та № 1 від 20.12.2011.

Форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року № 554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 19.09.2011 року №195 (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно вимог до заповнення Форми N КБ-2в, в даній формі обов'язково вказується Замовник, Генпідрядник, Субпідрядник будівельних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «АК «Укртранс» (замовник) та ТОВ «Укрпідводтрубопровід» (генпідрядник) укладено договір № 1/12 від 06.12.2011 р. на виконання будівельних робіт на об'єкті «Будівництво житлового будинку на перетині вулиць Димитрова та А.Барбюса», а саме: випуски мереж каналізації на К1 та К2 (а.с. 135-136 том 1). Договір наданий суду не в повному примірнику, що унеможливлює його повний аналіз. На підтвердження виконання робіт позивачем надано суду довідку про вартість виконаних робіт (форми КБ-3), згідно якої замовником виконувалися роботи з будівництва житлового будинку на перетині вулиць Дмитрова та А.Барбюса. Субпідрядником зазначено - договір від 06.12.2011 № 1/12. Дата підписання акту відсутня. На виконання вказаного договору ТОВ «Укрпідводтрубопровід» виписано податкові накладні (а.с. 126-127 том 2).

Однак, в довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат ТОВ «Будстар Плюс» не зазначено ТОВ «Укрпідводтрубопровід» як генпідрядника у зв'язку із чим, неможливо прослідкувати зв'язок між укладеними договорами генпідряду та підряду. Крім того в матеріалах справи відсутні докази розрахунків між ПАТ «АК «Укртранс» та ТОВ «Укрпідводтрубопровід».

Слід зазначити, що позивачем не надано суду актів приймання-передачі виконаних робіт, з яких би було зазначено обсяги виконаних робіт, понесені підрядником витрати як на придбання будівельних матеріалів так і на виплату заробітної плати працівникам, понесені адміністративні та інші виробничі витрати, відомості про отриманий позивачем прибуток тощо, тобто неможливо встановити чи відповідає вартість наданих послуг (виконаних робіт) об'єму наданих (отриманих) послуг (виконаних робіт).

Таким чином, матеріали справи не містять належних, достовірних доказів реальності виконання робіт, обумовлених укладеними договорами підряду № 1203 від 12.03.2012 та № 1 від 20.12.2011, зокрема, доказів фактичної сплати податку на додану вартість в ціні робіт, згідно задекларованих сум.

Доказів того, що ПАТ «АК «Укртранс», ТОВ «Будстар Плюс» та ТОВ «Айпі-Сервіс» на час здійснення господарських операцій та підписання первинних та бухгалтерських документів не були зареєстровані у відповідному порядку як суб'єкти господарювання чи не мали статусу платника податку на додану вартість, матеріали справи не містять.

Водночас матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність у ТОВ «Будстар Плюс» технологічних та технічних можливостей для виконання будівництва житлового будинку.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 №742/11/13-11 - "під час судового розгляду дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, а саме: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів, тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності."

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять сумнівний та неповний характер, а господарська діяльність товариства спрямована на здійснення операцій пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, формування основних фондів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Айпі - Сервіс» та ТОВ «Будсервіс Плюс» є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ за вказаними взаємовідносинами.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про правомірність нарахування відповідачем спірних сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Айпі - Сервіс» та ТОВ «Будсервіс Плюс», а тому податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 р. № 0005842220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46 891,00 грн., в тому числі за основним платежем - 37 513,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9378,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 р. № 0005832220 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 41 971 грн. є такими, що винесені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, з висновків акту перевірки від 26.04.2013 р. № 280/1-22-20/22890514 вбачається, що ПАТ «АК «Укртранс» сформувало власний податковий кредит на загальну суму 271 089,00 грн. за рахунок взаємовідносин з контрагентами КП «Печерськ-Інвест», ПІІ «Лукой-Україна», ТОВ «Група «Талан», ТОВ «Комунікації та технології», ТОВ «Юнікомбудсервіс».

Суми податку на додану вартість було відображено в Додатках 5 «розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до Декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 р., грудень 2011 р., квітень 2012 р., жовтень 2012 р., листопад 2012 р. встановлено розбіжності.

Тобто факт реальності господарських операцій позивача із вказаними контрагентами відповідачем не заперечується, а збільшення сум податку на додану вартість за вказаними відносинами здійснено у зв'язку із наявними розбіжностями в базі АІС «Податковий блок» задекларованих сум ПДВ.

Як встановлено судом, в листопаді 2011 року по контрагенту КП «Печерськ-Інвест» (ІПН 307825426103) позивачем не було відображено податкового кредиту. Як доказ позивач подав суду копію поданого до ДПІ Додатку №5 до податкової Декларації з ПДВ, в якому відсутній податковий кредит по цьому ІПН.

В грудні 2011 року по контрагенту ПІІ «Лукойл-Україна» (ІПН 30603572659) позивачем відображений податковий кредит 45 374,15 грн. В якості доказу позивач надав копію поданого до ДПІ Додатку №5 до податкової Декларації з ПДВ, в якому зазначена ця сума податкового кредиту, а також документи, на базі яких цей кредит сформований: податкову накладну від 31.12.2011 №4063310, сума ПДВ 64900 грн., рахунок №4003321 від 31.12.2011 р. коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 31.12.2011 р. №4063310 на від'ємну суму ПДВ «-19608,36» грн., а також фіскальні чеки від 09.12.2011 № 0911, сума ПДВ 33,00 грн. від 09.12.2011 № 0915, сума ПДВ 16,50 грн. та від 21.12.2011 № 1691 сума ПДВ 33,00 грн.

В грудні 2011 року по контрагенту ТОВ «Укрпідводтрубопровідбуд» (ІПН 32721910143) позивачем відображений податковий кредит 10574,93 грн. В якості доказів позивач надав копію поданого до контролюючого органу Додатку №5 до податкової Декларації з ПДВ, в якому зазначена ця сума податкового кредиту, а також документи, на базі яких цей кредит сформований: податкову накладну від 07.12.2011 №3 сума ПДВ 5287,50 та від 23.12.2011 №23, сума ПДВ 5287,43 грн.

В квітні 2012 року по контрагенту ТОВ «Група Талан» (ІПН 323027426506) позивачем відображений податковий кредит 2333,01 грн. В якості доказів позивач надав копію поданого до ДПІ Додатку №5 до податкової Декларації з ПДВ, в якому зазначено вказану суму податкового кредиту, а також документи, на базі яких цей кредит сформований: податкову накладну від 30.03.2012 №27 сума ПДВ 875,41 грн., від 30.04.2012 № 14 сума ПДВ 982,38 грн. та від 30.04.2012 р. № 20 сума ПДВ 475,22 грн.

Як вбачається із розрахунку фінансових санкцій до акту документальної планової перевірки від 26.04.2013 № 280/1-22-20/22890514 ПАТ «АК «Укртранс» щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Комунікації та технології», ТОВ «Юнікомбудсервіс» контролюючим органом не було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Тобто право на податковий кредит виникає у покупця в момент виникнення податкового зобов'язання продавця.

Пунктом 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 р. № 2333/2037 передбачено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до п. 10.1 наказу ДПА України від 29.07.2005 № 244 облік виданих податкових накладних проводиться у день виникнення податкових зобов'язань відповідно до вимог ст. 187 Податкового кодексу України (по першій із подій).

Враховуючи наведене вище, а також те, що виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно, податкова накладна, виписана та не включена до складу податкового зобов'язання постачальником вважається такою, що заповнена з порушенням встановленого порядку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, посилання відповідача на те, що за результатами співставлення податкових зобов'язань позивача та ТОВ «Група Талан», ТОВ «Укрпідводтрубопровідбуд», ПІІ «Лукойл-Україна» наявні розбіжності матеріалами справи не підтверджується. Водночас доказів того, що вказаними контрагентами не було задекларовано чи задекларовано з порушеннями податкові зобов'язання з ПАТ «АК «Укртранс» відповідачем суду не надано.

Слід зазначити, що в акті перевірки відповідач зазначає розбіжність у декларуванні податкового зобов'язання по взаємовідносинам позивача з КП «Печерськ-Інвест» (ІПН 307825426103) за період листопад 2011, водночас порушення податкового зобов'язання визначає за січень 2012 р.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що збільшення відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період січень 2012 р. ПІІ «Лукойл-Україна» (основне - 69333,00 + штрафні санкції 17333,00) = 86666,00, ТОВ «Укрпідводтрубопровідбуд» (основне - 10 575,00+штрафні санкції 2644,00) =13219,00, КП «Печерськ-Інвест» (основне - 2928+штрафні санкції 732,00) =3660,00, за березень 2012 року ТОВ «Група «Талан» (основне - 1458,00 +365,00) =1823 на загальну суму 105 368,00 грн. є протиправним, а тому в цій частині податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 р. № 0005842220 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, надані позивачем частково спростовують доводи відповідача, суд дійшов висновку, що позов є частково обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають частковому відшкодуванню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.05.2013 № 0005842220 в частині визначення ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 105 368,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 84 294,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21074,00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» судові витрати в сумі 971,15 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук